- •Теорія і методика навчання історії
- •1. Поняття та сутність методики навчання історії
- •2. Роль і місце методики в шкільному навчанні історії
- •3. Зв'язок методики з іншими науками
- •4. Методи наукових досліджень у методиці навчання історії
- •5. Нормативно-правове та методичне забезпечення курсу
- •6. Періодизація становлення й розвитку навчання історії
- •7. Навчання історії в XV-XVIII ст.
- •8. Особливості розвитку методики викладання історії в хіх ст.
- •9. Методика викладання історії на поч. Хх ст. (методи навчання, пошуки шляхів активізації навчання).
- •10. Шкільна історична освіта в 1917 – на поч. 30-х рр.
- •11. Введення самостійних курсів історії (початок 30 – кінець 50-х рр.)
- •12. Шкільна історична освіта в 60 – 80-х рр. Хх ст.
- •13. Реформування шкільної історичної освіти в Україні в пострадянський час
- •14. Проблеми викладання історії у ххі ст.
- •15. Сучасні цілі та завдання шкільної історичної освіти в Україні
- •16. Порівняння лінійної та концентричної систем шкільної історичної освіти
- •17. Характеристика сучасної системи шкільної історичної освіти в Україні
- •18. Аналіз концепції історичної освіти. Структура, основні постулати і методичні основи шкільної історичної освіти
- •19. Загальне поняття про стандарт і його структурні компоненти. Аналіз змісту стандарту
- •20. Основні компоненти змісту сучасної історичної освіти
- •21. Історичні факти та їх класифікація в курсі сучасної історичної освіти
- •22. Теоретичний матеріал в історичних курсах
- •23. Емпіричний і теоретичний рівні засвоєння учнями навчального історичного матеріалу
- •24. Співвідношення фактів і теорії в курсах основної школи
- •25. Педагогічна діагностика, її мета та сутність
- •26. Специфіка навчального предмета «історія» та її відображення у процесі діагностування
- •27. Діагностування навченості учнів з історії.
- •28. Роль педагогічної діагностики в навчально виховному процесі
- •29. Пізнавальні вміння як компонент змісту шкільної історичної освіти
- •30. Види пізнавальних умінь, що формуються у шкільних курсах історії
- •31. Методика формування пізнавальних умінь
- •32. Проблема вивчення пізнавальних можливостей школярів у методиці навчання історії
- •33. Коротка характеристика основних пізнавальних процесів
- •34. Особливості пізнавального інтересу учнів під час вивчення історії
- •35. Індивідуально-психологічні особливості учнів та їх врахування у формуванні навчальних досягнень учнів з історії
- •36. Проблема диференційованого підходу до школярів при вивченні історії
- •37. Психологічні особливості сприйняття історії п’ятикласниками
- •38. Характеристика пізнавальних можливостей учнів основної школи в навчанні історії
- •39. Психологічні особливості сприйняття історії старшокласниками
- •40. Способи вивчення пізнавального інтересу учнів до історії. Основні фактори розвитку в учнів пізнавального інтересу до історії
- •41. Визначення рівня розвитку пізнавальних здібностей школярів до вивчення історії
- •42. Пізнавальні завдання як засіб діагностики й розвитку пізнавальних можливостей учнів у вивченні історії
- •43. Проблема методів навчання історії та їх класифікація
- •44. Прийоми і засоби навчальної діяльності учнів
- •45. Прийоми вивчення історичних фактів на емпіричному рівні
- •46. Прийоми вивчення історичного матеріалу на теоретичному рівні
- •47. Сучасні методи навчання історії
- •48. Оптимальний вибір методів навчання в сучасній школі
- •49. Пріоритети інноваційного навчання в сучасній школі
- •50. Характеристика основних моделей навчання історії
- •51. Інтерактивні технології навчання
- •52. Структура інтерактивного уроку
- •53. Традиційні та інноваційні технології в навчанні історії
- •54. Проектна технологія навчання історії.
- •55. Розвиток критичного мислення на уроках історії
- •56. Метод кооперативного навчання історії
- •57. Дискусії та структуровані дебати на уроках історії
- •58. Рекомендації Міністерства освіти і науки України щодо викладання суспільних дисциплін у 2016-2017 навчальному році
- •59. Педагогічні дослідження. Особливості їх застосування на уроках історії
- •60. Поняття та методика педагогічного експерименту
53. Традиційні та інноваційні технології в навчанні історії
Визначальними ознаками традиційної класно-урочної технології є:
учні приблизно одного віку та рівня підготовки складають клас, який зберігає в основному постійний склад на весь період шкільного навчання;
клас працює за єдиним річним планом і програмою відповідно до розкладу. Внаслідок цього діти повинні приходити в школу в одну і ту саму пору року і в заздалегідь визначені години дня;
основною одиницею навчання є урок;
урок, як правило, присвячений одному навчальному предмету, темі, внаслідок чого учні класу працюють над одним і тим же матеріалом;
роботою учнів на уроці керує вчитель: він оцінює результати навчання з основного предмета, рівень навченості кожного учня окремо і наприкінці року приймає рішення про переведення учнів до наступного класу;
навчальні книги (підручники) використовуються, в основному, для домашньої роботи.
