8.3. Критерії ефективності державного управління національною безпекою

Критерії ефективності ДУНБ - це мірила оцінки, найбільш істотні, часто комплексні показники (параметри, індикатори, стандарти тощо), що дозволяють з позицій індивіду, соціальної групи, суспільства, держави визначити, класифікувати, оцінити різні аспекти управлінської діяльності щодо реалізації національних інтересів.

Очевидно, що у даному випадку вказані критерії мають давати оцінку й дій суб’єктів ДУНБ щодо попередження, виявлення, прогнозування, нейтралізації загроз національним інтересам у політичній, економічній, соціальній та гуманітарній сферах життєдіяльності.

Критерії ефективності ДУНБ можуть бути локальними, інтегральними та комплексними.

Локальними є критерії, за допомогою яких оцінюється діяльність окремого суб’єкта ДУНБ щодо реалізації національного інтересу у тій чи іншій сфері життєдіяльності, а інтегральними – діяльність усіх суб’єктів, які причетні до реалізації вказаного інтересу.

Комплексні критерії ефективності ДУНБ це завжди певна комбінація інтегральних критеріїв (до якої можуть залучати і локальні критерії). Їх використовують для оцінки рівня безпеки або рівня (ступеня) реалізації сукупності національних інтересів у політичній, економічній, соціальній чи гуманітарній сфері.

Інтегральні, а особливо комплексні критерії ефективності ДУНБ, ґрунтуються на розумінні взаємозв’язків складових національної безпеки та факторів, які здійснюють вплив на можливості і загрози щодо реалізації національних інтересів.

Вимоги, яким повинні відповідати критерії ефективності ДУНБ такі:

• критичність (критерій має бути чутливим до зміни альтернативних управлінських рішень, які він оцінює);

• повнота (критерій повинен бути здатним визначати ступінь досягнення загальної мети, охоплюючи всі важливі аспекти проблеми, яка розв’язується);

• вимірність (критерій має допускати порівняння його з чимось, а відтак або бути кількістю й, відповідно, мати розмірність, або ж якістю);

• економічність (критерії мають вимірюватися без суттєвих затрат часу, фінансів і зусиль).

Техніко-економічна сутність критерію ефективності ДУНБ означає, що він має допомогти визначати бажаний напрям змін – збільшення чи зменшення.

При виборі критеріїв ефективності ДУНБ багато що залежить від проблемної ситуації, мети, наявності даних, часу, міркувань політичного, соціального, морального тощо характеру та інших чинників.

Окрім того основні закономірності, особливості, ознаки, які характерні для державного управління властиві і для ДУНБ. Тому при оцінці ефективності останнього можна застосовувати якісні та кількісні виміри, які використовуються для оцінки процесів в політичній, економічній та інших сферах життєдіяльності суспільства після управлінських впливів з боку органів державного управління.

Водночас актуальною є проблема розробки критеріїв ефективності ДУНБ, які є специфічними для оцінки діяльності суб’єктів СЗНБ.

Зокрема, локальними, інтегральними та комплексними критеріями ефективності ДУНБ можна вважати показники (параметри, індикатори, стандарти тощо), за допомогою яких можна оцінювати явища (події, процеси тощо), які мають місце у політичній, економічній, інших сферах національної безпеки та інтерпретуються як загрози реалізації національним інтересам і оцінюються в контексті недопустимих (критичних) і допустимих збитків (втрат) для людини, суспільства, держави до і після реалізації управлінського впливу на вказані явища (події, процеси) з боку суб’єктів ДУНБ.

У даному випадку критичними значеннями може бути величина збитків (втрат) держави, коли зменшення її сумарного потенціалу, досягне такої величини, за якої держава буде нездатна гарантувати захищеність життєво важливих інтересів.

Тобто у будь-якій сфері життєдіяльності суспільства і держави, для кожного об’єкта національної безпеки можна визначити (або нормативно встановити) критично мінімальний рівень недопустимих втрат.

Це той рівень, перевищення якого призводить до структурно-якісних змін, після яких вказаний об’єкт втрачає здатність виконувати свої головні функції. Тобто в об’єкті виникають суттєві обмеження щодо його нормального функціонування або ж щодо виконання ним тих чи інших функцій.

Так, певний рівень втрат особового складу, озброєння та бойової техніки угрупування військ, може призвести його до небоєздатного стану. У збройних силах кожної держави для кожного підрозділу та військової частини такі нормативи встановлені, а їх конкретне значення залежать від штатного призначення підрозділів (частин), специфіки задач, які на них покладаються, систем озброєння та бойової спеціальної техніки тощо.

