93. Порядок виявлення та оцінки ризиків

Вибір методів оцінки також визначається наступними факторами: видом фін ризику; повнотою і достовірністю інформаційної бази, що формується для оцінки рівня ймовірності різних фін ризиків; рівнем кваліфікації фін менеджерів, які здійснюють оцінку та ступінь їх підготовки до використання сучасного математичного та статистичного апарату проведення такої оцінки; технічною та програмною забезпеченістю фін менеджерів, можливістю використання сучасних комп’ютерних технологій проведення оцінки та ін.

У фін мен-ті використовується наступне групування фін операцій за зонами ризику з позицій можливих фін втрат при настанні ризикового випадку: а) безризикова зона: у зв’язку з безризиковим хар-ом операцій, що здійснюються в ній, можливі фін втрати за ними не пргнозуються ; б) зона допустимого ризику: критерієм допустимого рівня фін ризиків є можливість втрат за досліджуємою операцією в розмірі розрахункової суми прибутку; в)зона критичного ризику: критерієм критичного рівня фін ризиків є можливість втрат за розглянутої фін операції в розмірі розрахункової суми доходу; г) зона катастрофічного ризику: критерієм катастрофіч рівня фін ризиків є можливість втрат по розглянутій фін операції в розмірі власного капіталу або суттєвої його частини.

Результати приведеного групування дозволяє оцінити рівень концентрації фін операцій в різних зонах ризику за розміром можливих фін втрат. Для узагальнюючої хар-ки рівня ризику фін д-ті взагалі використовується показник – “к-т концентрації капіталу в зоні відповідного фін ризику”: ККЗР = ККз/К, де ККз – обсяг капіталу п-ва, пов’язаного з операціями у відповідній зоні ризику, К- загальна сума капіталу.

94. Показники оцінки фін ризиків.

На практиці для визначення міри ризику використовуються різноманітні показники, які, в основному, представлені статистичними величинами, такими як дисперсія, стандартне відхилення, коефіцієнти варіації, коваріації та кореляції. Ці хар-ки цінного паперу показують, в якій мірі та з якою ймовірністю його фактична дохідність відрізнятиметься від очікуваної. Основні показники ризикованості:

1. Коефіцієнт бета . Для окремого цінного паперу  розраховують як відношення коваріації дохідності паперу та ринку в цілому до дисперсії дохідності ринку:

=cov(P,R) / ²(R)

де  - бета цінних паперів, cov(P,R) – коваріація ціни цінного паперу Р та ринку R; ²(R) – дисперсія ринку.

2.Стандартне відхилення показує, наскільки широким є розрив між значенням конкретного спостереження та середнім значенням ряду і обчислюється за формулою:

де Рi – значення доходу за цінним паперомв і-му спостереженні; Р – середнє значення ряду; n – кількість спостережень. Квадрат стандартного відхилення називається дисперсією.

3. Дохідність портфелю є адитивною величиною і дорівнює сумі доходів, що їх генерують окремі цінні папери . Середня ставка доходності портфеля (d_p) визанчається як середньозважена величина доходності фін інструментів, що входять до його складу:

де d_i - дохідність і-того виду цінних паперів ;W_i - обсяг цінних паперів і-то виду в портфелі; n – кількість видів цінних паперів у портфелі.

4. К-т варіації – статистичний оціночний п-к, що хар-є відношення середньоквадратичного відхилення до середнього значення досліджуємого п-ка. Він виражає ступінь коливання вивчаємого п-ка: КВ=  *100/СП, де  - середньокв-не відх-ня , СП – середнє значення групи досліджуємих однотипних п-ків.