4. Ідентифікаційна експертиза і експертиза справжності непродовольчих товарів

Під ідентифікаційною експертизою товарів розуміють встановлення відповідності досліджуваних товарів аналогам (базовій моделі, зразку) із однорідної групи , що характеризується тією ж сукупністю технологічних показників або опису товару на маркуванні, у товарно-супровідних і нормативних документах і переліках. Ідентифікаційну експертизу проводять досвідчені спеціалісти – товарознавці-експерти і висококваліфіковані учені-експерти.

Ідентифікаційна експертиза вирішує наступні питання:

1. Відповідність товару найменуванню виробу, що вказане на маркуванні або його необхідно використовувати для інших цілей;

2. До якого класу або групи однорідних товарів відносять даний виріб (товар);

3. Відповідність товару якісним характеристикам у технічному описі на нього;

4. До якого сорту відносять даний товар;

5. Відношення даного товару до переліку заборонених до реалізації товарів або до тих, що мають ті або інші обмеження (квотування, ліцензування).

Поряд із ідентифікаційною експертизою товару може проводитися експертиза на його справжність.

Справжність товару – це набір характерних, специфічних показників, що відрізняє даний виріб від інших. При цьому потрібно пам’ятати, що всі вироблені однорідні товари зажди мають справжній (затверджуваний, базовий) зразок, на основі якого готується вся проектно-технологічна документація. Таким чином справжній (затверджуваний, базовий) зразок, що є вихідним виробом є стандартним зразком для всіх інших товарів, що випускаються.

Тому експертиза (дослідження) справжності товару проводиться з метою встановлення характерних показників, що відрізняє справжній (натуральний) продукт від його підробки. При чому підробка може мати як більш низькі показники якості, так і більш високі, ніж у оригінала.

Для досягнення цієї цілі під час даної експертизи можуть ставитися наступні задачі:

1. Чи має даний виріб показники, характерні для підробок справжнього (натурального) товару;

2. Наскільки відповідає названий виріб показникам,характерним для даної однорідної групи товарів;

3. Чи відповідає маркування даного виробу вимогам, що пред’являються до нього у нормативно-технічній документації;

4. Чи відповідає внутрішня і зовнішня упаковка даного виробу вимогам, що пред’являються;

5. Чи відповідає вартість, супровідні документи даному виробу, а також виробнику або країні, від імені якого він поступив.

При встановленні справжності товару можуть бути отримані як позитивні так і негативні результати.

При отриманні негативного результату при встановленні справжності того чи іншого товару то тому чи іншому показнику експерт повинен підтвердити цей негативний результат іншим достовірним методом або знову відібрати середню пробу товару з тої ж партії і повторити результати в своїй лабораторії, або в лабораторії відповідної організації, або у незалежній.

Після отримання негативних результатів на справжність того чи іншого товару необхідно встановити з якою метою була зроблена підробка справжнього товару.

Підробки можна розділити на чотири групи:

1. Підробка виготовлена через незнання чи непорозуміння;

2. Підробка виготовлена через недосконалість використовуваної технології, технологічного рішення або низького рівня інженерно-технічного персоналу;

3. Підробка натурального продукту штучним, що вироблена внаслідок відсутності певних знань у даній області і з метою підміни натуральної сировини;

4. Підробка виконана з корисливою метою.

Недоліком експертизи справжності товару є те, що діяльність із ідентифікації виробів звужується до сертифікації, а ідентифікуючі критерії звужуються до до вимог НТД і інших засобів інформації .

Виходячи їх вищесказаного , ідентифікаційна експертиза є основоположною і усі дії з товаром повинні починатися з неї.