2.Форми державного регулювання ринку цінних паперів. Яким чином здійснюється контроль за діяльністю інституційних інвесторів?

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється у таких формах:

1.  прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів;

2.  регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов'язків учасників ринку цінних паперів;

3.  видача ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю;

4.  заборона та зупинення на певний термін (до одного року) професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності ліцензії на цю діяльність та притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством;

5. реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів;

6.  контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних паперів, передбачених такою інформацією;

7.  створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;

8.  контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контролюючим органам;

9.  встановлення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів та контролю за їх дотриманням

10. пруденційний нагляд за професійними учасниками фондового ринку в межах діяльності, яка провадиться таким учасником на підставі виданої Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку ліцензії;  

11. контроль за системами ціноутворення на ринку цінних паперів;  контроль за діяльністю осіб, які обслуговують випуск та обіг цінних паперів;

12. проведення інших заходів щодо державного регулювання і контролю за випуском та обігом цінних паперів.

3.Корпоративні права в системі управління: основні економічні риси. Яка роль саморегулівних організацій на ринку цінних паперів?

Корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Управління державним корпоративним сектором в Україні можна поділити на три блоки:

1) створення загальної нормативно-правової бази функціонуван­ня економіки; полягає в розробці законів та підзаконних актів економічної спрямованості, оскільки усі підприємства здійснюють діяльність у цьому нормативно-економічному полі. Заходи здійснюються органами центральної державної влади, які мають право приймати рішення, що мають законодавчу силу.

2) пряме управління державними підприємствами; застосовується у випадках, коли держава є єдиним власником акціо­нерного товариства і керує його діяльністю через менеджмент підприємства. Заходи впроваджуються лише органами виконавчої влади

3) управління певною державною часткою статутного фонду гос­подарських товариств. впливає на діяльність корпорації відповідно до наявності державного пакета корпоративних цінних паперів. Заходи впроваджуються лише органами виконавчої влади

Об’єкти, що потрапляють під пряме управління державної влади:

— майно державних підприємств, установ і організацій, закріп­лене за ними на праві повного господарського відання або опера­тивного управління;

— акції (паї, частки), що належать державі у майні господарсь­ких товариств;

— майно підприємств, які перебувають у процесі приватизації;

— майно, передане у користування органам самоврядування;

— майно, яке не увійшло до статутних фондів господарських то­вариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) майна державних підприємств.

Державні акціонерні компанії створюються трьома основними шляхами: акціонування державних підприємств, заснування дер­жавної акціонерної компанії, придбання державою відповідних па­кетів акцій у інших власників.

Від імені держави засновником та акціонером державної акціо­нерної компанії є визначений Кабінетом Міністрів України орган, уповноважений управляти об’єктами державної власності. У разі, коли державі належать усі акції державної акціонерної компанії, пов­новаження загальних зборів здійснює як єдиний акціонер відповід­ний орган, уповноважений управляти об’єктами державної власності.

Саморегулівна організація (СРО) - це некомерційна недержавна організація, створювана професійними учасниками ринку цінних паперів на добровільній основі у формі асоціації з метою представлення та захисту їх професійних інтересів, а також створення умов для більш ефективного функціонування інфраструктури ринку цінних паперів.

Саморегулівна організація створюється у організаційно-правових формах, передбачених законодавством, діє на основі Статуту, установчого договору (якщо це передбачено для обраної організаційно-правової форми) (далі - установчі документи), а також правил цієї організації.

Статус саморегулівної організації можуть одержати об'єднання професійних учасників ринку цінних паперів.

Метою заснування саморегулівної організації є:

1) забезпечення високого професійного рівня діяльності учасників ринку цінних паперів;

2) представництво учасників саморегулівної організації та захист їх професійних інтересів;

3) професійна підготовка та підвищення кваліфікації фахівців - учасників саморегулівної організації, уповноважених здійснювати операції з цінними паперами;

4) інформування своїх учасників стосовно законодавства про цінні папери та про всі зміни, що вносяться до нього;

5) розроблення та контроль за дотриманням норм та правил поведінки, регламентів, правил здійснення операцій з цінними паперами, вимог до професійної кваліфікації фахівців - учасників саморегулівної організації, уповноважених здійснювати операції з цінними паперами, та інших документів, передбачених законодавством;

6) впровадження ефективних механізмів розв'язання спорів між учасниками саморегулівної організації і учасниками саморегулівної організації та їх клієнтами;

7) розроблення та впровадження заходів щодо захисту клієнтів учасників саморегулівної організації та інших інвесторів, а також додержання етичних норм та правил поведінки учасників саморегулівної організації у їх взаєминах з клієнтами.