1.4. Загальний порядок укладення, зміни та розірвання господарського договору

Важливе місце серед норм про господарські договірні відносини виділяється нормам, що регулюють укладення такого договору. Це можна обґрунтувати тим, що саме при укладенні визначається зміст договору, і законодавство встановлює мінімально необхідні вимоги, які забезпечують достатній рівень для його дійсності та дієвості. Процедура укладення договору регулювалася ще за часів Стародавнього Риму. Спершу укладення торговельного договору не мало особливостей, проте пізніше законодавством встановлювалися окремі вимоги стосовно процедури та змісту його укладення.

Поняття «укладення договору» охоплює взаємні дії сторін з вироблення та узгодження умов договору. На думку С.С. Бервено, порядок укладення договору є визначеною законом правоутворюючою стадіє договірного правовідношення, що складається з послідовних взаємних дій

____

³⁹Див.: Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга перва: Общие положения: Издание 2-е, завод 6-й (стереотипній). – М.: «Статут», 2003. – с.618.

сторін одна щодо одної з приводу надання та прийняття пропозиції згідно з вимогами закону про оферту та акцент, які спрямовані на встановлення договірних відносин, визначення змісту договірного зобов’язання та підтверджують досягнення узгодженої волі, закріпленої в умовах договору. ⁴⁰

С.О. Бородовський розглядає порядок укладення договору як передбачену правовими нормами послідовність стадій встановлення прав і обов’язків, що виражена діями осіб у різноманітних способах узгоджувати зміст договору. Способом укладення договору є дії певного виду, через які досягається поставлена мета. Тому способами укладення договору є нормативно визначені дії, через які досягається взаємне узгодження волі сторін договору⁴¹. Як визначав В.В. Луць, головною особливістю укладення господарського договору є реалізація одноіменного зобовязання, яке виникає з планового завдання або інших юридичних фактів, та повинне бути виконано в нормативно встановлені строки. ⁴² В сучасних умовах це положення зберігає свою актуальність стосовно тих договорів, які укладаються на підставі акта планування або прямої вказівки закону.

Порядок укладення господарського договору має велике значення, оскільки саме на цьому етапі визначається основа для подальшого співробітництва сторін. Як зазначив С.А. Буткевич, своєчасне і правильне укладення господарських договорів покликане сприяти впорядкуванню відносин між підприємствами та іншими учасниками господарських відносин, розвитку їх ділового співробітництва. Важливе значення має якісна сторона укладення господарських договорів. Вони повинні відповідати

___

⁴⁰Див.: Бервено С.М. Проблеми договірного права України: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – с. 181.

⁴¹Див.: Бородовський С.О. Щодо укладення, зміни і розірвання договору в цивільному праві України // Право України. – 2004. - №12. – с.80-81.

⁴²Див.: Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2-х т./ За відповід. ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. –К.: Юрінком Інтер, 2005. – Т. ІІ. – с.12.

закону, передбачати конкретні обов’язки кожної з сторін, що домовляються, взаємний контроль за виконання зобов’язань, найбільш повно відбивати особливість господарської діяльності сторін і специфіку їх відносин. ⁴³

Згідно з ч.7 ст.179 ГКУ господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених ГКУ, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У науковій літературі немає єдиного підходу до визначення стадій укладення господарського договору. Так, О.А. Беляневич виділяє чотири стадії: 1) проект договору; 2) протокол розбіжностей; 3) безпосереднє врегулювання розбіжностей; 4) розгляд переддоговірного спору в господарському суді. ⁴⁴ В.С. Щербина виокремлює лише дві стадії: 1) надсилання пропозиції про укладення договору (оферта) та 2) сприйняття пропозиції щодо укладення договору (акцепт). При цьому він зазначає, що особливістю процедури укладення господарських договорів є наявність в ній проміжної стадії – оформлення і врегулювання розбіжностей, що виникають між сторонами майбутнього договору. На нашу думку, підхід В.С. Щербини є більш вдалим, оскільки стадії протоколу розбіжностей, безпосередньо врегулювання розбіжностей та розгляду переддоговірного спору в господарському суді не є головними стадіями, а виникають лише у разі, якщо адресат пропозиції бажає (або зобов’язаний) укласти договір, але на інших умовах. Кожна відповідь про укладення договору на інших, ніж в оферті, умовах призводить до іншого договору і з її одержанням можна вважати, що укладення договору почалося спочатку. Як зазначив В. Ансон, оферта являє собою повідомлення про бажання укласти договір, з умов якого ясно або припускається, що повідомлення буде пов’язувати оферента, як

