Реферат

На тему: «Історія походження назв сузір’їв»

Роботу виконала:

Учениця 11-А класу

СШ №307 м.Киева

Бобровник Тетяна

Предмет: Астрономія

Київ – 2016

Зміст

Вступ......................................................................................................................................3

Розділ 1..................................................................................................................................5

Основні уявлення про походження назв сузір’їв………………………………....5

Велику і Малу Ведмедицю…………………………………………………………5

Легенда про сузір'я Кассіопеї, Цефея, Андромеди, Пегаса і Персея……………5

Сузір’я Волосся Вероніки………………………………………………………….6

Кентавр………………………………………………………………………………6

Найкрасивіше сузір'я південного неба…………………………………………….6

Південний Хрест……………………………………………………………………6

Сузір’я Ліри…………………………………………………………………………6

Куди ллє воду Водолій?............................................................................................7

сузір’я Північна Корона……………………………………………………………7

сузір’я Козерога…………………………………………………………………….7

Щит…………………………………………………………………………………..7

Сузір’я Корми, Кіль, Вітрила і Компас……………………………………………8

У кого цілиться зоряний Стрілець?..........................................................................8

Сузір'я Тельця……………………………………………………………………….8

Звідки на небі Близнюки?..........................................................................................9

Як на небі з'явився Рак……………………………………………………………...9

Страшний чи Лев на небі?.........................................................................................9

Діва…………………………………………………………………………………10

Ваги - єдине "неживе" зодіакальне сузір'я……………………………………….10

Чи справді сузір'я схоже на Скорпіона?................................................................10

Риби замикають кільце зодіакальних сузір'їв……………………………………11

Розділ 2……………………………………………………………………………………12

Рух зірок у сузір/ях………………………………………………………………..12

Чи є життя на кисневих зірках?..............................................................................12

Вплив сузір’їв та зірок на людей…………………………………………………13

Висновок.............................................................................................................................15

Список використаної літератури......................................................................................18

Вступ

Зоряне небо!.. Напевне, немає людини, яку б не вражала його витончена довершеність, його незбагненна краса і таємничість. Недаремно давні греки дали всьому зоряному Всесвіту назву космос, що означає - оздоба, прикраса. І в цьому немає нічого дивного! Свого часу М. Коперник висловився з захопленням: «...Бо що може бути чарівнішим від небосхилу, який вміщує у собі все прекрасне?» Розмірковуючи над будовою зоряного Всесвіту, філософ Арістотель (384-322 рр. до н. е.) стверджував: «Всесвіт - досконалий, а тому сферичний, бо сфера - єдина досконала фігура». Згідно з його розрахунками, радіус Всесвіту, тобто відстань до сфери зір, має бути у дев'ять разів більшою, ніж відстань від Землі до Сонця, а Земля, за його уявленнями, займає центральне положення у Всесвіті, адже «усі важкі тіла прямують до центра Землі, а оскільки будь-яке тіло прямує до центра всесвіту, то Земля мусить перебувати нерухомо в цьому центрі». Щоправда, інший відомий грецький філософ Демокріт (460-370 рр. до н. е.), а ближче до наших часів Галілей доводили протилежне: Всесвіт - безмежний, зорі перебувають на різних відстанях від Землі, але ця різниця у відстанях на око не сприймається, тому і здається, що зорі знаходяться на внутрішній поверхні деякої сфери. Це виявилось і справді так!

Під час спостережень за зорями нам здається, що всі небесні світила розташовані на однако­вій відстані, ніби світять на поверхні велетенської сфери, в центрі якої знаходиться спостерігач. Нині відомо, що зорі та планети перебувають на різних відстанях від Зе­млі, а наша планета не знаходиться у цен­трі Всесвіту, бо у безмежному космосі відсутні центр та околиці. Для орієнтування на поверхні Землі відстань до зір не має суттєвого значення, тому радіус уявної небес­ної сфери можна вважати досить великим у порівнянні з розмірами Землі, але при цьому треба пам’ятати, що в центрі цієї сфери знаходиться око спостерігача. На таку сферу проектуються зображення зір та планет, і ми можемо виміряти тільки кути між напрямками на ці сві­тила. Деколи при вимірюванні кутів центр небесної сфери може знаходитися навіть у центрі Землі, бо радіус нашої планети дуже малий у порівнянні з відстанню до зір.

