3.Зовнішнє та середнє вухо. Барабанна порожнина, її стінки.

Вухо (auris) поділяється на:

1 зовнішнє вухо (auris externa), до якого належать:

а) вушна раковина (auricula);

б) зовнішній слуховий хід (meatus acusticus externus);

2 середнє вухо (auris media), до нього належать:

а) барабанна порожнина (cavitas tympani) із слуховими кісточками (ossicula auditus; ossicula auditoria):

б) слухова труба (tuba auditiva; tuba auditoria) – трубa Євстахія;

Зовнішнє вухо (auris externa)

Вушна раковина (auricula) у своїй основі має вушний хрящ (cartilago auriculae), покритий шкірою.

нижньому відділі хрящ відсутній і замість нього утворюється складка шкіри з жировою тканиною –

це вушна часточка (lobulus auriculae).

Вільний край вушної раковини (auricula) утворює завиток (helix), на внутрішній поверхні якого міститься:

- ость завитка (spina helicis) ость Дарвіна;

- ніжка завитка (crus helicis);

- хвіст завитка (cauda helicis).

Паралельно до завитка (helix) проходить протизавиток (antihelix).

Попереду зовнішнього слухового ходу (meatus acusticus externus) розміщений козелок (tragus), а

навпроти нього в нижній частині – протикозелок (antitragus).

Між ними ззаду розміщена порожнина раковини (cavitas conchae; cavum conchae), яка продовжується у зовнішній слуховий хід (meatus acusticus externus).

Зовнішній слуховий хід (meatus acusticus externus) відкритий назовні зовнішнім слуховим отвором (porus acusticus externus), а в глибині з боку барабанної порожнини (cavitas tympani), або порожнини середнього вуха (cavitas auris mediae), він відмежовується барабанною перетинкою (membrana tympanica).

Зовнішній слуховий хід (meatus acusticus externus) має:

- хрящовий зовнішній слуховий хід (meatus acusticus externus cartilagineus); - кістковий зовнішній слуховий хід (meatus acusticus externus osseus).

Хрящовий зовнішній слуховий хід (meatus acusticus externus cartilagineus) є продовженням

вушної раковини (auricula) і складає одну третину довжини зовнішнього слухового ходу (meatus acusticus externus).

Кістковий зовнішній слуховий хід (meatus acusticus externus osseus) займає дві третини зовнішнього слухового ходу (meatus acusticus externus).

Зовнішній слуховий хід (meatus acusticus externus) вигнутий S-подібно і для його випрямлення при огляді барабанної перетинки (membrana tympanica) у дорослого необхідно відтягнути вушну раковину (auricula) назад, догори та назовні.

Барабанна перетинка (membrana tympanica) закріплена в кінці зовнішнього слухового ходу

(meatus acusticus externus) і складається з:

- натягнутої частини (pars tensa) – більшої нижньої;

- розслабленої частини (pars flaccida) – меншої верхньої.

центрі барабанної перетинки (membrana tympanica), що має овальну форму, помітний пупок

барабанної перетинки (umbo membranae tympanicae), який утворився внаслідок прикріплення ручки молоточка (manubrium mallei) до її внутрішньої поверхні.

Ззовні барабанна перетинка (membrana tympanica) покрита шкірою (cutis).

Зсередини, що обернена до барабанної порожнини (cavitas tympani), барабанна перетинка

(membrana tympanica) покрита слизовою оболонкою (tunica mucosa).

Середнє вухо (auris media)

Барабанна порожнина (cavitas tympani) розміщена у товщі кам’янистої частини скроневої кістки

(pars petrosa ossis temporalis) і має такі стінки (parietes):

1 Покрівельну стінку (paries tegmentalis) – верхню стінку;

2 Яремну стінку (paries jugularis) – нижню стінку;

3 Лабіринтну стінку (paries labyrinthicus) – присередню стінку, на якій є два вікна:

вікно присінка (fenestra vestibuli) – овальне вікно;

вікно завитки (fenestra cochleae) – кругле вікно.

Вікно присінка (fenestra vestibuli) закрите основою стремінця (basis stapedis).

Вікно завитки (fenestra cochleae) затягнуте вторинною барабанною перетинкою (membrana tympanica secundaria);

4 Соскоподібну стінку (paries mastoideus) – задню стінку, яка в нижній частині має пірамідне підвищення (eminentia pyramidalis).

ньому починається стремінцевий м’яз (m. stapedius).

5 Сонну стінку (paries caroticus) – передню стінку, у верхній частині якої є барабанний отвір слухової труби (ostium tympanicum tubae auditivae), а також проходить м’яз-натягувач барабанної перетинки (m. tensor tympani).

Останній розміщений у верхньому півканалі мязово-трубного каналу (semicanalis superior canalis musculotubarii);

6 Перетинчасту стінку (paries membranaceus) – бічну стінку, яка утворена барабанною

перетинкою (membrana tympanica).

