- •Теорія і методика навчання історії
- •1. Поняття та сутність методики навчання історії
- •2. Роль і місце методики в шкільному навчанні історії
- •3. Зв'язок методики з іншими науками
- •4. Методи наукових досліджень у методиці навчання історії
- •5. Нормативно-правове та методичне забезпечення курсу
- •6. Періодизація становлення й розвитку навчання історії
- •7. Навчання історії в XV-XVIII ст.
- •8. Особливості розвитку методики викладання історії в хіх ст.
- •9. Методика викладання історії на поч. Хх ст. (методи навчання, пошуки шляхів активізації навчання).
- •10. Шкільна історична освіта в 1917 – на поч. 30-х рр.
- •11. Введення самостійних курсів історії (початок 30 – кінець 50-х рр.)
- •12. Шкільна історична освіта в 60 – 80-х рр. Хх ст.
- •13. Реформування шкільної історичної освіти в Україні в пострадянський час
- •14. Проблеми викладання історії у ххі ст.
- •15. Сучасні цілі та завдання шкільної історичної освіти в Україні
- •16. Порівняння лінійної та концентричної систем шкільної історичної освіти
- •17. Характеристика сучасної системи шкільної історичної освіти в Україні
- •18. Аналіз концепції історичної освіти. Структура, основні постулати і методичні основи шкільної історичної освіти
- •19. Загальне поняття про стандарт і його структурні компоненти. Аналіз змісту стандарту
- •20. Основні компоненти змісту сучасної історичної освіти
- •21. Історичні факти та їх класифікація в курсі сучасної історичної освіти
- •22. Теоретичний матеріал в історичних курсах
- •23. Емпіричний і теоретичний рівні засвоєння учнями навчального історичного матеріалу
- •24. Співвідношення фактів і теорії в курсах основної школи
- •25. Педагогічна діагностика, її мета та сутність
- •26. Специфіка навчального предмета «історія» та її відображення у процесі діагностування
- •27. Діагностування навченості учнів з історії.
- •28. Роль педагогічної діагностики в навчально виховному процесі
- •29. Пізнавальні вміння як компонент змісту шкільної історичної освіти
- •30. Види пізнавальних умінь, що формуються у шкільних курсах історії
- •31. Методика формування пізнавальних умінь
- •32. Проблема вивчення пізнавальних можливостей школярів у методиці навчання історії
- •33. Коротка характеристика основних пізнавальних процесів
- •34. Особливості пізнавального інтересу учнів під час вивчення історії
- •35. Індивідуально-психологічні особливості учнів та їх врахування у формуванні навчальних досягнень учнів з історії
- •36. Проблема диференційованого підходу до школярів при вивченні історії
- •37. Психологічні особливості сприйняття історії п’ятикласниками
- •38. Характеристика пізнавальних можливостей учнів основної школи в навчанні історії
- •39. Психологічні особливості сприйняття історії старшокласниками
- •40. Способи вивчення пізнавального інтересу учнів до історії. Основні фактори розвитку в учнів пізнавального інтересу до історії
- •41. Визначення рівня розвитку пізнавальних здібностей школярів до вивчення історії
- •42. Пізнавальні завдання як засіб діагностики й розвитку пізнавальних можливостей учнів у вивченні історії
- •43. Проблема методів навчання історії та їх класифікація
- •44. Прийоми і засоби навчальної діяльності учнів
- •45. Прийоми вивчення історичних фактів на емпіричному рівні
- •46. Прийоми вивчення історичного матеріалу на теоретичному рівні
- •47. Сучасні методи навчання історії
- •48. Оптимальний вибір методів навчання в сучасній школі
- •49. Пріоритети інноваційного навчання в сучасній школі
- •50. Характеристика основних моделей навчання історії
- •51. Інтерактивні технології навчання
- •52. Структура інтерактивного уроку
- •53. Традиційні та інноваційні технології в навчанні історії
- •54. Проектна технологія навчання історії.
- •55. Розвиток критичного мислення на уроках історії
- •56. Метод кооперативного навчання історії
- •57. Дискусії та структуровані дебати на уроках історії
- •58. Рекомендації Міністерства освіти і науки України щодо викладання суспільних дисциплін у 2016-2017 навчальному році
- •59. Педагогічні дослідження. Особливості їх застосування на уроках історії
- •60. Поняття та методика педагогічного експерименту
48. Оптимальний вибір методів навчання в сучасній школі
Дивись відповідь на питання 47. Впринципі тут все однакове. Ну і про поєднання методів активного, пасивного та інтерактивного навчання скажи, що це взагалі круто і т.д. З Новим роком!
