8.4. Чинники, які зумовлюють актуальність підвищення ефективності управління у сфері національної безпеки України

На національну безпеку України здійснює вплив низка чинників, які умовно можна розподілити на дві групи.

Перша група чинників – універсальні за своєю природою загрози, які, зокрема, обумовлені такими явищами, як негативні впливи глобалізації, можливі природні та техногенні катастрофи, регіональні та етнічні конфлікти, зростання небезпеки з боку міжнародних терористичних організацій, ймовірності розповсюдження зброї масового ураження, активізація суперництва за енергоресурси.

Друга група чинників має «національний характер» і обумовлена проблемами суспільно-політичних і соціально-економічних перетворень посткомуністичного розвитку України та її геополітичним положенням.

Комплексний вплив вказаних чинників обумовив дві головні проблеми, які зумовлюють необхідність підвищення ефективності ДУНБ.

Перша проблема пов’язана з низкою питань стосовно перспектив, шляхів, способів і засобів національного відродження, які досить по різному трактуються політиками, фахівцями, експертами.

Суперечки в українському суспільстві щодо необхідності переосмислення історичного минулого України, ролі в її історії тих чи інших історичних постатей, векторів „цивілізаційного транзиту” тощо це підтверджують.

Наявність вказаної проблеми обумовлена тим, що регіони України впродовж століть зазнавали різних цивілізаційних впливів, а відтак соціальна реальність на окремих територіях сприймається по-різному.

Тому й регіональні елітні групи працюють у рамках різноспрямованих парадигм, бо у підсвідомості кожного політика та населення регіонів дає про себе знати закладена століттями ментальна модель, яка детермінує їх вчинки.

Звичайно, розв'язання проблеми забезпечення відповідності пропонованих елітами схем суспільно-політичної мобілізації магістральним напрямам цивілізаційного розвитку, є складним завданням для кожної „молодої” держави. Завжди існує дисбаланс між самоствердженням і адаптацією до викликів часу.

Але характерною особливістю України є й те, що структура її владної еліти формувалася переважно на корпоративних, лобістських, так би мовити, родинно-"кумовських" засадах.

При цьому пошук комунікацій відбувався переважно у руслі доступу до державних ресурсів і групування навколо нових фінансових та інформаційних потоків.

Корпоративізм із неприхованими егоїстично-груповими орієнтаціями, безперервна і жорстка конкуренція за статус, привілеї, контроль над ресурсами зумовив домінування ситуативних форм співпраці, само ідентифікації та головним чином „тіньову” структуру взаємовідносин на всіх щаблях державного управління.

Тому національні інтереси не стали домінантою формування національної еліти під гаслом: „Ми – українці!”.

Друга проблема, яка тісно пов’язана з першою, обумовлена гострою необхідністю осмисленням ролі та ствердження гідного місця України у новій архітектурі міжнародних стосунків у різних вимірах (політичному, економічному, культурологічному).

Україна давно вже мала б однозначно та голосно заявити про себе як про самостійного гравця на міжнародній арені. Тому їй не варто постійно акцентувати увагу на тому, що вона є стратегічним партнером то США, то Російської Федерації, то Польщі, то Канади.

Це фактично призводить тією чи іншою мірою до пристосування національних інтересів України до їх геополітичних стратегій.

Тобто одним із головних недоліків державної політики національної безпеки впродовж багатьох років була її спрямованість на пристосування. А між тим, вказана політика має бути спрямованим на ствердження українською нацією свого унікального, притаманного тільки їй місця в світовому історичному процесі. Україні це вкрай необхідно сьогодні, бо нація не може як така відбутися, якщо вона не здатна самостійно себе формувати та наполегливо відстоювати свої інтереси.

Певною мірою в останні роки ситуація змінюється на краще, але значний потенціал для вирішення цього питання було втрачено.