____

⁴³Див.: Буткеич С.А. Заключение хозяйственных договоров. – К.: Вища школа, 1978. – с.20.

⁴⁴Див.: Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / Кол. авт.: Г.Л. Знаменський, В.В. Хахулін, В.С. Щербина та ін.; За заг. ред. В.К. Мамутова. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – с.312

⁴⁵Див.: ВС. Щербина Господарське право. – К., 2003. – с. 133-134.

тільки особа, якій особа адресована, прийме його шляхом дії, утримання від дії або зустрічним зобов’язанням.⁴⁶ У ч.1 ст. 641 УКЦ зазначається, що офертою є пропозиція укласти договір, яка містить істотні умови договору і виражає намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття. Офертою може вважатися не всяка пропозиція, а лише така, що відповідає названим критеріям.

ГКУ не використовує поняття «оферта», а оперує терміном «проект договору». Термін «проект договору» є більш вужчим поняттям, оскільки, як зазначається в ст.181 ГКУ, договір може укладатися у спрощений спосіб.

Зазначена ст.181 ГКУ містить загальне правило, за яким господарський договір має бути викладений у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Законодавством передбаченні випадки, коли договір обов’язково повинен бути укладений у формі єдиного документа (наприклад, державний контракт (ч.3 ст.183 ГКУ), договір комерційної концесії (ст. 367 ГКУ). Допускається також укладення господарського договору у спрощений спосіб шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами тощо. ⁴⁷

З наведеного положення ч.1 181 ГКУ випливає також вимога щодо форми господарського договору: договір має бути викладений у вигляді єдиного документу, тобто в письмові формі. Таке ж положення міститься і в ст.208 ЦКУ, де вказано, що правочини між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі. Норма ЦКУ стосується юридичних осіб, не торкаючись фізичних осіб – підприємців.

Аргументом на користь обов’язковості письмової форми господарського договору є положення ч.5 ст.203 ЦКУ, відповідно до якого правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Оскільки зазначена

___

⁴⁶Див.: Ансон В. Договорное право. Перевод с англ. П/р О.Н. Садикова. – М.: Юридическая литература, 1984. – с.24.

⁴⁷Див.: Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – с.144.

ст.203 встановлює загальні вимоги, додержання яких є умовою чинності правочину, можна зробити висновок, що у випадку недотримання письмової форми правочину між юридичними особами він буде нечинним. ^{48 49}

Аргументом на користь допустимості усної форми правочину можна розглядати норму ч.2 ст.206 ЦКУ. Відповідно до цього положення юридичній особі, що сплатила за товари чи послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. На наш погляд, дана норма стосується лише правочинів, укладених між юридичною та фізичною особою, оскільки вона не передбачає спеціальної можливості укладення договору отримання підтвердження сплати грошей юридичною особою.

Таким чином, виходячи з діючого законодавства, господарський договір не може вчинятися в усній формі. Проте, як зазначалось вище, господарські договори укладаються не тільки для здійснення основної, а й для допоміжної (обслуговуючої) господарської діяльності. На нашу думку, встановлення обов’язкової письмової форми для всіх господарських договорів є невиправданим. Так недоцільно вимагати письмової форми договору, коли одна юридична особа купує у магазині, наприклад, один монітор. Усна форма договору передбачається також міжнародними актами, наприклад, Конвенцією ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 р. ⁵⁰ (Віденська Конвенція), до якої Україна приєдналася відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 23 серпня 1989 р. «Про приєднання УРСР до Конвенції ООН про договори

___ ⁴⁸Див.: Вінник О.М. Госопдарське право: Курс Лекцій. – К.: Атіка, 2004. – с.232

⁴⁹Див.: Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / Кола авт.: Г.Л. Знаменський, В.В. Хахулін, В.С. Щербина та ін.; За заг. ред. В.К. Мамутова. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – с. 313.

