30

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Навряд чи згрішимо, якщо скажемо, що на сьогодні для більшості населення України, багатовікова історія Скіфів залишається «Теорією інкогніто». Сьогодні це питання є не аби яким актуальним, і за приналежність населення скіфів до тієї чи іншої каїни розгортається справжня «війна» ХХІ століття. Після незаконної анексії Криму Російською Федерацією, та масштабного висвітлення питання про судовий спір, що розглядається судом Амстердама, між Україною та Російською Федерацією, щодо скіфського золота, що на даний момент знаходиться в музеях королівства Нідерланди дане питання набирає широкого загалу на світовій арені.

    Сьогодні Російська Федерація володіючи штучною монополією на істину, що висвітлювалася вченими істориками СССР, всіма доступними методами намагається не допустити ототожнення скіфів з Українцями.

У непримиренній «війні» із справжньою історією українського народу російські історики нескінченно та бездумно обіграють, так звані догми про іранські корені скіфів.

Давно відомий людству принцип «розділяй і володарюй», дає величезні дивіденди, російській владі, яка не бажає бачити в українцях великий і стародавній народ, який здобув собі немеркнучу славу задовго до єгиптян, греків і римлян, не говорячи уже про історію Московії.

Ступінь наукової розробки теми дослідження. З огляду на обрану проблему для дослідження можна абсолютно справедливо стверджувати, що досліджень саме у такій площині нині бракує, хоча про історію скіфів можна нарахувати більше сотні праць на теренах колишнього СССР, і напевне набагато більше за її межами. Серед відомих науковців ми можна виділити доробки М. Арматова, А. Доватура, Б. Гракова, А. Іванчика, А. Лосєва,

Д. Раєвського ,Б. Рибакова, С. Чернешова.

Об’єкт і предмет дослідження . Об’єктом дослідження є історія виникнення скіфського народу на тернах України. Предметом дослідження є скіфський автохтонний народ.

Мета та завдання дослідження. Мета роботи полягає у дослідженні та аналізі комплексу історичних відомостей пов’язаних з виникненням на території України автохтонного народу скіфів. На основі поставленої мети потрібно вирішити такі задачі :

1. Визначити роль міфічної легенди про Геракла в історії скіфського народу.

2. Проаналізувати основні теорії заснування Скіфії.

3. Дослідити походження назви народу «Скіфи».

4.Визначити часові рамки історії виникнення скіфського народу на теренах сучасної України.

5. З’ясувати географічне розташування та місце зародження скіфського народу.

Методологічну основу дослідження складає комплекс методів пізнання історичних явищ і процесів. Хронологічний метод дав змогу досліджувати події в певній послідовності їх розвитку, хронологічно-проблемний метод дозволив з’ясувати та порівняти спірні питання при дослідженні даної теми. За допомогою діахронного методу ми змогли проаналізувати зміни ставлення науковців за протяжний період часу до даного питання. Порівняльно-історичний дозволив нам порівняти кардинально протилежні теорії походження скіфів. Ретроспективний метод максимально точно допоміг наблизитися до тогочасних подій.

Наукова новизна дослідження. Як у зарубіжній так і у вітчизняній науці практично відсутні праці, які би охарактеризували Скіфів, як перших жителів України. Дана робота є пробою ліквідації цієї прогалини.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформовані в роботі положення та висновки можуть бути використані учнями під час підготовки до уроків, а також у науково-дослідницькій роботі учнів шкіл та студентів ВНЗ.

Наукові положення роботи.

• Запропоновано взяти за конкретний орієнтир для з’ясування місця проживання скіфів за легендою про Геракла його дружину Єхидну так , як в ході дослідження було визначено, що вона є внучкою Геї і проживала на Північному Причорномор'ї .

• Доведено та обґрунтовано, що скіфи не були кочівниками з Близького Сходу, Аравії, Ірану, а все таки були осілим народом, що зародився на території України.

• На основі проведеного дослідження висунуто припущення, що насправді назву «скіф», як таку придумав Геродот. А терміни «скут» або «скуп» мають українське походження.

