9. Роль фондової біржі та систем позабіржової торгівлі в регулюванні руху акцій

Фондова біржа являє собою організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами. На фондовій біржі купуються і продаються не тільки цінні папери, що являє собою корпоративні права, а й інші, які перебувають в обігу згідно з чинним законодавством тієї чи іншої країни.

Найстарішою у світі фондового біржею вважається Амстердамська біржа, заснована у 1602 р.У сучасних умовах у світі існує близько 200 фондових бірж, серед яких є кілька провідних (Токійська, Нью-Йоркська, Лондонська і т.д).

Створення і реєстрація Української фондової біржі припадає на 1991 р. Протягом майже п'яти років Українська фондова біржа була єдиною в країні. Зараз існує п'ять-шість бірж, які з здійснюють тор­ги цінними паперами.

У сучасних умовах фондові біржі України мають вирішувати такі завдання:

• збільшення кількості й розширення номенклатури цінних паперів, які котируються на фондових біржах, розширення торгівлі похідними ЦП;

• удосконалення нормативної бази функціонування фондового ринку, розвиток системи підготовки кадрів для фондової діяльності;

• підвищення координаційної роботи всіх ФБ України, об'єднання їх зусиль для модернізації торгів і переходу на сучасний електронний обіг.

Існує розвинута система позабіржової торгівлі, яка набула широкого розвитку. Наприклад, у США, незважаючи на значну кількість офіційних фондових бірж, існує й успішно функціонує система НАСДАК, створена Національною асоціацією біржових дилерів, а також система автоматичного порівняння замовлень САТС. Оскільки до акцій, що мають котирування на провідних біржах, висуваються суворі вимоги, система НАСДАК була створена як міждилерський ринок зареєстрованих, але таких, що не котируються на провідних біржах, цінних паперів.

Значна частина акцій купується і продається на позабіржових фондових ринках. Такі ринки в економічній літературі отримали різні назви: "дилерські (не аукціонні)", "другі", "треті", "паралельні", "вуличні" ринки. В цілому позабіржовий фондовий ринок передбачає операції з цінними паперами, що здійснюються поза фондового біржею. Як засвідчила зарубіжна та вітчизняна практика, на таких ринках здійснювалось первинне розміщення акцій, у тому числі підприємств що приватизувались. Крім того, в котирування на біржах не потрапляють акції невеликих (менш надійних порівняно з зареєстрованими на біржі) акціонерних товариств, які також мають продаватись і купуватись.

В Україні створена Асоціація "Позабіржова фондова торговельна система" (ПФТС), яка являє собою основну структурну форму позабіржової торгівлі. Основна торгівля акціями в Украї­ні зосереджена якраз у системі позабіржової торгівлі. ПФТС виконує такі завдання: торгівля акціями в режимі реального часу (виставляти котирування, отримувати оперативну інформацію про стан ринку, укладати угоди), здійснення обміну повідомленнями на дисплеях.

10. Заохочення та відповідальність менеджерів в корпораціях. Функції комітетів наглядових рад публічних акціонерних товариств.

Учасниками відносин у корпорації виступають не тільки акціо­нери, а й менеджери. Крім загальноприйнятих форм стимулювання менеджерів мож­ливо також застосування деяких інших елементів матеріального стимулювання перших менеджерів у фірмі — таких як “золоті па­рашути”, опціони на придбання акцій, передача акцій товариства в довірче управління директорам.

“Золоті парашути” являють собою попередньо узгоджені вихідні виплати вищим менеджерам у разі поглинання, злиття та інших реорганізаціях фірми, що призводить до суттєвих змін у ста­новищі голови виконавчого органу. Розміри таких вип­лат можуть бути досить значними, такими, що можуть компенсува­ти директорам втрати оплати їх праці, можливої пенсії та інші матеріальні блага, якими поступається менеджер при цьому. Такі винагороди застосовуються для того, щоб вищі посадові особи не протидіяли вигідним для акціонерного товариства змінам щодо злиття, поглинання, розукрупнення, участі в інших господарських товариствах.

Розповсюдження опціонів на придбання власних акцій ставить за мету підвищення зацікавлено­сті персоналу в ефективному функціонуванні корпорації і збільшення власних доходів працівників — як акціонерів, так і неучасників.

Потрібно також застосовувати системи відповідальності. Серед них досить важливе місце займають, наприклад, документи про відповідальність посадо­вих (афілійованих) осіб перед корпорацією й акціонерами. Такими, як правило, є особи, наділені організаційно-розпорядчими й адміністративно-господарськими пов­новаженнями для здійснення діяльності АТ (голова та члени ради АТ, голова та члени правління АТ, голова ревізійної комісії АТ, деякі посадові особи адміністрації АТ).

У такі положення закладаються вимоги щодо сумлінності поса­дових осіб при здійсненні своїх службових обов’язків, прийняття на себе встановлених обмежень щодо недопущення дій, які можуть призвести до використання їх службового становища та пов’язаних з ним можливостей, а також можливостей АТ і його авторитету, в особистих, групових чи інших інтересах, що суперечать інтересам АТ. Визначається також відповідальність за порушення, передбачена законодавством України та іншими внутрішніми нормативними актами корпорації. При цьому рішенням загальних зборів акціо­нерів посадові особи-порушники можуть бути притягнені до дис­циплінарної, майнової, адміністративної і кримінальної відповідаль­ності.

Наглядова рада акціонерного товариства може утворювати постійні чи тимчасові комітети з числа її членів для вивчення і підготовки питань, що належать до компетенції наглядової ради.

Очолюють комітети члени наглядової ради товариства, обрані за пропозицією акціонера, який не контролює діяльність цього товариства.

Постійні комітети допомагають раді подолати недостатню поінформованість, яка може бути наслідком епізодичної участі членів ради у діяльності компанії, та розглядати питання, які потребують більш детального та глибокого вивчення (комітет стратегічного планування, з питань фінансів та інвестицій, з КУ). З метою запобігання виникнення конфлікту інтересів у посадових осіб товариства, створюється аудиторський комітет та комітет з питань призначень та винагород.

Тимчасові комітети утворюються радою у разі необхідності для координації окремих питань дільності товариства, проведення службових розслідувань за фактами зловживань посадових осіб.