35. Індивідуально-психологічні особливості учнів та їх врахування у формуванні навчальних досягнень учнів з історії

Уміння логічно обробляти матеріал часто розвивається у підлітків стихійно. Розвиток таких умінь має стати спеціальним завданням вчителя. Від цього залежить не тільки, глибина і міцність знань, але і можливість подальшого розвитку інтелекту та особливостей підлітка.

З переходом учнів до середніх класів школи ускладнюється зміст їх навчальної діяльності, на основі чого відбувається дальший розвиток їх мислення. Учні переходять до засвоєння складнішого навчального матеріалу. Вивчаючи окремі предмети (ботаніку, зоологію, географію, історію тощо), вони систематизують і поглиблюють ті фактичні знання, яких вони набули ще в початкових класах школи. Разом з цим вони переходять до засвоєння нових для них предметів (алгебри, геометрії, фізики тощо), набуваючи тим самим нових понять, до виконання складніших трудових завдань у шкільних майстернях, на пришкільних ділянках. Все це створює потрібні умови для дальшого розвитку мислення учнів, поглиблення його змісту, вдосконалення його форм та засобів.

Поглиблення розуміння учнями предметів і явищ навколишнього світу виявляється у формуванні в них складніших абстрактних понять. З конкретно-понятійного мислення поступово стає абстрактно-понятійним. [11]

Поглиблення змісту мислення, формування в учнів складніших понять повязане з дальшим розвитком усіх мислительних операцій. Чим абстрактніше поняття, тим складніших засобів воно вимагає для свого утворення. В процесі засвоєння понять в учнів формуються уміння аналізувати і синтезувати не тільки конкретні предмети і явища, а й наявні вже поняття про них, уміння встановлювати певну залежність поміж частковими і загальними поняттями. Значно складнішими стають процеси абстрагування, необхідні для усвідомлення безпосередньо не даних внутрішніх властивостей пізнаваних обєктів (наприклад, їх питомої ваги).

Процес порівняння стає всебічнішим, виявляючись у зіставленні предметів не за одною, а за багатьма і притому істотними ознаками. Здійснення всіх цих логічних операція уже в певній мірі звільняється від їх звязаності сприйманням чи уявленням тих конкретних фактів, на основі яких утворились поняття. Учні починають оперувати загальними, абстрактними поняттями. Все це свідчить про дальший розвиток регулятивної функції другої сигнальної системи, про володіння школярами загальними, абстрактними поняттями вимагає також розвитку у них міркувань і умовиводів і створює необхідні для цього умови. [14]

Для кращого розвитку міркувань і умовиводів є розвязання учнями задач з фізики, математики, техніки. З переходом їх до розвязання дедалі складніших задач процеси міркування набувають нових якостей. Формується вміння розгортати складні, логічно впорядковані ланцюги суджень. Умовиводи стають обґрунтованими, доказовими. Змінюється характер регуляціїпроцесу міркування. В той час як молодші школярі вчаться логічно міркувати, здебільшого відповідаючи на запитання вчителя, підлітки вже більш самостійно планують свої міркування, їх мислительні процеси набувають ще більшої довільності, причому ця довільність стає характерною по тільки для таких логічних операцій, як аналіз, синтез, порівняння тощо, а й для таких складних мислитєльних процесів, як міркування і умовиводи. [13]

Це удосконалення засобів мислення повязане з формуванням у підлітка здатності усвідомлювати свій процес мислення,спрямовувати свою увагу не тільки на зміст засвоюваних понять, а й на власний процес міркування, роздумування, стежити за його послідовністю. Усвідомленню учнями своїх власних мислительних дій особливо сприяє навчання з таких предметів, як граматика, математика, фізика тощо. Аналізуючи речення, виділяючи в ньому окремі частини мови, оволодіваючи вмінням визначати, узагальнювати їх, розвязувати задачі, доводити теореми, учні цим самим навчаються аналізувати будову своїх власних думок, вчаться свідомо і довільно їх викладати.