Небесна сфера - уявна сфера довільного радіуса, в центрі якої знаходиться спостерігач і на яку спроектовано всі світила так, як він бачить їх у певний момент часу з певної точки простору.

Небесну сферу можна уявити у вигляді велетенського глобуса (довільного радіуса), схожого на глобус Землі, але розглядається він зсередини. Центр небесної сфери збігається з оком кожного окремого спостерігача. Як і на земному глобусі, на небесній сфері можна намалювати уявні лінії і певні точки, що дає змогу ввести систему небесних координат.

Пізно ввечері чи вночі на безхмарному небі ми можемо побачити близько 3000 зір. Спеціальні прилади виявляють їх кілька мільярдів. Зорі нам нагадують маленькі ліхтарики. Насправді ж це великі вогняні кулі, що складаються з розжареного газу. Вони мають дуже високу температуру і постійно випромінюють світло й тепло. А малими зорі здаються нам тому, що перебувають на дуже великій відстані від Землі. Світло від них, рухаючись зі швидкістю 300 000 км/с, прямує до Землі багато років. Видиме розташування зір на небі змінюється надзвичайно повільно. Без точних вимірів помітити його впродовж сотень і навіть тисяч років неможливо. Ця обставина дозволила за незапам'ятних часів намалювати по найяскравіших зорях перші характерні «зоряні візерунки» - сузір'я.

На людину також справляло враження поява на зоряному небі одних і тих же сузір’їв навесні, влітку, восени і взимку. Поява деяких з цих сузір’їв було пов’язано (за часом) з господарською діяльністю людини, і тому вони отримували відповідні назви. За що дійшли до нас відомостями, розмежування зодіакальних сузір’їв і більшої частини сузір’їв північної небесної півсфери відбулося в Єгипті близько 2500 р. до н. е.. Але єгипетські назви сузір’їв нам не відомі.

Стародавні греки сприйняли єгипетське розмежування сузір’їв, але дали їм нові назви. Ніхто не може сказати, коли це сталося. Зазначимо, що описуючи в «Іліаді» знаменитий щит Ахілла, Гомер називає зображені на щиті богом Гефестом сузір’я Великої Ведмедиці, Волопаса, Оріона, скупчення зірок в сузір’ї Тельця — Плеяди, Гіади так само, як їх називають і зараз.

Про кожну істоту, яку давні люди уявляли у візерунку конкретної групи зір і ім'ям якої називали це сузір'я, було складено певну легенду. Наприклад: син грецького бога морів Посейдона, Оріон, був хоробрим і вправним мисливцем. Не було звіра, якого він не міг би вполювати. Розлючена богиня Артеміда, охоронниця звірів, підіслала до Оріона отруйного Скорпіона, від укусу якого він загинув. Та Зевс, головний у пантеоні грецьких богів, забрав на небо і Оріона, перетворивши його на зимове сузір'я, і Скорпіона, помістивши його на літньому небі, щоб той ніколи не наздогнав Оріона.

На початку XX ст. налічувалося 108 сузір'їв. Рішенням Міжнародного астрономічного союзу (MAC) прийнято, що число сузір’їв на всій небесній сфері становить 88, з них 47 були присвоєні імена приблизно 4500 років тому.

Розділ 1 Основні уявлення про походження назв сузір’їв

Історія сузір'їв дуже цікава. Ще дуже давно спостерігачі неба об'єднали найбільш яскраві й помітні групи зірок у сузір'я і дали їм різні найменування. Це були імена різних міфічних героїв або тварин, персонажів легенд і сказань - Геркулес, Центавр, Телець, Цефей, Кассіопея, Андромеда, Пегас і ін У назвах сузір'їв Павич, Тукан, Індіанець, Пд. Хрест, Райський Птах був відображена епоха Великих географічних відкриттів. Сузір'їв дуже багато - 88. Але не всі з них яскраві й помітні. Найбільш багате яскравими зірками зимове небо. На перший погляд, назви багатьох сузір'їв здаються дивними. Часто в розташуванні зірок дуже важко або навіть просто неможливо розглянути те, про що говорить назва сузір'я. Велика Ведмедиця, наприклад, нагадує ківш, дуже важко представити на небі Жирафа або Рись. Але якщо ви подивитеся старовинні атласи зоряного неба, то на них сузір'я зображені у вигляді тварин.