Для системи ДУНБ це можуть бути, наприклад, значні втрати (збитки, збої тощо) в підсистемах, які забезпечують збір, аналіз оперативної інформації про об’єкт управління, або комунікацію (взаємозв’язок) між ієрархічними рівнями управління. За наявності вказаних чинників вказана система буде нездатна адекватно оцінити ситуацію та здійснювати відповідні управлінські впливи на об’єкти національної безпеки.

Перевищення критичного рівня недопустимих втрат у системі охорони здоров’я чи системі освіти, може призвести до ситуації, коли вказані системи будуть не здатні забезпечувати необхідні умови для суспільного розвитку.

Наслідками цього можуть бути довготривалі кризи різноманітного характеру (починаючи від демографічної й закінчуючи катастрофічними втратами інтелектуального потенціалу нації).

У загальному випадку, це може бути будь-який орган управління, підприємство, транспортні чи інші комунікації тощо.

Таким чином оцінка діяльності суб’єктів ДУНБ крізь призму зазначених збитків (втрат) є комплексним критерієм ефективності їх дій.

Завжди критичною ситуацією є та, за якої зменшення потенціалу держави (у матеріальному, фінансовому та інших вимірах) призведене до погіршення умов проживання населення, якого не можна допусти за будь-яких обставин.

Це означає, що величина збитків (втрат) держави досягне такої величини, коли вона буде нездатна гарантувати захищеність життєво важливих інтересів.

З іншого боку, можна вважати, що забезпечення того чи іншого рівня захищеності життєво важливих національних інтересів України від загроз з боку деякого суб’єкта – джерела загроз, на деякий момент часу t, рівнозначне створенню суб’єктами ДУНБ такого потенціалу держави Пs(t), за наявності якого, вказаний суб’єкт відмовиться (буде стримуватися) від намірів нанести шкоду вказаним інтересам.

Очевидно, що оцінка результатів діяльності суб’єктів ДУНБ по забезпеченню вказаної величини Пs(t) може слугувати критерієм ефективності вказаної діяльності.

Критерієм ефективності діяльності суб’єктів ДУНБ може бути й оцінка результатів їх роботи щодо створення величини потенціалу Пs(t), який дозволяє проведення низки заходів (дипломатичних, економічних тощо), спрямованих на створення загрози нанесення суб’єкту загрози національним інтересам збитків (шкоди), недопустимих для нього за будь-яких умов.

Тобто мова йде про такий обсяг шкоди для суб’єкта загроз, за якого він відмовиться від намірів заподіяти шкоду національним інтересам.

Під вказаними збитками (втратами) також розуміється деяка величина зменшення наявного потенціалу суб’єкта загроз національним інтересам України. Це може бути, зокрема:

• втрата тих чи інших ресурсів, які визначають розмір вказаного потенціалу (матеріальних, інтелектуальних, фінансових, людських та інших);

• значне погіршення умов проживання населення;

• зниження можливостей геополітичного впливу;

• зниження міжнародного іміджу політичного керівництва держави.

Варто підкреслити, що використання Україною своїх можливостей (політичних, економічних тощо) для створення цілеспрямованої загрози суб’єкту, дії якого можуть мати негативні наслідки для національних інтересів України, тобто загрози, внаслідок якої цей суб’єкт може понести збитки, які, на його погляд, є недопустимими, є цілком природнім шляхом захисту національних інтересів.

Такий підхід відповідає сучасній світовій практиці захисту національних інтересів.

З іншого боку, у будь-якій сфері життєдіяльності суспільства і держави, для кожного об’єкта національної безпеки можна визначити (нормативно встановити) максимально-допустимі збитки (максимально-допустимий рівень втрат), досягнення яких не призводить до структурно-якісних змін у системах життєзабезпечення.

Це збитки (втрати), після яких об’єкт не втрачає здатність виконувати свої задані (нормативні) функції. Тобто суттєві обмеження нормальному функціонуванню об’єкта не виникають.

У загальному випадку, це така величина зменшення загального потенціалу держави (у матеріальному, фінансовому та інших вимірах), таке погіршення умов проживання населення, зниження конкурентоздатності тощо, за якого держава, після нанесення шкоди її національним інтересам, зберігає життєздатність у відповідній сфері без суттєвих обмежень.

У такому випадку будь-який об’єкт національної безпеки можна вважати захищеним від загроз, якщо внаслідок проведених суб’єктами ДУНБ заходів, можливі збитки (втрати) вказаного об’єкта не перевищують максимально-допустимих збитків.

Очевидно, що підготовка та здійснення цих заходів передбачає створення у процесі ДУНБ потенціалу сектору безпеки, який є достатній для прогнозування, виявлення, запобігання та нейтралізації (зниження рівня) загроз національним інтересам.