• Визначено, що Скіфи є народом, який воював за довго до початку Троянської війни та заснування Римської імперії. Ми допускаємо, що дані події потрібно датувати не раніше 3100р.до н.е..

• Обґрунтовано та показано на карті (див."мал.3"), що Скіфія покривала майже всю нинішню територію України та навідь місцями виходилаза її межі.

• На основі проведеного дослідження зроблено висновок, що Скіфи ніколи не були кочівниками з Близького Сходу, Аравії чи навіть Ірану, а насправді були народом, що зародився на території України.

Робота містить 28 сторінок, 3 додатки.

І. ПРОБЛЕМИ ПОХОДЖЕННЯ СКІФІВ В СУЧАЙНІЙ ІСТОГРАФІЇ

1. Легенда про заснування Скіфії Гераклом

Першу теорію походження ми черпаємо з «Історії ( в дев’яти книгах).» Геродота. Там він нам оповідає історію, яку йому переказали елліни , що мешкали на узбережжях Понту. Геродот подає нам цю легенду так : «…Геракл, коли він гнав Геріонових бугаїв, прибув до цієї країни, де тепер мешкають скіфи і яка тоді була пустельною. А Геріон, кажуть, мешкав поза Понтом, на острові, що його елліни називають Ерітея, десь поблизу Гадейрів, які розташовані далі за Геракловими стовпами на узбережжі Океану. Океан, як твердять, починається на сході і обтікає всю землю. Так кажуть, але для цього не наводять ніяких доказів. [1, 567 с.]

На противагу Геродотові греки в легенді про «Дванадцять подвигів Геракла» нам дають іншу інформацію. «Коли герой повернувся з походу в країну амазонок , цар велів йому відправитися на край світу, туди, де заходить сонце , на Багряний острів посеред океану , де трьохголовий велетень Герион пас череду червоних биків. Цар наказав Гераклові пригнати цих биків в Мікени . Геракл вирушив на захід сонця» [2, C.149-152]

М.А. Кун своїй праці «Легенди і міфи стародавньої Греції» пиши про те, що після повернення з походу в країну амазонок Геракл вирушив на новий подвиг. Еврісфей доручив йому пригнати в Мікени корів великого Геріона, сина Хрісаор і океаніди Каллирои. Далекий був шлях до Геріона. Гераклові потрібно було досягти самого західного краю землі, тих місць, де сходить на заході з неба променистий бог сонця Геліос. Геракл одна вирушив у далеку путь. Він пройшов через Африку, через країни диких варварів і, нарешті, досяг меж землі. [3, 453 c.]

Далі Геродот нам відає, що коли Геракл повертався він прибув до країни, яка тепер називається Скіфією (бо його там застала зима і мороз), як витяг свою лев'ячу шкуру, загорнувся в неї і тут на нього найшов сон, а його коні, що паслися, запряжені в колесницю , тим часом зникли з божоїволі. [1, 567 с.] Аналізуючи історії Геродота ми бачимо, що Геракла застала зима. Виходячи з даного твердження ми бачимо, що клімат описаний Геродотом повністю співпадає з кліматом сучасної України.

«…ледве прокинувся Геракл і почав шукати своїх коней, обійшов усю ту землю і нарешті прибув до країни, яка називається Гілея. І там в одній печері він знайшов істоту подвійної природи: наполовину вона була дівою, а наполовину змією: до сідниць її тіло було жіночим, а нижче - зміїним. Вона тоді відповіла йому, що вони в неї, але вона поверне йому їх, коли він із нею з'єднається. І Геракл за таку ціну погодився з'єднатися з нею. А вона весь час відкладала повернення йому коней, бо хотіла якнайдовше жити з Гераклом, а він хотів забрати коней і піти геть. Нарешті, вона віддала йому їх і сказала: «Цих коней, що прийшли сюди, заради тебе я врятувала, а ти винагородив мене за мою послугу; від тебе я зачала троїх синів. Коли ці сини виростуть, що мені з ними робити, поясни мені, чи я залишу їх тут (бо цією країною володію лише я сама), чи я відішлю їх до тебе?» Так вона його запитала, а він, кажуть, так їй відповів: «Скоро ти побачиш, що сини вже стали дорослими, зроби те, що я тобі скажу, і це ти правильно зробиш: хто з них ти побачиш, зможе натягнути оцей лук ось так і зможе підперезатися оцим поясом, як я тобі показую, того ти залиш у цій країні. А хто не спроможеться зробити так, як я тобі кажу, того ти прожени геть із цієї країни. І коли ти так зробиш, ти і сама будеш задоволена і виконаєш мої вказівки».

