38. Особливості виникнення акціонерних товариств. Публічні ат.

Поява акціонерних товариств (АТ) пов’язана з розвитком і вдосконаленням продуктивних сил. Концентрація і спеціалізація виробництва поступово розширювали масштаби економічних зв’язків між підприємствами. Збільшення обсягів продукції вимагало пошуку нових способів доставки вантажів до місця призначення. На зміну застарілим видам транспорту прийшли досконаліші, функціонування яких було пов’язано з великими капіталовкладеннями. Отже, один підприємець не завжди був у змозі профінансувати весь комплекс робіт (наприклад, будівництво залізниці, мартенівських печей тощо). Об’єктивна необхідність подальшого вдосконалення технічних засобів виробництва посилювалася бажанням підприємців отримувати щоразу більший прибуток на вкладений капітал.

Таким чином, основна причина виникнення акціонерних товариств полягає в протиріччі між зростаючим обсягом виробництва та обмеженими розмірами індивідуального капіталу.

Виникнення і функціонування акціонерних товариств мало як позитивні, так і негативні риси.

Позитивними рисами акціонерних товариств були обмеження економічного ризику для окремих учасників, підвищення підприєм­ницької активності й об’єднання різних економічних можливостей — капіталів та вмінь, знань, ідей, обмеження можливостей вилучення капіталів (паїв, часток) з товариства, розмежування капіталу та еко­номічної діяльності, жорстке відокремлення власності господарсь­кого товариства і власності його учасників, зменшення залежності частки акціонерного товариства від частки його окремих учасників, підвищення кваліфікаційного рівня учасників корпоративних відно­син, особливо менеджменту. До негативних рис ролі акціонерних товариств можна віднести виникнення так званого фіктивного капіталу, який часто функціо­нує відірвано від капіталу реального, зниження можливостей конт­ролю за діяльністю акціонерних товариств з боку дрібних власників- акціонерів, появу можливості спекулятивного і навіть злочинного акціонерного засновництва, ускладнення управління акціонерними товариствами у порівнянні з іншими формами підприємств.

Публічні акціонерні товариства:

• публічне та приватне розміщення акцій

• акціонери можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів товариства

• акції товариства можуть купуватися та продаватися на фондовій біржі

• Товариство зобов'язане пройти процедуру включення акцій до біржового списку хоча б однієї фондової біржі

• письмове повідомлення про проведення загальних зборів акціонерного товариства та їх порядок денний надсилається кожному акціонеру та фондовій біржі

• перелік питань, що мають розглядатися на загальних зборах встановлені закон про акціонерні товариства

• Обрання членів наглядової ради здійснюється виключно шляхом кумулятивного голосування

• річна фінансова звітність товариства підлягає обов'язковій перевірці незалежним аудитором

• товариство зобов'язане мати власну веб-сторінку в мережі Інтернет

39. Антимонопольне регулювання в корпоративному секторі.

Важливу роль у регулюванні корпоративного сектору відіграє Антимонопольний комітет. Антимонопольному комітету надані досить широкі права відносно виявлення підприємств, що займають монопольне становище та регулювання їх діяльності з метою попередження або усунення можливих зловживань, обумовлених монопольним становищем.  Становище вважається монопольним, якщо:

- частка одного суб’єкта господарювання на ринку товару перевищує 35 відсотків (якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції);

- частка одного суб’єкта господарювання на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема, внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам;

- сукупна частка не більше ніж трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків; 

- сукупна частка не більше ніж п'яти суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків. 

Особливу увагу Антимономонопольного комітету привертають також дії, що пов’язані із концентрацією суб’єктів господарювання. Концентрацією визнається:  1) злиття суб'єктів господарювання або приєднання одного суб'єкта господарювання до іншого; 

2) набуття безпосередньо або через інших осіб контролю одним або кількома суб'єктами 3) створення суб'єкта господарювання двома і більше суб'єктами господарювання, який впродовж тривалого періоду буде самостійно здійснювати господарську діяльність;

4) безпосереднє або опосередковане придбання, набуття у власність іншим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб'єкта господарювання.  Концентрація може бути здійснена лише за умови попереднього отримання дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України.