Розділ 3. Зміст госодарського договору

3.1 Класифікація умов господарського договору

Зміст господарського договорустановлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зо­бов'язань (ч. 1 ст. 180 ГК України). Умови господарського договору можуть належати до різних типів (видів). За критерієм обов'язковості (необов'язковості) розрізняють обов'язкові (повинні включатися до договору відповідно до вимог законодавства) та необов'язкові (включаються до договору за погодженням сторін). За ознакою впливу на юридичну силу договору та відповідності умов певному виду договору виділяють істотні умови, звичайні умови та випадкові умови¹.

Прі укаденні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

• вільного волевиявлення, коли сторони мають право на власний розсуд узгоджувати будь-які умови договору, які не суперечать законодавству.

• примірного договору, рекомендованого органом управління субєктам господарювання для використання приукладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови чи доповнювати його зміст;

• типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів чи іншим органом державної влади, сторони не можуть відступати від змісту типового договору, одначе мають право конкретизувати його умови;

• договору приєднання, який пропонується однією зі сторін для інших можливих суб'єктів, але ці суб'єкти при вступі до договору не мають права наполягати на зміні його змісту.

Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення,

____ ¹Голяк Л.В. Господарське право. – К.: МАУП, 2006. – С. 44-45.

повинен відповідати цьому замовленню.

Умови укладення та виконання різних видів господарських договорів регулюються відповіднми, характерними для кожної окремої галузі господарської дияльності, нормативно-правовими актами¹.

Так, інститути купівлі-продажу не знайшов відображення в ГК України; лише ч. 4 ст. 263 Кодексу вказує, що, зокрема, господарськими договорами купівлі-продажу опосередковується господарсько-торговельна діяльність.

Відносини купівлі-продажу безпосередньо регулюються §§ 1-2 гл. 54 ЦК України, Законом України від 12 травня 1991 р. № 1023-ХІІ "Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 15 грудня 1993 р.), а також іншими нормативними актами різної юридичної сили залежно від особливостей предмета договору (угоди із земельними ділянками - Земельним кодексом України; угоди з цінними паперами - Законом України від 18 червня 1991 р. № 1201-XII "Про цінні папери і фондову біржу"; угоди з державним майном - об'єктами приватизації - законами України від 4 березня 1992 р. № 2163-ХІІ "Про приватизацію державного майна" (в редакції Закону від 19 лютого 1997 р.), від 6 березня 1992 р. № 2171-ХІІ "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції Закону від 15 травня 1996 р.), від 14 вересня 2000 р. № 1953-Ш "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" тощо), умов договору (купівля-продаж на умовах поставки - Положеннями про поставки продукції виробничо-технічного призначення та про поставки товарів народного споживання, затв. постановою Ради Міністрів СРСР від 25 липня 1988 р. № 888; купівля-продаж на умовах комісії, консигнації - відповідними положеннями ЦК України), способу укладення договору (біржові угоди - Законом України від 10 грудня 1991 р. № 1956-ХІІ "Про товарну біржу"; угоди, що укладаються на аукціонах, - Положенням про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1997 р. № 1448, Положенням про порядок організації та проведення аукціонів з продажу природного газу, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 1998 р. № 1424). Відносини, що виникають при закупівлі продукції за державні кошти, додатково регулюються спеціальним нормативним актом - Законом України від 22 лютого 2000 р. № 1490-III "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти".

Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін має бути досягнута згода.

Звичайними є такі умови господарського договору, які є характерними для певного його виду, але відсутність яких у договорі не впливає на його юридичну силу (наприклад, умови договору поставки щодо асортименту, номенклатури товарів, що включаються в договір зазвичай за згодою сторін - ч. 2 ст. 266 ГК України)¹.

До випадкових слід віднести ті умови господарського договору, що віддзеркалюють специфіку договірного зв'язку між його сторонами, але не впливають на юридичну силу договору і навіть не є характерними для того виду договору, до складу якого вони включені (наприклад, умови про забезпечення працівників підрядника харчуванням і помешканням на час виконання робіт за договором підряду на капітальне будівництво). Хоча закон вимагає, щоб у господарському договорі мали бути зафіксовані істотні умови договору, а також умови, що визнаються обов'язковими нормами спеціального законодавства (антимонопольно-конкурентного, спрямованого на захист інтересів споживачів та/або національних товаровиробників), проте в сучасних умовах господарювання сторонам при укладенні будь-якого договору доцільно керуватися найбільш поширеними моделями договорів певного виду з урахуванням своїх інтересів. Універсальні моделі господарського договору певного виду можуть

___ ¹Крупка Ю.М. Господарське право України. – К.: Університет “Україна”, 2007. – С.95.

передбачатися актами рекомендаційного характеру. Так, наприклад, модель договору підряду на капітальне будівництво міститься в Положені про підрядні контракти в будівництві України, що було затверджено науково-технічною радою Мінбудархітектури України 15 грудня 1993 р. (протокол №9)¹. Відповідно до цього положення головними принципами укладання і виконаня підрядних контрактів є:

• врахування і дотримання чинного законодавства;

• економічна самостійність і незалежність учасників;

• чітке розмежування у контракті прав і обов'язків сторін;

• майнова відповідальність за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань;

• розмежування ризиків між учасниками контракту, визначення обов'язкових для страхування ризиків;

• надання гарантій виконання договірних зобов'язань;

• зобов'язання сторін за узгодженим і взаємоприйнятним вирішенням проблем і суперечностей, що виникають у процесі укладання і виконання контракту.