Наприклад, стосовно ЗС України чи спецслужб держави це означає, що їх можливостей достатньо для стримування збройної агресії чи протидії іноземним спецслужбам, а саме, що вони здатні:

• захистити об’єкти національної безпеки від можливої загрози на рівні, за якого їх можливі збитки (втрати), не перевищують максимально допустимого (встановленого) для них рівня втрат, в разі реалізації вказаної загрози;

• нанести (у разі необхідності) суб’єкту негативного впливу на життєво важливі національні інтереси держави збитки (втрати), не нижчі критично-мінімальної величини недопустимих для нього (суб’єкта) збитків.

Тобто у даному випадку можна говорити про оцінку ефективності діяльності суб’єктів ДУНБ у контексті виконання завдань щодо створення потенціалу СЗБН, ефективне використання якого дозволяє в умовах наявності загроз національним інтересам забезпечити захищеність сукупності об’єктів (суб’єктів) національної безпеки на рівні максимально допустимого для них рівня втрат та одночасно завдати суб’єкту (суб’єктам) загроз збитки (шкоду), не нижчі критично-мінімальної величини недопустимих для нього (суб’єкта) збитків (втрат).

Тому для оцінки величини потенціалу СЗНБ, необхідного для забезпечення захищеності життєво важливих національних інтересів, доцільно визначити (нормативно встановити):

• максимально-допустимі збитки (втрати) та критично-мінімальну величину недопустимих збитків (втрат) для України у різних сферах національної безпеки і в цілому для держави (як на погляд України);

• максимально-допустимі збитки (втрати) та критично-мінімальну величину недопустимих збитків (втрат) для держави (у різних сферах її національної безпеки і в цілому для держави), яка здійснює агресивну, експансіоністську чи їй подібну діяльність, внаслідок якої виникає сукупність загроз життєво важливим національним інтересам України (як на погляд України);

• максимально-допустимі збитки (втрати) та критично-мінімальні величини недопустимих збитків (втрати) для України та держави – джерела загроз національним інтересам України (як на погляд держави – джерела загроз національним інтересам України);

• сукупність об’єктів у різних сферах національної безпеки, які найбільш імовірно будуть чи є об’єктами негативного впливу з боку держави – джерела загроз національним інтересам України (об’єкти критичної інфраструктури) та визначити для них максимально-допустимі збитки (втрати) та критично-мінімальну величину недопустимих збитків (втрат);

• сукупність об’єктів у різних сферах національної безпеки держави, яка розглядається як джерело загроз національним інтересам України, які найбільш сприятливі (доцільні) для проведення відповідних контрзаходів Україною (об’єкти критичної інфраструктури держави – ймовірного джерела загроз) та визначити для них максимально-допустимі збитки (втрати) та критично-мінімальну величину недопустимих збитків (втрати), як на погляд цієї держави, в разі проведення Україною (в разі необхідності), вказаних контрзаходів.

Варто зазначити, що у даному випадку мова йде про стратегічно значимі об’єкти, на які найбільш імовірно може бути спрямовано негативний вплив суб’єкта (джерела) загроз.

Так, в економічній сфері це можуть бути високотехнологічні об’єкти промисловості, об’єкти енергозабезпечення, транспортні комунікації, в інформаційній – інформаційні ресурси та ЗМІ, а у воєнній – пункти стратегічного рівня управління, система протиповітряної оборони тощо.

Конкретні значення величин вказаних збитків (втрат) у різних сферах національної безпеки і в цілому для держави, певною мірою дозволяють:

• по-перше, отримати оцінку співвідношення потенціалів СЗНБ України та держав, які здійснюють (можуть здійснювати) агресивну чи їй подібну діяльність, внаслідок якої виникають (можуть виникнути) загрози життєво важливим національним інтересам України;

• по-друге практично оцінити ефективність зусиль суб’єктів ДУНБ щодо створення умов для реалізації національних інтересів.

В силу наявності значної множини факторів, які здійснюють вплив на реалізацію національних інтересів, визначення конкретних значень величин допустимих і недопустимих збитків (втрат) для об’єктів національної безпеки і в цілому для держави, а відтак переліку критеріїв ефективності ДУНБ та методик визначення їх конкретних значень, є досить складною проблемою теорії та практики державного управління національною безпекою.

Успішне розв’язання вказаної проблеми залежить від кропіткої співпраці науковців, політологів, економістів, військових, експертів, аналітиків та фахівців, на яких покладаються завдання, пов’язані з експертно-аналітичною, організаційно-розпорядчою та консультативно-дорадчою діяльністю у сфері забезпечення національної безпеки.