⁵⁰Див.: Конвенція Органзізації Обєднаних Націй Про договору купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 р. // Юридичний вісник України. – 2001. - №10. – с. 40

міжнародної купівлі-продажу товарів», та Принципам міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА) 1994 р., розроблених в рамках Міжнародного інституту уніфікації приватного права. Тому вважаємо за доцільне викласти п.1. ч.1 ст. 208 ЦК України в наступній редакції: «правочини між юридичними особами, крім правочинів, передбачених частиною першою ст.206 цього Кодексу».

Важливе місце між норм, яку регулюють укладення договору, займають ті, що визначають вимоги до змісту цього договору. Так, згідно ч.1 ст. 641 ЦКУ оферта має містити всі істотні умови договору. За ст. 180 ГКУ до істотних умов договору належать умови про предмет, ціну та строк дії договору, а також інші умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, та умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. ⁵¹

Наступною вимогою до оферти є вираження в ній наміру оферента вважати себе зобов’язаним у разі її прийняття. Хоча таке положення не дістало свого закріплення у ГКУ, проте воно міститься у ст.641 ЦКУ. Вираження наміру оферента може бути як прямо зазначене, так і впливати з умов оферти. Якщо оферта викладена як єдиний документ, вона надається іншій стороні у двох примірниках; це є достатнім вираженням наміру оферента вважати себе зобов’язаним, оскільки у випадку своєчасного його підписання і надсилання його оферентові буде наявним письмовий договір.

Останньою вимогою, яка також не закріплена ГКУ, але випливає з ч.2 ст.641 ЦКУ, є визначеність адресата оферти – реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням роботи оферти, якщо

__ ⁵¹Див.: Бабіч І. Проблема визначення поняття «предмет договору» в цивільному праві та цивільному законодавстві // Підприємство, господарство і право. – 2005. - №12. – с. 29.

інше не вказано в цих пропозиціях. Як зазначила О.М. Кучер, для того, щоб акцептант міг прийняти пропозицію укласти договір, він повинен знати, що дана пропозиція висунута на його адресу, а особа, що пропонує укласти договір, повинна визначити для себе, до кого вона звертається з пропозицією. Відповідно до цього в якості загального правила оферта повинна бути адресована одній чи декільком особам. Оферта може бути адресована як конкретній особі з вказівкою її імені (фірмового найменування), так і особі, що володіє конкретними ознаками, коли оферент не знає, яка саме особа ними володіє (наприклад, звернення, коли оферент не знає, яка саме особа ними володіє (наприклад, звернення до власника речі з пропозицією купити її). ⁵²

Як зазначав О.С. Іоффе, якщо у пропозиції відсутня хоча б одна з перерахованих вимог (наявність істотних умов, намір оферента вважати себе зобов’язаним та визначене коло адресатів), то вона вважається не офертою, а лише викликом на оферту, якій нічим не зобов’язує того, хто її зробив. На такий виклик можуть слідувати різного роду відповіді, і в деяких з них будуть перераховані всі умови, необхідні для укладення договору і звернені до особи, яка зробила оферту. Відповіді такого роду мають силу оферти, будучи результатом виклику на неї. Проте, їх не можна вважати акцептом, який тягне укладення договору, оскільки перед ними не було пропозиції укласти договір у правовому значенні цього слова. ⁵³

За загальним правилом, якого притримуються практично всі правові системи, оферта вважається такою, що набула юридичної сили, після отримання її адресатом. Це означає, що після такого одержання оферент не завжди може в односторонньому порядку відмовитись від оферти, і право визначення подальшої долі оферти (буде договір укладеним чи ні) у більшій

______________________

⁵²Див.: Кучер А.Н. Теория и практика преддоговорного этапа: юридический аспект. – М.: Статут, 2005 – с. 109.