Типові договори можуть включати ва види умов, які:

1. встановлюють права та обовязки сторін;

2. визначають інші умови, що можуть бути визначені сторонами у договорі на їх розсуд.

Укладаючи договір на основі примірного договору, який рекомендовано органом управління, сторони за взаємною згодою мають право змінювати його зміст за умови, що це не суперечить чинному законодавству. Реалізація рекомендаційних норм, які вказують лише наможливість і бажаність діяти певним чином, є правом, а не обов'язком їх адресатів. Недотримання таких норм не тягне негативних юридичних наслідків, тому, за необхідності, сторони можуть відійти від тексту примірного договору. Укладаючи договір на основі типового договору, затвердженого відповідним державним законом у межах його компетенції, сторони повинні враховувати імперативні правила, що містяться у типовому договорі. У

____

¹Мачуський В.В., Постульга В.Є. Господарське законодавство.- К.: КНЕУ, 2004. – с. 104-105.

Передбачених випадках вони можуть доповнити типови договір умовами, які не суперечитимуть його змісту¹.

У статті 630 ЦК міститься інше правилопро типові умови договору, яке не узгоджується з коментованою нормою: договором (тобто за згодою сторін) може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюд­нених у передбаченому порядку. Якщо ж у договорі не міститься посилання на типові умови, останні можуть застосовуватись як звичай ділового обороту (тобто правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин), якщо вони відповідають вимогам статті 7 ЦК. Таким чином, використаний у наве­деному контексті термін «типовий» слід розуміти як синонім термінам «зразковий», «зви­чайний».

Різні моделі договорів на реалізацію товарі (договору поставки) передбачені правилами ІНКОТЕРМС, порядок застосування яких в Україні закріплений Указом Президента України від 4 жовтня 1994 р. “Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів (ІНКОТЕРМС)” та ст. 265 ГК.

Метою ІНКОТЕРМС є забезпечення комплекту міжнародних правил по тлумаченню найбільше широко використовуваних торговельних термінів в області зовнішньої торгівлі. Таким чином, можна уникнути або, принаймні, у значній мірі скоротити невизначеність різної інтерпретації таких термінів у різних країнах.

При розробці ІНКОТЕРМС-2000 було докладено значних зусиль для досягнення максимально можливої і бажаної послідовності у використанні різноманітних виразів, що проходять крізь усі тринадцять термінів. Таким чином, вдалося уникнути використання різних формулювань для висловлення одного й того самого змісту. Крім того, по можливості

___ ¹Комаров А.С. Ответственность в коммерческом обороте. - М.: Юрид. лит., 199. – с. 79-80.

використовувалися саме вирази, уживані в Конвенції ООН 1980 року про договори міжнародної купівлі-продажу товарів.

На точку зору Зівса Л.С.: “На практиці часто має місце ситуація, коли сторони самі хочуть домогтися більшої точності терміна, додаючи слова в термини Інкотермс. Варто підкреслити, що Інкотермс не дають ніяких вказівок для таких додавань. Так, якщо сторони не можуть обпертися на встановлену траіцію торгівлі для тлумачення таких додавань, вони можуть зштовхнутися із серйозними проблемами, коли неможливо забезпечити погоджене розуміння таких додавань¹”.

А на думку Ансона В.: “Напріклад, при використанні загальних виражень “Франко борт завантажений” або “Франко завод включати навантаження” неможливо домогтися єдиного розуміння у всьому світі для того, щоб зобовязання продавця були розшірені не тільки щодо вартості фактичного навантаження товару на судно або транспортнийй засіб, відповідно, але й включати ризик випадкової втрати або транспортний засіб, відповідно, але й включати ризик випадкової втрати або ушкодження товару в процеси навантаження.

На це пітання ІНКОТЕРМС не дають відповіді: отже, якщо договір також чітко не описує наміру сторін, сторони можуть стикнутися з непотрібними труднощами й витратами.

Хоча ІНТЕРКОМ 2000 не передбачають багато із традиційно використовуваних варіантів, передмови до деяких торговельних термінів проте попереджають сторони про необхідність спеціальних умов договору, якщо сторони бажать вийти за межі умов Інтерком. Додається обовязок продавця завантажити товар на транспортний засіб покупцяя (FXW), покупець має потребу в додатковому страхуванні (CIF/CIP), додається обовязок

__ ¹Зивс С.Л. Істочики права. – М.: Наука., 1981. – с. 10.

Продавця оплатити витрати після розвантаження (DEQ).

У деяких випадках продавці і покупці посилаються на комерційну практику контейнерної торгівлі і торгівлі чартер - партіями. У цих обставинах необхідно чітко розрізняти обов'язку сторін відповідно до договору перевезення і їхніх обов'язків по відношенню друг до друга за договором купівлі - продажу. На жаль, немає авторитетних визначень таких виражень, як “контейнерні умови” і “збори за транспортну обробку на терміналі” (ТНС). Розподіл витрат відповідно до цих умов може бути різним у різних місцях і періодично змінюватися. Сторонам рекомендується пояснити в договорі купівлі - продажу, як ці витрати повинні бути розподілені між ними.

Під час виконання договору та взаємною домовленністю сторін або в односторонньому порядку (якщо це передбачено законом для певного різновиду договору, або в самому договорі), або в судовому порядку (за наявності достатніх підстав) можуть змінюватися (коректуватися) договірні умови. У свою чергу, зміна договірних умов, якими встановлено права та обовязки сторін, призводять до зміни (оновлення) самих договірних зобовязань.