Сировинна залежність, розпорошеність суспільства, заклики до сліпого слідування „європейським цінностям”, або їх категоричне відторгнення, намагання "переписати власну історію", егоїзм національної еліти не дозволяють сформуватися українцям, як історичній нації.

Історична нація - це нація, яка не тільки може заявити про свої національні інтереси, а й певної мірою нав’язувати іншим націям. Тому виникають і проблеми стосовно розуміння необхідності побудови ефективної системи ДУНБ, яка б стояла на сторожі національних інтересів.

Окрім того тенденції та події, які мають місце в Україні впродовж років її незалежності: війна пам’ятників, нескінченні дискусії щодо політичної та адміністративної реформ, реформування національної економіки, змісту гуманітарної політики тощо, з намаганням „сподобатися” тим чи іншим „стратегічним партнерам”, свідчить - еліта нації знаходиться під потужним впливом наших "стратегічних" партнерів.

Із-за цього у суспільній свідомості та в елітарного прошарку населення відсутній образ майбутнього країни, який би був адекватним потребам формування української нації. Це породжує загрозу структурної кризи державності та постійно і кардинально зміщує акценти у процесі ДУНБ з цілей на засоби і – навпаки, що є загрозою національним інтересам.

Так, коли політики стверджують про необхідність набуття Україною членства в ЄС чи про доцільність тієї чи іншої форми правління і пов’язану з цим конституційну реформу, вони часто переконують, що це стратегічні цілі.

Насправді це не цілі. Це засоби (інструменти), які мають розглядатися виключно в контексті того, чи дозволяє їх використання вибудувати націю та забезпечити реалізацію інтересів виживання України у сучасному світі як самостійної держави.

В кінцевому підсумку невизначеність українського суспільства і його еліти творить світоглядно-психологічну атмосферу, в якій предметом політичних спекуляцій і відвертої демагогії стають навіть такі фундаментальні поняття держави як “суверенітет”, “нація”, “національні цінності”, “національні інтереси”.

За цих умов для України принципово важливим є підвищення ефективності системи ДУНБ, її інтелектуальної, організаційно-функціональної та ресурсної спроможності.

Розв’язання вказаної проблеми неможливе без цілеспрямованої спеціальної підготовки фахівців-управлінців для вказаної системи. Мова йде про фахівців, здатних виконувати на високому якісному рівні організаційно-розпорядчі, експертно-аналітичні та консультативно-дорадчі функції, пов’язані із виконанням завдань щодо забезпечення національної безпеки.

Основні поняття

Державне управління національною безпекою, суб'єкти державного управління національною безпекою, модель інформаційного механізму прийняття управлінських рішень, рівні соціальної напруженості, система формування та узгодження соціальних інтересів, надзвичайна ситуація, горизонт прогнозу, Концепція національної безпеки, Доктрина національної безпеки, Стратегія національної безпеки, стратегічне управління, оперативне управління, стратегічне управління у сфері національної безпеки, Ситуаційний центр, критерії ефективності державного управління національною безпекою (локальні, інтегральні, комплексні), недопустимі (критичні) та допустимі втрати для держави.

Питання для самоконтролю

1. Яка головна мета ДУНБ та в чому проявляються його особливості?

2. Суб'єкти, об'єкти та предмети ДУНБ?

3. Які два принципові підходи існують щодо окреслення сфери ДУНБ?

4. У чому проявляється характерна ознака управлінських рішень, які приймаються суб'єктами ДУНБ?

5. Стосовно яких чинників національної безпеки важливо здійснювати моніторинг порогових величин у процесі ДУНБ?

6. В яких режимах може здійснюватися ДУНБ і чим це зумовлено?

7. Чому для ДУНБ важливим є вдосконалення управлінських технологій?

8. Синтез яких моделей прийняття управлінських рішень є важливим у процесі ДУНБ?

9. Які особливості застосування концепції вимушеної раціональності у процесі ДУНБ?

10. Вирішення яких завдань спрямоване на наукове обґрунтування управлінських рішень з питань забезпечення національної безпеки?