Що древні греки розповідали про ведмедицю? Про Велику і Малу Ведмедицю існує багато легенд. Ось одна з них. Колись у часи царя Лікаона, який правив країною Аркадією, була дочка на ім'я Каллісто. Краса її була настільки незвичайної, що вона ризикнула змагатися з Герою - богинею і дружиною всемогутнього верховного бога Зевса. Ревнива Гера врешті-решт помстилася Каллісто: користуючись своїм надприродною могутністю, вона перетворила її на потворну ведмедицю. Коли син Каллісто, юний Аркад, одного разу повертавшись з полювання він побачив біля дверей свого будинку дикого звіра, нічого не підозрюючи, він ледве не вбив свою матір-ведмедицю. Цьому перешкодив Зевс - він утримав руку Аркада, а Каллісто назавжди взяв до себе на небо, перетворивши в гарне сузір'я - Велику Ведмедицю. У Малу Ведмедицю заодно була перетворена і улюблена собака Каллісто. Не залишився на Землі і Аркада: Зевс і його перетворив на сузір'я Волопаса, приреченого навіки сторожити в небесах свою матір. Головна зірка цього сузір'я називається Арктур, що означає «страж ведмедиці». Велика і Мала Ведмедиці є не заходять сузір'ями, найбільш помітними на північному небі. Існує й інша легенда про приполярне сузір'ях. Побоюючись злого бога Кроноса, який пожирав немовлят, мати Зевса Рея сховала свого новонародженого сина в печері, де його вигодовували крім кози Амалтеі, дві ведмедиці - Меліса й Гелику, згодом поміщені за це на небо. Іноді Меліссу називають Кіносура, що означає «хвіст собаки». У легендах різних народів Велику Ведмедицю називають часто колісницею, візком або просто сімома биками.

Легенда про сузір'я Кассіопеї, Цефея, Андромеди, Пегаса і Персея.

Вважається, що колись давним-давно в міфічного ефіопського царя Цефея дружиною була прекрасна цариця Кассіопея. Одного разу вона, будучи в оточенні нереїди - міфічних мешканок моря, необачно похвалилася неземною красою своєї дочки Андромеди. Нереїди позаздрили і поскаржилися повелителя морів Посейдону. Він напустив на береги Ефіопії страшне чудовисько, яке з'їдали людей.

Цефей кинувся до оракула за допомогою, але той сказав, що єдиний вихід - віддати Андромеду. Довелося Цефею пожертвувати улюбленою дочкою: прив'язати до прибережної скелі і залишити очікувати своєї загибелі. Але Андромеду врятував герой Персей, який прилетів до неї на крилатому коні - Пегаса. Основних учасників цього міфу фантазія давніх греків теж помістила на небо у вигляді сузір'їв.

Сузір’я Волосся Вероніки зобов’язане своєю назвою чудовим волоссю єгипетської цариці Вероніки, що жила в III столітті до нашої ери. Згідно з легендою, Вероніка турбувалася за свого чоловіка Птолемея, що воював з сирійцями, і дала обітницю богам: якщо Птолемей благополучно повернеться з походу, вона пожертвує їм своє волосся, символ своєї краси. Птолемей повернувся з війни здоровий і неушкоджений, і Вероніка, виконуючи обітницю, обрізала своє волосся і віддала в жертву богам. У пам’ять про подружню любов, настільки наочно доведеною царицею, боги перетворили волосся Вероніки на сяючі зірки, призначені вічно прикрашати весняні ночі.

Одним з найбільш південних сузір'їв, відомих древнім астролога, є Кентавр або Центавр. Спочатку в нього включалися і ті зірки, які згодом утворили сузір'я Південний Хрест. Але навіть при їх відсутності Центавр - велике сузір'я, містить багато барвистих зірок і цікавих об'єктів. Один з грецьких міфів каже, що кентавр на небі - не хто інший, як безсмертний і мудрий Хірон, син Кроноса і німфи Філіри, знавець науки і мистецтва, вихователь грецьких героїв - Ахілла, Асклепія, Ясона. Тому його можна вважати сузір'ям Вчителя.