Навчальний рік, навчальний день, розклад уроків, навчальні канікули, перерви між уроками – атрибути класно-урочної системи.
Цілі і завдання традиційного навчання:
формування системи знань, оволодіння основами наук;
формування основ наукового світогляду;
всебічний і гармонійний розвиток кожного учня.
Особливості методики
Традиційна технологія є насамперед авторитарною педагогікою вимог; навчання дуже слабо пов’язане із внутрішнім життям учня, з його різноманітними запитами і потребами, відсутні умови для прояву індивідуальних здібностей, творчих проявів особистості.
Авторитаризм процесу навчання проявляється в:
регламентації діяльності, примусовості навчальних процедур;
централізації контролю;
орієнтації на середнього учня.
Позиція учня: учень – підпорядкований об’єкт навчальних впливів. Позиція вчителя: вчитель – командир, єдина ініціативна особа.
Методи засвоєння знань грунтуються на:
повідомленні готових знань;
навчання за зразком;
індуктивної логіки від окремого до загального;
механічної пам’яті;
вербальному викладі;
репродуктивному відтворенні.
Головні методи навчання, які лежать в основі цієї технології – пояснення в поєднанні з наочністю; провідні види діяльності учнів – слухання і запам’ятовування; головна вимога і головний критерій ефективності – безпомилкове відтворення вивченого.
Концептуальні положення (принципи педагогіки) (за Я.А.Коменським):
науковість;
доцільність;
послідовність і систематичність;
доступність;
міцність;
свідомість і активність;
наочність;
зв’язок теорії з практикою;
облік вікових особливостей.
Для цієї технології найбільш характерними є уроки формування нових знань, умінь, навичок та комбіновані уроки.
На відміну від звичайних уроків, метою яких є оволодіння знаннями, вміннями та навичками, урок з використанням інтерактивних методів найбільш повно враховує вікові особливості, інтереси, нахили, здібності кожного учня. У ньому поєднуються елементи традиційних уроків – сприйняття нового матеріалу, засвоєння, осмислення, узагальнення – але у незвичайних формах.
Саме такі уроки містять у собі елементи таких технологій, які при згрупуванні їх у певну систему, можуть стати дійсно інноваційними.
Отже, суть інтерактивних методів навчання полягає в тому, що в навчальний процес залучаються всі учні, кожен з них робить індивідуальний внесок, відбувається обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. Це відбувається в атмосфері доброзичливості та взаємної підтримки, що сприяє спільному розв’язанню завдань.
Універсальних методів не існує, але превагу варто віддавати залученню учнів до активної творчої діяльності і таких методів навчання, які передбачають високий рівень сумісної взаємопов’язаної діяльності педагога та учня.
Використання інтерактивних методів на уроках викладачами професійного гірничого ліцею
Педагогічний колектив професійного гірничого ліцею третій рік працює за єдиною методичною проблемою: "Активізація роботи учнів на уроці шляхом впровадження інноваційних методів навчання".
Для вивчення інноваційних та інтерактивних методів для працівників ліцею постійно проводилися теоретичні та практичні семінари, тренінги, засідання круглих столів та інше. На даних заняттях викладачі виступали в ролі учнів, були учасниками реалізації інтерактивних методів навчання. Результатом такої роботи було проведення викладачами відкритих уроків, позакласних заходів з використанням інтерактивних методів.
Викладачі показали, що можуть на належному рівні проводити нестандартні уроки з використанням інтерактивних методів навчання, впроваджуючи комп'ютерні технології, ігрові моменти та різні види індивідуальної і самостійної роботи на уроці. Учні на таких уроках проявляють ініціативу, активність, самостійність, підвищується їх емоційність, виховується інтерес до предмету та повага до професії.
Технологій інтерактивного навчання існує величезна кількість. Кожний викладач ліцею самостійно обирає форми роботи із групою. Основними з них є:
1) Робота в парах.
2) Ротаційні (змінні) трійки.
3) Робота в малих групах.
4) Акваріум.
5) Продовж вислів.
6) Мозковий штурм.
7) Коло думок.
8) Займи позицію.
9) Громадські слухання.
10) Інсценізація.
11) Метод проект.
12) Ігри-вправи.
13) Дискусія.
14) Дебати.
