200.Інформацію про поділ слова перечитування на значущі частини містить словник:

а) частотний;

б) інверсійний;

в) словотвірний;

г) морфемний.

201.Словникові статті на зразок:

Осел, віслюк, ослиха, ослиця, ослюк, осля, осляр, ослятина, ослиний, ослячий, ослити; - р. осѐл, бр. асѐл, др. oсьлъ, п. osiol, osiel, ч. osel, слц. osol, вл. нл.

wosol…; - псл. Osьlъ; запозичення з готської або латинської мови; гот. asilus «осел» походить від лат. аsellus, зменш. до asinus, яке … через фракоіллірійське посередництво прийшло з якоїсь малоазіатської (можливо, іранської) мови – подає словник: а) тлумачний;

б) етимологічний;

в) словотвірний;

г) іншомовних слів.

202.Знак ~ в перекладних словниках позначає: а) неправильне дієслово;

б) незмінну початкову частину реєстрового слова;

в) омоніми до слова;

г) фразеологізм із реєстровим словом.

203.Знак ◊ у тлумачних словниках позначає: а) неправильне дієслово;

б) незмінну початкову частину реєстрового слова;

в) омоніми до слова;

г) фразеологізм із реєстровим словом.

204.Упорядником «Словаря української мови» у 4-х томах (1907–1909 рр.) є: а) М. Зеров;

б) Б. Грінченко;

в) І. Рудченко;

г) П. Грабовський.

205.Першою українською пам’яткою (1073 р.), яка містила лексикографічне опрацювання слів, є: а) Руська Правда;

б) Изборник Святослава;

в) Лексис. Сирьчъ реченія въкратъць събранны и из Словенскаго языка…;

г) Лексикон славеноросскій и Именъ тлъкованіє….

206.Пояснення значення окремих слів на полях тексту і в самому тексті давніх рукописних книг – це: а) виноски;

б) глоси;

в) примітки;

г) індекси.

207.Перекладні словники – подають: а) тлумачення слів певної мови;

б) написання слів певної мови;

в) переклад слів та висловів з однієї мови на іншу;

г) вимову і наголошування слів певної мови.

208.Термінологічні словники НЕ бувають: а) перекладними;

б) тлумачними;

в) багатомовними;

г) з етимологічною довідкою.

209.Фразеологічні словники НЕ бувають: а) перекладні;

б) тлумачні;

в) тлумачно-перекладні;

г) з транскрипцією.

210.Словники-довідники з культури мови НЕ призначені: а) розкривати основні поняття культури мови;

б) закріплювати різні типи мовних норм;

в) подавати проблемні випадки слововживання;

г) фіксувати різні форми написання слів.

211.Граматична характеристика реєстрового слова передбачає вказівку на: а) правопис слова;

б) рід та відмінкове закінчення слова;

в) емоційне забарвлення слова;

г) вимову слова.

212.Підкреслена частина словникової статті «АНЕ́ КСІЯ, ї, жін. Насильне приєднання, загарбання якоюсь державою іншої країни або частини її території. У «Зверненні до народів і урядів воюючих країн» запропонував негайно укласти мир — мир без анексій і контрибуцій (Вісник АН УРСР, 1, 1957, 30)»– це: а) додаткові параметри;

б) граматична характеристика;

в) ілюстрація;

г) умовні позначки.

213.Підкреслена частина словникової статті «АНЕ́ КСІЯ, ї, жін. Насильне приєднання, загарбання якоюсь державою іншої країни або частини її території. У «Зверненні до народів і урядів воюючих країн» запропонував негайно укласти мир – мир без анексій і контрибуцій (Вісник АН УРСР, 1, 1957, 30)»– це:

а) додатковий коментар;

б) ілюстрація;

в) виписка;

г) підтвердження.

214.Підкреслена частина словникової статті «АНЕ́ КСІЯ, ї, жін. Насильне приєднання, загарбання якоюсь державою іншої країни або частини її території. У «Зверненні до народів і урядів воюючих країн» запропонував негайно укласти мир – мир без анексій і контрибуцій(Вісник АН УРСР, 1, 1957, 30)»– це: а) додатковий коментар;

б) ілюстрація;

в) виписка;

г) паспортизація.

215.Про вимову слова студентство можна дізнатися зі словника: а) тлумачного; б) орфографічного;

в) словотвірного; г) орфоепічного.

216.Про походження слова підмет можна дізнатися зі словника: а) історичного;

б) фразеологічного;

в) етимологічного;

г) словотвірного.

217.Наведена словникова стаття «Батальйон – птах, що живе на заболочених територіях Євразії та Африки; довж. бл. 30 Говерла, найвища вершина Укр. Карпат і всієї України; розташована на хребті Чорно гра, на межі ІваноФранківської обл., у межах охоронної зони Карпатського заповідника; вис. 2061 м; конусоподібної форми, складається з пісковиків та конгломератів» – узята зі словника:

а) енциклопедичного;

б) тлумачного;

в) іншомовних слів;

г) термінологічного.

Український мовленнєвий етикет

218.Мовленнєвий етикет – це:

а) сукупність речень, об’єднаних у тематичну і структурну цілісність за правилами певної мовної системи;

б) система словесних форм увічливості, узвичаєних у певному суспільстві, певній спільноті (етнічній, соціальній, територіальній); в) оформлення документів різних типів;

г) розмова двох або більше осіб з метою отримання певної інформації, вирішення важливих проблем.

219.Мовленнєвий етикет – це:

а) сукупність спеціальних висловів увічливості;

б) конкретні ситуації спілкування;

в) характер взаємин між співрозмовниками;

г) форми організації співпраці.

220.Ознаки українського мовленнєвого етикету подано в рядку:

а) відвертість, дотепність, широкий словниковий запас, високий тон розмови;

б) увічливість, чемність, тактовність, шанобливість, стриманість;

в) високий темп мовлення, нормативність, жестикуляція;

г) використання міміки, жестів, набору вітальних висловів.

221.Національно-специфічні правила мовленнєвої поведінки, які реалізуються в системі стійких формул і висловів, що рекомендують для ввічливого спілкування, – це:

а) культура мовлення;

б) комунікація;

в) говоріння;

г) мовленнєвий етикет.

222.Український мовленнєвий етикет – це: а) стандартні дистанції спілкування;

б) спеціальні вислови ввічливості;

в) правила спілкування між людьми в соціально неконтрольованих ситуаціях;

г) дотримання мовних норм.

223.У європейському культурному ареалі виділяють такі види тональностей спілкування:

а) висока, низька, небуденна;

б) висока, середня, низька;

в) висока, нейтральна, фамільярна;

г) висока, публічна, низька.

224.У європейському культурному ареалі виділяють такі види тональностей спілкування:

а) низьку, середню, високу, нейтральну;

б) фамільярну, вульгарну, високу, нейтральну;

в) звичайну, нетипову, піднесену, низьку;

г) вульгарну, нейтральну, понижену, урочисту.

225.Український мовленнєвий етикет має такі види тональностей спілкування:

а) високу, звичайну, дружню;

б) вульгарну, фамільярну, типову;

в) побутову, нейтральну, високу;

г) вульгарну, фамільярну, звичайну.

226.Розрізняють такі основні тональності спілкування: а) висока, невисока, середня, низька;

б) висока, нейтральна, звичайна, фамільярна (або дружня), вульгарна;

в) природна, штучна, вишукана, низька;

г) офіційна, ділова, дружня, інтимно-ласкава.

227.Є такі тональності спілкування: а) висока, низька, дружня;

б) висока, середня, низька;

в) висока, нейтральна, фамільярна;

г) висока, публічна, низька.