11. На яких принципах має ґрунтуватися аналіз ролі, місця та взаємозв'язку елементів процесу прийняття управлінських рішень з питань безпеки?

12. Які переваги надає формалізація процесу прийняття управлінських рішень з питань забезпечення національної безпеки?

13. Концептуальна та ситуативна складові моделі інформаційного механізму прийняття управлінських рішень щодо забезпечення національної безпеки

14. Чому інтереси людини і суспільства часто не співпадають?

15. Які чинники обумовлюють різні погляди щодо впливу глобалізації на безпеку людини?

16. Яка різниця між комуністичною та капіталістичною доктринами у контексті забезпечення безпеки людини?

17. Які рівні соціальної напруженості можуть мати місце у суспільстві?

18. Чому формування та узгодження інтересів суспільства та людини (індивіду) є складною проблемою?

19. Якою є схема системи формування та узгодження соціальних інтересів?

20. Які загрози у політичній сфері є характерними для України?

21. Якими є першочергові завдання реформування політичної системи України у контексті забезпечення національної безпеки?

22. Які чинники мають бути враховані при формуванні громадянського суспільства у контексті забезпечення національної безпеки?

23. Які загальні функції та завдання покладаються на суб'єкти забезпечення національної безпеки?

24. Формальна та неформальна складові системи ДУНБ та їх взаємозв'язок.

25. Які особливості розвитку "нелінійних" систем Вам відомі?

26. Які функції системи ДУНБ визначальними в умовах надзвичайних ситуацій?

27. Які нормативно-правові акти використовуються у процесі ДУНБ в Україні?

28. Які специфічні чинники здійснюють вплив на формування нормативно-правової бази з питань національної безпеки?

29. Обґрунтуйте наявність ієрархії: концепція – доктрина – стратегія і чим вона обумовлена?

30. Що означає поняття "горизонт прогнозу" в інтересах національної безпеки і чим він обумовлений?

31. Яка мета розробки Концепції національної безпеки і що мають відображати основні її положення?

32. З якою метою варто розробляти Доктрину національної безпеки і що мають відображати основні її положення?

33. Для чого розробляють Стратегію національної безпеки і що мають відображати основні її положення?

34. У чому полягає принципова різниця між стратегічним та оперативним управлінням?

35. Які чинники зумовлюють зростання важливості стратегічного управління у сфері національної безпеки?

36. Стадії (етапи) стратегічного управління у сфері національної безпеки та їх зміст.

37. Назвіть суб'єкти стратегічного управління у сфері національної безпеки України, їх функції та робочі органи.

38. Опишіть принципову схему стратегічного управління у сфері національної безпеки України.

39. Які задачі в інтересах національної безпеки дозволяють вирішувати сучасні Ситуаційні центри?

40. Назвіть елементи сучасного Ситуаційного центру.

41. Локальні, інтегральні та комплексні критерії ефективності ДУНБ.

42. Які вимоги висуваються до критеріїв ефективності ДУНБ?

43. Недопустимі (критичні) та допустимі збитки для держави, як критерії ефективності ДУНБ.

44. Які показники втрат для держави доцільно нормативно визначати при оцінці потенціалу СЗНБ, необхідного для захисту національних інтересів?

45. Опишіть головні проблеми, які зумовлюють необхідність підвищення ефективності ДУНБ України.

Теми рефератів (контрольних робіт)

1. Закономірності та принципи, які характерні для ДУНБ

2. Застосування системного підходу та системного аналізу у процесі ДУНБ.

3. Рівні соціальної напруженості, як індикатор загроз безпеці людини і суспільства.

4. Принципи побудови та механізм функціонування системи формування та узгодження соціальних інтересів.

5. Принципи організації ДУНБ в умовах надзвичайних ситуацій та воєнного стану.

6. Взаємозв'язок концепцій, доктрин та стратегій з питань забезпечення національної безпеки.

