2.3 Основні елементи та прийоми специфічних інженерно-геодезичних вишукувань.

Роботи, пов’язані з побудовою геодезичної сіті, створенням планово-висотної зйомочної геодезичної мережі, топографічною зйомкою, поновленням топографічних планів виконуються інженерами-геодезистами і детально в даному курсі не вивчаються (розглядається решта).

2.3.1 Зйомка підземних інженерних комунікацій.

Існують такі види підземних комунікацій: каналізація, водопровід, теплофікація, газопровід, слаботочні мережі, силові кабелі. Їх зйомку проводять у випадках відсутності достатньої повноти чи точності планів (виконавчих креслень).

Перед зйомкою аналізують зібрані матеріали та проводять рекогносцировку, під час якої встановлюють відповідність схеми натурі, наносять на схему виявлені нові колодязі, в разі потреби, за допомогою трубокабелешукачів або шурфовим методом, встановлюють місця розташування прокладок та глибину закладання з точністю 10-15 см, вугли повороту траси, місця перетину. Технічні характеристики комунікацій отримують при обстеженнях в колодязях, шурфах, камерах тощо.

При обстеженні заміряють зовнішній діаметр трубопроводів, а на планах вказують внутрішній діаметр (умовний прохід), використовуючи довідкові таблиці.

При зйомці комунікацій планове їх положення визначають за точками геодезичної мережі, зйомочному обгрунтуванню та за твердими контурами капітальної забудови, застосовуючи способи лінійних засічок, перпендикулярів, полярний, створів, комбінований (мензула в сполученні з теодолітом).

Висотну зйомку виконують для визначення глибини закладання підземних мереж, а також ухилів для самоплинних колекторів.

В результаті зйомки підземних комунікацій отримують такі матеріали:

– абриси зйомки підземних мереж та споруд;

– журнали нівеліровки та вимірювання горизонтальних кутів;

– схеми теодолітних та нівелірних ходів;

– відомості обчислення координат та висот;

– каталог координат для незабудованої території;

– топографічні плани з підземними комунікаціями.

2.3.2 Інженерно-геодезичні вишукування для лінійного будівництва.

Інженерно-геодезичні вишукування для лінійного будівництва виконуються з метою докладного вивчення місцевості в обраному для будівництва районі. При цьому проводяться зйомочні і трасувальні роботи.

Трасування – це комплекс інженерно-геодезичних робіт по вишукуванню найбільш економічної та відповідаючої технічним умовам траси лінійної споруди.

Траса – це вісь проектуемої лінійної споруди, позначена на місцевості або нанесена на топографічну карту.

Основні елементи траси – план і повздовжній профіль.

Розрізняють трасування за висотними параметрами (для самоплинних труб, каналів) і за азимутальними параметрами (для напорних трубопроводів, ліній зв’язку та електропередачі).

Найбільш складні об’єкти – це залізничні та автомобільні дороги, судоходні канали. Їх трасують за змішаними висотно-азимутальними параметрами. До комплексу робіт входить камеральне та польове трасування. При камеральному трасуванні на картах масштабу 1:500000 накреслюють принципову схему можливого напрямку траси, прокладаючи геодезичну лінію між кінцевими та опорними пунктами. Потім на картах масштабу 1:50000 або 1:25000 встановлюють фіксовані точки (станції, населені пункти, підприємства тощо), які визначають положення траси при обході або перетині контурних і висотних перешкод. Групуючи опорні пункти і фіксовані точки в найбільш доцільних комбінаціях, з’єднують їх прямими і отримують варіанти траси.

Польове трасування виконується на стадії технічного проекту, коли за допомогою наземної або аеровізуальної рекогносцировки визначається найбільш раціональне положення траси, а також на стадії розробки робочих креслень (винесення на місцевість і закріплення у натурі траси, затвердженої в технічному проекті).