7.3. Модель інформаційного механізму прийняття управлінських рішень з питань забезпечення національної безпеки

Процес прийняття управлінських рішень з питань забезпечення національної безпеки є поєднанням взаємопов’язаних політичних, економічних, соціологічних, юридичних, психологічних та інших механізмів, на які здійснюють вплив чинники, що характеризують внутрішнє та зовнішнє середовище суспільних відносин.

Водночас, вивчаючи управління, юридична наука здебільшого розглядає прийняття управлінських рішень як процес виконавчо-розпорядчої діяльності, спрямований на встановлення певних правил поведінки органів, організацій, посадових осіб і громадян.

Тобто головна увага акцентується на інституціонально-правовому аспекті процесу прийняття управлінських рішень. Він постає як визначена законодавством процедура ухвалення нормативно-правових актів, а іншим важливим складовим вказаного процесу майже не приділяється уваги. Серед них, зокрема:

• формування сукупності цілей та визначення їх пріоритетності, а також узгодження цілей між собою;

• збір та системний аналіз необхідної для розробки, прийняття та реалізації управлінських рішень інформації, яка передусім стосується суб’єктів та об’єктів управління, а також середовища їх функціонування;

• формування можливих альтернатив управлінських рішень та механізму вибору раціональної із них;

• дослідження проблемних аспектів можливості побудови та ефективного функціонування системи моніторингу виконання ухвалених управлінських рішень (передусім змін середовища функціонування суб’єкта та об’єкта управління).

Аналіз ролі, місця і взаємозв'язку вказаних елементів у процесі прийняття управлінських рішень має базуватися на наступних принципах.

1. Принципі поліцентричності, згідно якого зовнішнє середовище розуміється, як рівнозначна сторона процесу прийняття управлінського рішення. При цьому поняття “середовище” розглядається як дуже складний для аналізу об’єкт чи процес.

В залежності від цілей дослідження та управління, в одному випадку він є системою, в іншому – елементом (підсистемою) деякої іншої системи.

Так, міжнародна безпека є середовищем (системою), в якому формується національна безпека. Соціальне управління, включає як підсистему – систему державного управління, а остання – є середовище формування системи ДУНБ.

Національні цілі розглядаються не тільки як результат оцінки ситуації, яка склалася у тій чи іншій сфері національної безпеки, а й як результат декомпозиції національних інтересів.

2. Принципі ієрархії (спосіб визначення цілі управління має бути ієрархічним).

3. Принципі ентропійності, який зобов’язує розробників проекту управлінського рішення чітко структурувати управлінську ситуацію за ступенем наявної в ній невизначеності.

Обов’язкове врахування цього принципу обумовлено тим, що специфічною ознакою управлінських ситуацій у процесі забезпечення національної безпеки, як правило, є значна невизначеність наявної інформації щодо об’єкта управління та динаміки зовнішніх і внутрішніх змін умов його функціонування (зокрема, це явно проявляється в оцінках загроз національним інтересам).

4. Принципі оптимальності, який передбачає кількісну оцінку витрат необхідних ресурсів і результатів реалізація управлінського рішення по кожному варіанту та багатокритеріальну оцінку того варіанта, який уявляється кращим.

5. Принципі адекватності мети і результату, тобто у даному випадку альтернативне рішення має супроводжуватися оцінкою досягнутого рівня захищеності національних інтересів.

6. Принципі адекватності управлінських рішень рівню загроз, що передбачає розробку тільки тих альтернатив, які передбачають адекватне реагування на загрози національним інтересам, оскільки не адекватність реагування може спровокувати зростання рівня вказаних загроз.

7. Принципі багатоваріантності згідно якого прийняття управлінського рішення суб’єктами ДУНБ розглядається як результат вибору із деякого списку альтернатив, а відтак значні зусилля мають бути сконцентровані на розробці якомога ширшого кола можливих альтернатив управлінського рішення.