7. Ситуаційне та системне стратегічне управління у сфері національної безпеки

8. Особливості організації та функціонування Ситуаційних центрів

9. Оцінка наявного потенціалу СЗНБ у контексті допустимих і недопустимих (критичних) втрат для держави.

Рекомендована література

1. Ситник Г. П. Національна безпека України: теорія і практика: Навч. посібник / Г. П. Ситник, В. М. Олуйко, М. П. Вавринчук; за заг. ред. Г.П. Ситника. - Хмельницький ; К. : Вид-во "Кондор", 2007. - 616 с.

2. Матвієнко В.Я. Соціальні технології: Моногр. / В.Я. Матвієнко. - К.: Укр. пропілеї, 2001. - 446 с.

3. Кокошин А.А. Стратегическое управление: теория, исторический опыт, сравнительный анализ, задачи для России: Моногр. / А.А. Кокошин. - М.: МГИМО, 2003. – 528 с.

4. Про Стратегію національної безпеки України: указ Президента України від 12 лютого № 105/2007 // Стратегічна панорама. - 2007. -№1. – С.3-13.

5. Ситник Г.П. Державне управління національною безпекою України (теорія і практика): Монографія / Г.П. Ситник. – К : НАДУ, 2004. – 408 с.

6. Атаманчук Г.В. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы): Учеб. пособ. / Г.В.Атаманчук. - М.: ОАО НПО “Экономика”, 2000. – 302 с.

7. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: Проблеми теорії, методології, практики: Моногр. / В.Д. Бакуменко. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – 328 с.

8. Возжеников А.В. Общая теория национальной безопасности: Учебн. / А.В.Возжеников, Н.В.Кривельская, И.К.Макаренко и др; под общ. ред. А.А.Прохожаева. – М.: Изд-во РАГС, 2002. – 320 с.

9. Козбаненко В.А. Государственное управление: основы теории и организации: Учеб. – М.: Статут, 2000. – 912 с.

10. Закон України "Про основи національної безпеки України" // Уряд. кур’єр. - 2003. - 30 лип.

11. Ситник Г.П. Концептуальні засади забезпечення національної безпеки: навч. посіб.: / Г.П.Ситник, В.І.Абрамов; за заг. ред.. Г.П.Ситника: у 3 ч. Ч.2: Методологічні основи державного управління національною безпекою. – К.: НАДУ, 2009. – 240 с.

12. Кудряченко А. Зростання можливостей та шляхи впливу аналітичних центрів на діяльність владних інститутів. –Офіційний сайт НІСД // http://www.niss.gov.ua/Monitor/november08/13.htm

13. Нижник Н.Р.Національна безпека України (методологічні аспекти, стан і тенденції розвитку): Навч. посіб. / Н.Р.Нижник, Г.П.Ситник, В.Т.Білоус; за заг. ред. П.В.Мельника, Н.Р.Нижник. - Ірпінь, 2000. - 304 с.

14. Ситник Г.П. Концептуальні та організаційні засади забезпечення національної безпеки. навч. посіб.: / Ситник Г.П. – К.: Вид-во НАДУ, 2005. – 120 с.

15. Яновский Р.Г. Глобальные изменения и социальная безопасность: Моногр. / Р.Г. Яновский. - М.: Akademia, 1999. - 359 с.

16. Прохожаев А.А. Теория развития и безопасность человека и общества / А.А.Прохожаев. М.: Ин-октаво, 2006. – 288 с.

17. Новицький Г.В. Теоретико-правові основи забезпечення національної безпеки України /Г.В.Новицький. – К.: Інтертехнологія, 2008. – 496 с.

18. Эдоус М. Методы принятия решений / М.Эдоус, Р. Стэнфорд. - М.: Изд-во ЮНИТИ, 1997. – 590 с.

19. Арнольд В.И. “Жесткие” и “мягкие” математические модели. – М.: МЦНМО, 2000. – 32 с..

РОЗДІЛ 4

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