Так він узяв один із своїх луків (бо до тих пір Геракл носив із собою два луки) і показав, як слід оперезуватися поясом і передав їй і лук, і пояс, які носив на тому боці, де було припасовано золоту чашу, а передавши їх, відійшов. Коли народилися сини, вона спершу дала їм імена: першого назвала -.гатірсом, другого Гелоном, а останнього - Скіфом. Згодом, коли вони стали чоловіками, вона згадала про доручення Геракла і виконала його. І сталося так, що двох з її синів, Агатірса і Гелона, -які не спромоглися виконати запропоноване матір'ю, вона вигнала з країни і вони пішли світ за очі. Проте молодший із них, Скіф, виконав запропоноване йому і залишився в країні. І від Скіфа, Гераклового сина, походять ті, що стають царями скіфів. І на згадку про ту чашу скіфи і до цього часу носять підвішану на поясі чашу.» [1, 567 с.]

На нашу думку більш вірогідно, що Скіф успадкував царство за принципом «мінорат», тобто успадкування меншим сином, а не через виконане завдання.Принцип мінорат часто згадувався в Книзі Буття. «Ісаак любив сина свого Йосифа більше всіх синів своїх, тому що він був молодший, син старості його (37:3)».[4, 216 c.] Приналежність скіфів до християнської релігії подає нам Євсеній Ієроніма (близько 30-40-х років IV ст. - 420 р ) «в холода Скіфія кипить жаром віри» , а «гуни вивчають Псалтир» .[5, с. 219]

У даній версії Геродота, про походження скіфського народу, вельми чітко простежується бажання понтійських еллінів, вивести родовід скіфів від Геракла, тим самим, поставивши під сумнів стародавність їхнього скіфського роду. Тим не менш, на думку багатьох античних істориків, скіфи вважалися найдавнішим народом на землі, перевершуючи в своєї старовини навіть єгиптян. Аналізуючи вищесказане ми не можемо простежувати чіткого, так званого, «маршруту» Геракла і не маємо права точно говорити про розташування Скіфії (земель через які пройшов Геракл), одне ми знаємо точно , що за словами, як Геродота, так і грецьких міфологів ця земля знаходилась «на кінці світу». Вирішуючи цю проблеми ми хотіли би звернути увагу на те, ким була мати Скіфа і його братів Агафірси і Гелона. На нашу думку саме цей факт і дозволить виявити точне місце розташування Скіфії.

За переказом Геродота та рядом місцевих легенд ми без сумніву проглядаємоу образі матері Скіфа - Єхидну з «Теогонії».

Навіть, якщо і говорити про казкове забарвлення цієї легенди ми все ж хотіли би зауважити , що за грецькими міфами Єхидна є онукою Медузи, а Медуза в свою чергу є онукою Меотиди, тобто самої Геї. Виходячи з цього ми можемо говорити про Придністровські та причорноморські території, як місце проживання Медузи.

    Ми розуміємо, що немає такого міфу в основі якого не лежали б якісь реальні події. Ось і в еллінському міфі походження скіфів, ми стикаємося не тільки з Єхидною, образ якої носить відбиток знаменитого етрусько-скіфського «звіриного стилю», але і з цілком конкретними географічними орієнтирами, що вказують на ту місцевість, де відбулася зустріч Геракла з Єхидною. І на підтвердження наших слів, що Єхидна могла проживати на Північному Причорномор'ї , ми спираємся на дослідження М.І. Артамонова, який стверджує, що: «… на території України (колишня Скіфія) було знайдено, при археологічних розкопках, зображення змієної богині».[5,270 c.]