Уміння логічно обробляти матеріал часто розвивається у підлітків стихійно. Розвиток таких умінь має стати спеціальним завданням вчителя. Від цього залежить не тільки, глибина і міцність знань, але і можливість подальшого розвитку інтелекту та особливостей підлітка. Для правильного розвитку мислення вчитель використовує кожну можливість - вчити підлітків давати правильні визначення, аналізувати, порівнювати і розрізняти предмети і явища, ясно, правильно і чітко висловлювати свою думку, виховує вміння міркувати, робити висновки, робити висновки та узагальнення. З цією метою слід частіше ставити підлітків перед необхідністю самостійно порівнювати різні обєкти, знаходити в них подібне і різне, частіше ставити питання "Що тут є спільного?", "Чим відрізняються?".

З географії це можуть бути питання, починаючи від найпростіших, типу "Чим острів відрізняється від півострова?" і, закінчуючи такими, як "Чим тундра відрізняється від тайги?", "Порівняй тропічний ліс і ліс помірного поясу", "У чому подібність і відмінність фауни і флори Африки та Південної Америки і т.д. На уроках ботаніки корисно запропонувати учням порівняти мохи і водорості, грибницю і кореневу систему, зясувати, чим відрізняється кореневища від кореня, спора від насіння. Серію подібних завдань можна скласти і з інших навчальних предметів "Порівняй ромб і квадрат", "Чим дієприкметник відрізняється від прикметника?", "Чим многочлен відрізняється від одночлена?", "Порівняй кисень з воднем", "У чому подібність і відмінність рабовласницького та феодального ладу?"і т.д. [15]

Від простого порівняння слід переходити до його більш складних форм з виділенням істотних і несуттєвих ознак. Рекомендується, наприклад, на уроках географії запропонувати учням подивитися на карті і картинках різні рівнини, порівняти їх, після цього назвати їх суттєві і несуттєві ознаки або порівняти на уроках біології на картинках і по памяті різних гризунів і теж виділити істотні і несуттєві їх ознаки. Такі завдання, по-перше, є хорошими мислиннєвими вправами, а по-друге, сприяють кращому засвоєнню навчального матеріалу. При цьому треба вимагати, щоб учні не просто розуміли відмінність або схожість, а й навчалися ясно і точно формулювати свої думки.

Важливо привчати підлітка до самостійної роботи з підручником, настінними таблицями, словниками, навчальними текстами, різними довідковими посібниками. Виключно корисний для активізації самостійного мислення підлітків так званий евристичний характер засвоєння нового матеріалу, який направляє школярів на самостійні узагальнення і висновки. Відомо, що активна, самостійна робота думки починається тоді, коли перед людиною виникає питання, проблема. З.І. Калмикова [10] підкреслює,що для стимулювання самостійного творчого мислення підлітків корисно так організувати їхнє навчання шкільних предметів, щоб перед ними постійно виникали проблеми, і спонукати їх до творчих пошуків шляхів вирішення цих проблем. На основі усвідомленої учнями проблеми виникає пізнавальна задача, яка і стає мотивом розумової діяльності. Можна виділити кілька послідовних рівнів та ступенів проблемно-евристичного методу:

І рівень - учитель вказує на проблему і формулювання її, учні ж привчаються самостійно знаходити шляхи її вирішення;

ІІ рівень - учитель тільки ставить проблему, спонукаючи учнів самостійно і формулювати і вирішувати її;

ІІІ рівень - учитель не вказує проблему, а вчить учнів самостійно бачити проблеми, а побачивши, сформулювати і дослідити можливості та способи її вирішення. Висновки, отримані евристичним методом, міцно запамятовуються школярами. Але, зрозуміло, цей метод не є універсальним. Враховуючи, що мислення підлітка (особливо молодшого підлітка) ще в значній мірі конкретне необхідно так будувати навчання, щоб мала місце по можливості опора мислення на наочні уявлення.