22. Теоретичний матеріал в історичних курсах

Другим компонентом навчального історичного матеріалу є теорія. Термін «теорія» означає: 1) узагальнення досвіду, суспільної практики, що відбиває об'єктивні закономірності розвитку природи і суспільства; 2) сукупність узагальнених положень, що утворюють будь-яку науку чи її розділ; 3) сукупність наукових положень, учення про які-небудь яви­ща, факти; система поглядів з якогось питання.

Багато психологів, дидактиків, методистів-істориків розглядають оволодіння учнями теоретичними знаннями як основу формування у них умінь учитися, самостійно здобувати знання, як основу розвитку їхньої навчальної компетентності, критичного мислення та інших важливих якостей особистості.

Структура цього компонента також складна і багатогранна. У ньому виділяють три складових елементи: 1) історичні поняття різної широти узагальнення; 2) суттєві причинно-наслідкові та інші зв'язки; 3) тен­денції суспільного розвитку.

Поняття - це усвідомлене, систематизоване знання про зв'язки, відношення, суттєві ознаки історичних явищ і процесів. Поняття єоднією з форм відображення світу в свідомості людини, за допомогою якої засвоюється сутність явищ, процесів, узагальнюються їх суттєві сторони та ознаки. Філософія визначає поняття як форму мислення, що узагальнює та віддзеркалює предмети та явища через фіксацію їх суттєвих властивостей⁴⁶.

Поняття в методиці навчання історії класифікуються за декількома критеріями:

1) за ступенем узагальненості: конкретно-історичні, тобто ті, що відбивають суттєві ознаки явищ, притаманних для конкретної істо­ричної епохи (індульгенція, козаки, Західна Римська імперія);загально-історичні, такі, що відбивають явища та процеси протягом декіль­кох історичних епох (держава, республіка, феодалізм, індустріальне суспільство, аграрно-ремісницька цивілізація);соціологічні - такі по­няття, які відбивають суттєві ознаки явищ та процесів, характерні для всього людства і є філософськими за своїм змістом (суспільство, люд­ство, економіка, культура, знаряддя праці, суспільний лад, політична система, духовні цінності);

2) за характером змісту (яка сфера суспільного життя відображена у понятті): політичніабополітично-правові (ідеологія, партія, тери­торіальна громада, закон);економічні (ринкові відносини, приватна власність, господарство, продуктивність праці);культурні (Ренесанс, Реформація, гуманісти, імпресіонізм, література, мистецтво) тощо. Така класифікація допомагає вчителю організувати вивчення істо­ричного процесу в усій його різноманітності.

У пізнанні суспільного життя, у засвоєнні історичних фактів та їх зв'язків поняттям належить вирішальна роль. Чим більшим та різно­манітнішим є апарат понять учнів, тим більше можливостей має дити­на для пізнання світу, формування власної точки зору та її аргументу­вання.Крім понять, складовими історичної теорії є зв'язки та тенденції розвитку суспільства. Розкрити зміст історичних зв'язків та тенденцій розвитку означає встановити внутрішні, суттєві зв'язки між подіями, явищами і процесами, що періодично повторюються та окреслюють певні напрями історичного розвитку.

Зв'язки між подіями і явищами у методиці історії класифікуються за змістом. Відповідно, як правило, виділяються: причинно-наслідкові, хронологічні талокальні.

Причинно-наслідкові зв'язки встановлюються виходячи з того, що одне явище (причина) своїм впливом породжує інше (наслідок). На­приклад, Великі географічні відкриття обумовили розвиток ринкових відносин, виникнення Реформації та Ренесансу у Європі.

Локальні абопросторові зв'язки віддзеркалюють вплив географіч­них умов на виникнення та розвиток історичних явищ, характер і особ­ливості протікання історичних процесів. Наприклад, природні умови Стародавнього Єгипту поступово привели до виникнення іригаційно­го землеробства.

Хронологічні або часові зв'язки відбивають послідовність чи син­хронність виникнення і розвитку історичних явищ і процесів. Так, у Франції за періодом політичної роздрібненості наступив етап утво­рення централізованої держави, яка переросла в абсолютну монархію; наприкінці XVIIIі у XIXст. у всіх країнах Європи відбувається про­мисловий переворот.

Зв'язки подібно до понять розподіляються на конкретно-історичні, загальноісторичнітавсезагальні. Визначення різноманітних зв'язків між історичними явищами і процесами дозволяє окреслити певні тен­денції суспільного розвитку в ту чи іншу епоху.

Формулювання та інтерпретація історичних зв'язків та тенденцій розвитку авторами підручника і вчителями багато в чому залежить від обраних ними методологічних підходів до пізнання історичного процесу. Однак у навчанні історії в школі вони мають насамперед відповідати цілям шкільної історичної освіти.

У підручниках і посібниках теоретичний компонент присутній у вигляді «відкритої теорії» чи теорії,«схованої у фактах». У першому випадку в навчальних посібниках часто містяться положення, абзаци і пункти параграфів із розгорнутим поясненням ознак історичних по­нять, з характеристикою причин і наслідків історичних подій, законо­мірностей історичних явищ і процесів, з аргументованими оцінними судженнями. «Відкрита теорія» у програмах і підручниках може бути виділена шрифтом, позначена якимось спеціальним символом, обве­дена рамкою, щоб школярі звернули на неї особливу увагу. Такий спо­сіб представлення теоретичного матеріалу в шкільних курсах історії доступний всім учням будь-якого рівня навченості і розвитку, але зловживання ним знижує інтерес до історії у сильних і середніх учнів.

У другому випадку теоретичні положення прямо не повідомляють­ся, а приховуються в спеціально організованому підборі і викладі історичних фактів і можуть бути виявлені при цілеспрямованих розу­мових зусиллях школярів, для чого використовуються відповідні пи­тання: що спільного, що відмінного ви бачите у цих фактах, яке значен­ня вони мали для подальшого розвитку подій, які висновки ми можемо зробити тощо.

Автори навчальних книг і вчителі історії часто свідомо не повідом­ляють учням теоретичні відомості, а використовують елементи, на­приклад, проблемного навчання, щоб розвивати самостійність і кри­тичність мислення учнів, підтримувати активність і інтерес до предмета у школярів з високим рівнем навченості.

У цілому структуру навчального історичного матеріалу і взаємо­зв'язок її компонентів демонструє схема 3.