⁵³Див.: Иоффе О.С. Избранные труды: В 4-х т.Т. ІІІ. Обязательственное право. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. – с.97.

мірі належить її адресату. ⁵⁴ За ч.3 ст. 164 ЦКУ пропозиція укласти договір може бути відкликана до або в момент її отримання адресатом; пропозиція укласти договір, отримана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інакше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

Враховуючи вищевикладене, вважаємо за необхідне пов’язувати момент, до якого можливо скасувати оферту, не з моментом одержання, а з моментом, коли адресат повідомлення дізнався або повинен був дізнатись про це повідомлення. Слід зауважити, що мова йде не про взяття до відома змісту, а про усвідомлення факту отримання адресатом документа. Оскільки положення, яке пропонується змінити, буде стосуватися не тільки господарських договорів, а й цивільних, то воно повинне відобразитися у ч.3 ст.641 ЦКУ.

Проте важливим залишається також момент отримання повідомлення (оскільки, наприклад, з моменту отримання починається відлік строку для акцепту; з ним також пов’язується момент укладення договору). На наш погляд, законодавче поняття такого моменту може базуватися на тому визначенні, яке дане для моменту одержання у ст.24 Віденської Конвенції. Тому вважаємо за доцільне доповнити ч.1 ст.640 ЦКУ абзацом наступного змісту: «Пропозиція укласти договір та відповіді на неї вважається такими, що одержані, у момент, коли вони повідомлені особі усно, доставлені будь-яким способом її особисто, на її місцезнаходження чи місце проживання».

Іншим аспектом, пов’язаним з моментом одержання оферти, є початок обчислення строку, протягом якого адресат оферти може здійснити його акцепт. Так, у ч.3 ст. 181 ГКУ зазначено, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один його примірник другій стороні або

___

⁵⁴Див.: Луць В.В. Заключение и исполнение зозяйственных договоров. – М., 1978. - с.143

надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Наступною важливою вимогою до акцепту є його відповідність оферті. Проте у багатьох випадках акцептанта не влаштовують деякі положення договору, тому він повідомляє про свою згоду укласти договір, але на дещо інших умовах, ніж зазначені в оферті. Як ЦКУ, так і ГКУ притримуються принципу, за яким будь-які зміни оферти акцептом виключають укладення договору, принаймні до того моменту, доки на них не погодиться адресат оферти. Як зазначає О.М. Кучер, принцип «дзеркальної відповідності» акцепту оферті виходить з того, що договір може бути укладених лише при повному співпаданні волевиявлення сторін, тобто при досягненні повної згоди стосовно всіх умов договору. ⁵⁵ Враховуючи те, що ГУ України визнає договір укладеним з моменту досягнення згоди за всіма його саме істотними умовами, може виникнути питання щодо випадку, якщо акцептант не згоден з випадковою чи звичайною умовою проекту договору. В даному випадку таку умову слід розглядати як істотну для акцептанта, оскільки ймовірно, що він не бажає укласти договір, якщо по цій умові не буде досягнуто згоди.

У ГКУ не міститься спеціального положення про момент укладення договору, тому необхідно звернутися до ст.640 ЦКУ, відповідно до якої договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо сторона згодна з офертою, то, як зазначалося, вона протягом двадцяти днів надсилає акцепт. При цьому акцепт має бути саме відісланий в цей строк, на відміну від положення ЦКУ, за яким увага робиться на одержанні акцепту. На практиці може виникнути ситуація, коли акцепт

____

⁵⁵Див.: Кучер А.Н. Теория и практика переддоговорного этапа: юридический аспект. – М.: Статут, 2005. – с.160.