Елементи процесу прийняття управлінських рішень, його інституціонально-правовий аспект, зусилля щодо реалізація зазначених принципів, можуть бути об’єднані. Тому доцільним є побудова моделі інформаційного механізму прийняття рішень.

Цей механізм забезпечує регулювання інформаційного обміну між суб’єктами ДУНБ та об’єктами управління. Він функціонує на основі існуючих владних відносин, панівних у суспільстві національних цінностей, визначених на офіційному рівні національних інтересів, їх ієрархії та підтримується правовим механізмом політичної системи суспільства. Моделювання цього механізму передбачає можливість використання математичних методів аналізу функціонування моделі.

У даному випадку умовою успішного використання формальних методів має бути попередня теоретична розробка концептуальних питань щодо застосування системної методології.

Системний аналіз дозволяє уявити механізм процесу прийняття управлінського рішення суб’єктами ДУНБ як взаємодію інформаційних потоків.

Їх дослідження необхідно здійснювати у контексті зв’язку із зовнішнім і внутрішнім середовищем, яке є джерелом інформації про об’єкт та суб’єкт управління. Показники, які характеризують це середовище часто суперечливі та мають ймовірний характер. Тому часто їх неможливо оцінити однозначно.

Процес прийняття управлінського рішення суб’єктами ДУНБ може бути поділеним на певне число етапів, на кожному з яких виконуються певні операції щодо опрацювання інформації. Операції – це перелік і послідовність дій, які необхідно виконати на кожному етапі опрацювання інформації, у тому числі порядок і умови переходу до іншого етапу.

Таким чином модель інформаційного механізму процесу прийняття управлінських рішень з питань забезпечення національної безпеки є опрацювання інформації за певним алгоритмом.

Вказані операції та весь процес можуть бути за необхідності повторені. Тобто процес є ітераційним і може, залежно від умов управлінської ситуації (наприклад, часу, який мають у своєму розпорядженні суб’єкти ДУНБ) продовжуватися до тих пір, поки не буде знайдене рішення, яке задовольняє обраному критерію.

Перевагами формалізації процесу прийняття управлінських рішень з питань забезпечення національної безпеки у вигляді вказаної моделі є те, що:

• процес прийняття управлінських рішень можна розглядати як систему, що складається із певного числа входів та виходів;

• є можливість певною мірою уникнути суб’єктивізму при виборі управлінських рішень, як кінцевих, так і на кожному етапі опрацювання інформації, що використовується розробці варіантів рішень, завдяки заміни не чітких формулювань більш чіткими, бо завжди можна домовитися відносно тих чи інших критеріїв чи процедур оцінювання;

• в залежності від складності та специфічності проблеми, яка має бути розв’язана суб’єктами ДУНБ на кожному етапі опрацювання інформації, можна використати ті чи інші математичні методи для пошуку оптимальних рішень.

Окрім того дії суб’єктів ДУНБ щодо прийняття управлінських рішень об’єднані в єдиній системі, серед яких, зокрема:

• вивчення стану об’єкту управління;

• формулювання альтернатив, їх порівняння і узгодження з цілями управління;

• оцінка ефективності досягнення цілей;

• вибір однієї із альтернатив.

Ці дії передбачають виконання операцій, які утворюють відносно завершені етапи послідовного опрацювання інформації, серед яких:

• прийом та аналіз інформації щодо її достовірності та важливості для прийняття управлінських рішень;

• оцінка достатності й придатності інформації для цілей прийняття управлінського рішення з огляду на необхідність всебічного опису ситуації (явища, процесу, об’єкта управління тощо);

• формування адекватної реакції на вплив зовнішнього середовища у контексті загроз національним інтересам, що знаходить свій прояв у розробці відповідного управлінського рішення суб’єктами ДУНБ;

• вибір із можливих альтернатив управлінського рішення (за допомогою обраного критерію оптимальності) та його реалізація.