49. Пріоритети інноваційного навчання в сучасній школі
Одним із пріоритетів інноваційного навчання є групова та індивідуальна форми навчання. Акцент зміщений у бік творчої імпровізації вчителя,його взаємодії з учнями. Довіра,повага,спілкування,стимуляція почуття гідності ,здатності відповідати за себе – все це є головними факторами групової та індивідуальної форми роботи. Учень розвиває свою індивідуальність у спільному вирішенні творчих завдань,коли максимально залучається його життєвий досвід та отриманні знання. Іншим пріоритетом є диференціація навчання,коли урізноманітнюються форми і методи навчання,коли опорою стають уміння учнів самостійно здобувати знання. Самооцінка учнів стає головним фактором оцінювання особистих досягнень учнів. Навчання перетворюються на спілкування між людьми в процесі отримання нової інформації. У цьому процесі вчитель навчає учня чогось нового. Одночасно він повинен стати посередником між учнем і навчальним матеріалом,а не єдиним джерелом знань,як це часто тепер трапляється. Виходячи з цієї нової ролі,вчитель повинен: - використовувати різноманітні методи подання(презентації) нового матеріалу; - використовувати завдання,які дозволяють школярам засвоїти навчальний матеріал відповідно до їх досвіду і рівня пізнавальної активності; - надати можливість учням демонструвати свої досягнення в отримані знань. Усі ми знаємо,якими різними за рівнем розвитку і засвоєння навчального матеріалу бувають класи. Кожний учень має свої особливості,інтереси,досвід. Гарний учитель враховує ці особливості у своїй роботі. Але бажання навчити всіх,прагнення того,щоб усі знали на рівні знань самого вчителя – застарілий стереотип. « І якщо учні знають,то винний у тому вчитель». Ця «аксіома» часто заводить нанівець диференційований підхід у навчанні. Тому в цій,новій,методиці викладання ведеться на рівні достатньої складності,тому що учень,який не засвоює новий матеріал,розчаровується у навчанні. Мотивація у навчанні з часом згасає,одночасно і зникає пізнавальний інтерес. А дуже низький рівень навчання також не сприяє зростанню рівня пізнавальної активності учня.
Рівень навчального матеріалу повинен бути таким,щоб у його засвоєнні за необхідності допомогли інші учні,вчитель. У цьому випадку завдання вчителя – встановлення необхідних зв’язків між навчальним матеріалом,знаннями і власним досвідом учнів. Кожен з учнів повинен точку зору. Тому дуже важливою є підтримка прагнення висловлювати особисті позиції,різноманітні оцінки. Коли вчитель відмовляється від думки,що існує єдина правильна точка зору,з’являється стільки думок,скільки учнів у класі. Тому дуже важливо приймати і цінувати погляди кожного в класі. Дуже важливою є спільна навчальна діяльність учнів у великих і малих групах. Тому ця методика пропонує зміну традиційної обстановки у класі,що сприятиме проведенню групової роботи. Роль учителя за цих обставин змінюється з традиційної – вчитель пояснює, учень сприймає – на посередницьку. Головним стає колективне знання класу,коли важливим важелем є допомога однокласників одне одному. І не треба лякатися того,що учні з високою пізнавальною активністю отримають знання на рівні учнів з меншим рівнем пізнавальної активності . Навчання «кращих» учнів,які перетворюватимуться на вчителів,отримає додаткову мотивацію. У них стимулюватимуться бажання самостійно отримувати знання. Усе,це,повторимося,повинно базуватися на ідеї неможливості і неприпустимості обмежень свободи висловлювань,що призводить до втрату інтересу. Ця ідея стосується не тільки учнів,а й учителів,які стають,з одного боку,творцями уроку,а з іншого,- партнерами своїх учнів. Учитель повинен мати право вибирати оптимальні форми і прийоми проведення уроку,щоб досягти поставлених цілей. Кожний урок по-своєму значущий. Але уроки можуть мати різні цілі. Усе залежить від мети,поставленої вчителем. Певний урок знайомить учнів з фундаментальними знаннями, пояснює головні історичні поняття, готуючи учнів до подальшого вивчення зазначеної теми.