відісланий вчасно, проте через певні причини він був одержаний після того, коли особа, яка зробила пропозицію укласти договір, вже не розраховувала на те, що договір буде укладеним. Законодавство більшості країн встановлює спростовну презумпцію укладеності договору. При цьому тут також потрібно враховувати інтереси оферента, який до цього часу може втратити інтерес до договору або умов своєї оферти, або відіслати оферту іншій особі. Тому відповідно до ч.2 ст.645 ЦКУ якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено своєчасно, але одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію укласти договір, звільняється від відповідних зобов’язань, якщо вона негайно повідомила особу, якій було направлено пропозицію, про одержання відповіді із запізненням. У цій же частині також міститься положення про те, що відповідь, одержана із запізненням, є новою пропозицією. Як вважає А.Л. Ткачук, оферент має право розглядати отриману із запізненням відповідь як нову пропозицію укласти договір у тому випадку, якщо він негайно після отримання зробить повідомлення про тримання акцепту із запізненням. ⁵⁶ Вважаємо, що дана пропозиція є не зовсім вірною, оскільки, як більш вдало зазначив В.В. Луць, акцепт, отриманий із другої сторони (акцептанта). ⁵⁷ Таким чином, повідомлення про запізніле тримання акцепту, який було відіслано своєчасно, є відмовою від укладення договору; якщо такого повідомлення не буде, то договір вважатиметься укладеним. Відповідно, такий акцепт не зовсім правильно розглядати як зустрічну оферту.

Що ж до розірвання господарського договору в юридичній літературі відсутнє чітке визначення поняття розірвання договору, хоча воно широко

______ ⁵⁶Див.: Ткачук А.Л. Значення вини у відносинах відповідальності за порушення договірних зобов’язань: Автореф. дис. канд. юрид. наук. – К., 2002. – с.64.

⁵⁷Див.: Науково-практичний коментар Цивільного Кодексу України: У 2-х т. / За відповід. ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – Т.ІІ. – с. 141.

використовується в працях дослідників проблем цивільного права, законодавстві і судовій практиці. Розірвання договору, на нашу думку, необхідно визначати як дії сторін направлені на повне припинення укладеного між ними договору на майбутнє. В окремих випадках розірвати договір може одна із сторін самостійно. В основі таких односторонніх дій повинна бути правова норма або попередня домовленість сторін про надання одній з них права розірвати без додаткового погодження з іншими його часниками. Розірвання договору є дією, спрямованою на припинення цивільних прав і обов’язків його сторін.

Відповідно до змісту ст.651 ЦКУ підстави зміни і розірвання договору можуть носити договірний і позадоговірний характер. Змінити або розірвати договір можна у таких випадках: 1) на основі домовленості сторін; 2) з підстав, що дають можливість звернутися до судового порядку зміни і розірвання договору; 3) в інших випадках, передбачених законом або договором. Коли можливість розірвати договір не передбачено законом або договором, його може бути розірвано, на вимогу однієї із сторін, тільки за рішенням суду в таких випадках: а) при істотному порушенні договору іншою стороною; б) у зв’язку з істотною зміною обставин, з яких сторони виходили при укладенні договору. ⁵⁸

На практиці, сторони часто звертаються до судового способу розірвання договору у зв’язку з невиконанням своїх обов’язків однією з них. Так, сторони уклали договір оренди нежитлового приміщення. Одна з них – позивач звернувся в суд і просив розірвати договір через невиконання своїх обов’язків однією з них. Так, сторони уклали договір оренди нежитлового приміщення. Одна з них – позивач звернувся в суд і проси розірвати договір

___________ ⁵⁸Див.: Мамутов В.К., Овсиенко В.В., Юдин В.Я. Предприятие и материальная ответственность. – К.: Наукова думка, 1971. – с. 446.

через невиконання відповідачем обов’язку щодо здійснення капітального ремонту нежитлового приміщення та обслуговування прилеглої території (п.8.2, 8.3. Договору).⁵⁹ Суд задовольнив вимоги позивача і розірвав договір. На нашу думку, якщо умови про здійснення капітального ремонту приміщення не є істотними умовами договору оренди, то їх невиконання не може завдати істотної шкоди, оскільки відповідно до змісту орендних відносин, сторона такого договору не може розраховувати на негайне і обов’язкове здійснення за ним капітального ремонту свого майна.

