Слоненятко, в якого була коротка пам’ять

(уривок)

Це Слоненятко мало дивний довгий ніс і коротку пам'ять. Довгий ніс називався хоботом, а коротка пам'ять – хитрістю. Пам'яті йому не вистачало, щоб принести додому зі школи одну-єдину новину. Воно забувало вчити уроки, одержувало погані оцінки.

• Слонятку, ти розповіло татові про двійки? – спитав учитель.

• Забув...

• Гаразд. Я зав'яжу тобі вузлик на пам'ять. І зав'язав вузликом хобот.

• Які новини? – спитав удома тато Слон.

• Даду – сказало Слоненятко.

• Який ще даду? – здивувався тато Слон.

• Ді, даду. У мене дбійки.

• Який даду, які дбійки? – нічого не зрозумів тато Слон.

Слоненятко щиро казало правду, але воно зовсім не було винне, що його довгий ніс, зав'язаний вузликом на пам'ять, так переплутав усі слова. (Г. Усач)

Обговорення

• Чому тато не міг зрозуміти, що говорило Слоненятко?

Висновок. Це казка. Однак ви маєте зрозуміти, що якщо говоритимете нерозбірливо, ковтаючи склади, співрозмовник вас не зрозуміє. І тоді можна потрапити в неприємну ситуацію.

Завдання №4.

Прочитайте чистомовки ланцюжком, дотримуючись поданих поруч вказівок:

Ла-ла-ла: Алла дівчинка мала.	голосно
Ли-ли-ли: В гості ми до неї йшли.	голосніше
Ло-ло-ло: В Алли тісто підійшло.	спокійно (звичайне звучання голосу)
Ла-ла-ла: Пирогів вона спекла.	тихіше
Л'є-л'є-л'є: Чаю Аллочка нал’є.	дуже голосно, протяжно
Лі-лі-лі: Ось лимони на столі.	голосно
Лю-лю-лю: Дуже кисле не люблю.	голосно, але тихіше від попередніх
Ло-ло-ло: Снігом землю замело.	звичайне звучання голосу
Ля-ля-ля: Стала білою земля.	голосно
Лі-лі-лі: Ось замети чималі.	дуже голосно, протяжно

Ра-ра-ра: Дуже рада дітвора	голосно
Ар-ар-ар: Ми поїдем в зоопарк.	голосніше
Ро-ро-ро: Доберемось на метро.	спокійно (звичайне звучання голосу)
Ра-ра-ра: Закінчилася в нас гра.	дуже голосно, протяжно
Рі-рі-рі: Що ти бачиш угорі?	голосно
Рю-рю-рю: Бачу ясную зорю.	голосно, але тихіше від попередніх
Ру-ру-ру: Риє кріт собі нору.	звичайне звучання голосу
Ру-ру-ру: Заєць обдира кору.	голосно
Ря-ря-ря: Небо синє, як моря.	дуже голосно, протяжно

Завдання №5. Повільно вимовте слова. При вимові сполучень з приголосними с, ш стежте за їх звучанням.

1.Сонце сяє, а місяць світить.

2.Місяць яснесенький

Промінь тихесенький

Кинув на нас...(Леся Українка, «Колискова»).

3. Була сижуха в семи кожухах...

Сидить сижуха, за вухом чуха. (Загадка)

4.У Петрика рушничок, на рушничку колосок.

6. Пиши, та не спіши.

Завдання №6.

Уявіть собі, що коло вас був кіт. Раптом він зник. Ви озирнулися – немає. Покличте кота так, ніби він десь близько: киць – киць..., коротко вимовляючи звуки, очевидно, він десь вибіг. Посильте звук протяжніше, на відстань: ксс – ксс...

Завдання №7. Вивчіть скоромовку, вимовте її у швидкому темпі.

Ніс сміхунчик сміху міх,

Сміх розсипався на сніг.

Завдання №8. Прочитайте ланцюжком лічилку, змінюючи темп від повільного до дуже швидкого.

Лічилка

Летіла лелека,

Летіла здалека

Та й сіла на хаті

Зірки рахувати.

Не їла, не спала,

Всю ніч рахувала.

А вдосвіта збилась.

Зоря покотилась,

Упала додолу

Та піжмурці в полу. (Д. Чередниченко)

Завдання №9.

Прочитайте текст, визначте темп кожного речення відповідно до змісту і дії та передайте його під час читання.

Нічний гість

Хтось постукав уночі.

Швидко я знайшла ключі,

Відчинила, і до хати зайченя зайшло вухате.

Стало в кутику сумне,

Каже: «Заночуй мене,

бо надворі завірюха і мороз хапа за вуха!» (Д. Павличко).

Завдання №10 (для роботи в парах). Попрацюйте в парах! Підготуйтесь читати діалоги. Розподіліть ролі й обов'язково зверніть увагу на підкрес­лені слова. Вони допоможуть вам правильно визначити тон.