Важливо, що вказані етапи опрацювання інформації взаємопов’язані, а кожний наступний зазнає впливу попереднього.

Окрім того можна визначити основні функції та відповідні задачі, які мають виконуватися на кожному етапі опрацювання інформації, починаючи від етапу вивчення стану об’єкту управління та закінчуючи етапом реалізації алгоритму вибору найкращого рішення з можливих варіантів.

Послідовність операцій, передбачених моделлю інформаційного механізму процесу прийняття управлінських рішень з питань забезпечення національної безпеки, утворюють ситуативну та концептуальну складові моделі.

Ситуативна частина моделі відповідає за прийняття та оцінку інформації, що надходить до суб’єктів ДУНБ і дозволяє здійснити оцінку стану об’єкта управління.

Концептуальна частина моделі має за мету аналіз можливих засобів і способів досягнення національних цілей, накреслює можливі шляхи їх досягнення, формує критерій вибору оптимального рішення.

Таким чином модель інформаційного механізму процесу прийняття управлінських рішень суб’єктами ДУНБ відображує алгоритм опрацювання інформації, що надходить до вказаних суб’єктів.

Специфіка управління щодо реалізації національних інтересів породжує певні особливості організації процесу розробки та прийняття управлінською рішень суб’єктами ДУНБ.

Так, ієрархія національних інтересів здійснює вплив на пошук та вибір управлінських альтернатів у контексті їх значущості для забезпечення національної безпеки і, таким чином, будь-яка стратегія дій суб’єктів ДУНБ має передбачати оцінку можливих наслідків у разі її реалізації.

Важливо, що на визначення національних інтересів, їх ієрархії та внутрішніх чинників, які визначають засоби і способи їх реалізації, а відтак і вибір відповідної стратегії, здійснюють значний вплив і зовнішні чинники. Тому потік інформації, що надходить у систему ДУНБ, здійснює значний вплив на ситуативну складову моделі.

Це потребує гнучкості та чутливості вказаної складової, висуває до неї вимоги бути максимально відкритою для інформації.

Водночас, як зазначалось, головна особливість, що притаманна державно-управлінським рішенням, їх державно-владний характер. Він проявляються в концептуальній складовій моделі інформаційного механізму процесу прийняття управлінських рішень суб’єктами ДУНБ й постає як узгоджена підсистема нормативно-владних вимог до опрацювання інформації на всіх вищезазначених етапах. Тому ця складова моделі є досить закритою та статичною.

Але в умовах кардинальних змін ціннісних орієнтацій суспільства, розглядати концептуальну складову інформаційної моделі, як абсолютно закриту систему, недоцільно. Вона повинна оперативно відкликатися на інтереси суспільства та глобальні зміни політичного та економічного простору.

Функціонування інформаційного механізму процесу прийняття управлінських рішень суб’єктами ДУНБ передбачає взаємодію двох інформаційних потоків:

• потоків, що відображають вимоги, які випливають із національних цілей держави та викладені в законодавстві з питань забезпечення національної безпеки;

• потоків інформації, які свідчать про потреби та умови розв’язання конкретних проблемних ситуацій.

Тому модель вказаного механізму передбачає врахування характерних рис ситуацій, що викликають необхідність прийняття управлінських рішень, вимог, які продиктовані національними інтересами та формують поточні завдання по досягненню національних цілей, а критеріїв оцінки альтернатив вказаних рішень.

Але оскільки ситуаційна складова моделі функціонує як відкрита, а концептуальна, як відносно закрита, то структура моделі цього механізму повинна містити елементи, які роблять її концептуально замкненою.

Такими елементами є правові норми (вимоги законодавства). Вони є засобом забезпечення взаємодії ситуативного і концептуального елементів моделі інформаційного механізму прийняття рішень суб'єктами ДУНБ та інструментом узгодження потреб розвитку суспільства і держави з реаліями зовнішнього середовища.