Правова форма розірвання договору застосовується лише до тих зобов’язань, строк виконання яких до моменту розірвання договору не наступив або не припинено їх триваюче виконання і лише в тій частині, яка відноситься до майбутнього періоду. У зв’язку з цим, не можна визнавати правильним судові рішення про розірвання договору за період, що передував моменту розірвання, а так само і укладення сторонами угоди про розірвання договору на минулий період. ⁶⁰ Необхідною умовою розірвання договору є спрямованість волі сторони договору саме на його розірвання, що характеризує цю дію як вольову. Вольовий елемент проявляє себе розірванні договору; за угодою сторін; за ініціативою однієї сторони (цей випадок включає судовий чи господарський процесуальний спосіб зміни і розірвання договору).

Розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення

____ ⁵⁹Див.: Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. №22 // Офіційний вісник України. – 2004. - №13. – с.41.

⁶⁰Див.: Перелік нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобування, підготування до транспортування та транспортування, затверджений наказом Міністерства палива та енергетики України від 30 вересня 2004 р. №604 // Офіційний вісник України. – 2005. - №2. – с. 16.

договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (п. 1,2,3 ст.651 ЦКУ).

Отже, поряд із терміном зміни і розірвання договору в законодавстві вживається поняття відмови від правочину (ст. 214 ЦКУ), відмови від зобов’язання (ст. 525, 611, 615 ЦКУ), відмови від виконання обов’язку в зобов’язані частково або повністю (п. 3 ст. 538 ЦКУ), відмови від договору (п. 3 ст. 622, п. 3 ст. 651 ЦКУ). Наведені терміни мають спільну правову природу, проте в силу різного понятійного значення вони несуть різне смислове навантаження, яке залежить від змісту використовуваних термінів. При розмежуванні цих термінів необхідно враховувати співвідношення таких понять як правочин, договір, зобов’язання, обов’язок, а тому правові наслідки вчинення кожної із названих дій будуть залежати від використовуваних термінів в самому понятті.

Відповідно до п. 1 ст. 188 ГКУ передбачає, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором, тому згідно п.п. 2,3 цієї статті сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, на яку повинна бути отримана відповідь у двадцятиденний строк після одержання пропозиції про результати її розгляду. При недосягнені згоди про зміну (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Особлива увага у ст. 206 ГКУ звертається на розірвання господарського зобов’язання, проте зазначення стаття носить відсилочний характер і не змінює порядок розірвання договору, передбачений у ст. 188 ГКУ. Як виняток, можна назвати п. 2 ст.206 ГКУ, в якому вказано, що разі зміни або скасування державного замовлення, державний контракт змінюється чи розривається із зазначених підстав та з моменту, коли про це стало відомо сторонам зобов’язання.

Отже, для державних контрактів законодавець передбачив односторонній порядок зміни і розірвання договору шляхом зміни і скасування державного контракту, що лежить в основі договору. Наслідки розірвання державного контракту для його сторін визначається відповідно до закону.

Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 р. ⁶¹ передбачає розірвання договору за угодою сторін та у разі порушення умов договору (ст. 29 Конвенції). Порушення договору, допущене однією із сторін, є істотним, якщо воно тягне за собою таку шкоду для іншої сторони, що остання значною мірою позбавляється того, на що вона мала право розраховувати на підставі договору, крім випадків, коли сторона, що порушила договір, не могла і не передбачила такого результату (ст.25 Конвенції).

В ЦКУ (ст. 654) передбачено, що розірвання договору вчиняється в тій самій формі, в якій його укладено, якщо інше не встановлено законом, договором або не випливає із звичаїв ділового обороту. Для господарських договорів такою є письмова форма (ст. 181 ГКУ). В силу постійного змісту оферти та акцепту вони є стадіями укладення договору, отже, не можуть використовуватися для розірвання договору.

___ ⁶¹Див.: Мамутов В.К. Чи такий страшний ГК, як його малюють // Закон і бізнес. – 21 лютого 2004 р. - №8 (632). – с.5.