У барабанній порожнині розміщені:

три слухові кісточки (ossicula auditus; ossicula auiditoria);

зв’язки слухових кісточок (ligg. ossiculorum auditus; ligg. ossiculorum auditoriorum);

м’язи слухових кісточок (musculi ossiculorum auditus; musculi ossiculorum auditoriorum;).

За своєю формою кісточки одержали назву:

молоточок (malleus);

коваделко (incus);

стремінце (stapes).

Молоточок (malleus) має:

голівку молоточка (caput mallei);

шийку молоточка (collum mallei);

ручку молоточка (manubrium mallei) з бічним відростком (processus lateralis) та переднім відростком (processus anterior).

До ручки молоточка (manubrium mallei) прикріплений м’яз-натягувач барабанної перетинки (m. tensor tympani).

Коваделко (incus) складається з:

тіла коваделка (corpus incudis);

короткої ніжки (crus breve);

довгої ніжки (crus longum).

Тіло коваделка (corpus incudis) з’єднується з голівкою молоточка (caput mallei), утворюючи коваделко-молоточковий суглоб (art. incudomallearis).

Довга ніжка коваделка (crus longum incudis) з’єднується із стремінцем (stapes), утворюючи коваделко-стремінцевий суглоб (art. incudostapedialis).

Стремінце (stapeс) має:

голівку стремінця (caput stapedis);

передню ніжку (crus anterius);

задню ніжку (crus posterius);

основу стремінця (basis stapedis), яка прикриває вікно присінка (fenestra vestibuli) – овальний отвір присінка (foramen ovale vestibuli) і зчленовується з краєм цього отвору (foramen ovale)

барабанно-стремінцевим синдесмозом (syndesmosis tympanostapedialis).

До задньої ніжки стремінця (crus posterius stapedis) прикріплюється стремінцевий м’яз

(m. stapedius).

М’язи барабанної порожнини (mm. cavitatis tympanicae) регулюють рух слухових кісточок

(ossicula auditus) і запобігають сильним коливанням при звуках різної висоти та частоти. Це складний кібернетичний пристрій, який регулює амплітуду звукових коливань у певних межах – послаблює або підсилює звук.

Слухова труба (tuba auditiva; tuba auditoria) – труба Євстахія. Має довжину в середньому 35 мм,

сполучає порожнину середнього вуха (cavitas auris mediae) з порожниною носової частини

глотки (cavitas partis nasalis pharyngis).

Слухова труба (tuba auditiva; tuba auditoria) складається із:

кісткової частини (pars ossea);

хрящової частини (pars cartilaginea).

Перехід хрящової частини (pars cartilaginea) в кісткову частину (pars ossea) називається перешийком слухової труби (isthmus tubae auditoriae).

Парні гілки черевної частини аорти.

Черевна частина аорти -

Пристінкові гілки черевної частини аорти, rami parietales, парні, за винятком a. sacralis mediana; вісцеральні гілки,rami viscerales, поділяються на парні і непарні.

Непарні вісцеральні гілки Truncus coeliacus,  A. mesenterica superior, верхня брижова артеріяA. mesenterica inferior, нижня брижова артерія,

Парні вісцеральні гілки

Парні вісцеральні гілки відходять в порядку розташуванняорганів, обумовленого їх закладкою.

1. A. suprarenalis media, середня надниркова артерія, починається від аорти біля початку a. mesenterica superior і йде до gl. suprarenalis.

2. A. renalis, ниркова артерія, відходить від аорти на рівні II поперекового хребця майже під прямимкутом і йде в поперечному напрямку до воріт відповідної нирки. По калібру ниркова артерія майже дорівнює верхньої брижової, що пояснюється мочеотделітельной функцією нирки, яка потребує великого припливу крові. Ниркова артерія іноді відходить від аорти двома аботрьома стовбурами і нерідко входить в нирку множинними стволами не тільки в області воріт, але і по всьому медіального краю, що важливо враховувати при попередній перев'язці артерій під час операції видалення нирки. У воротах нирки a. renalis ділиться зазвичай на три гілки,які в нирковому синусі в свою чергу розпадаються на численні гілочки. Права ниркова артерія лежить позаду v. cava inferior, головки підшлункової залози і pars descendens duodeni, ліва - позаду pancreas. V. renalis розташовується спереду і трохи нижче артерії. Від a. renalis відходять у напрямку вгору до нижньої частини наднирника a. suprarenalis inferior, а також гілочка до сечоводу.

3. A. testucularis (у жінок a. ovarica) представляє тонкий довгий стовбур, який починається від аорти зараз нижче початку a. renalis, іноді від цієї останньої. Таке високе відходження артерії, що живить яєчко, обумовлюється закладкою його в поперековій області, де a. testicularis виникає по найкоротшій відстані від аорти. В подальшому, коли яєчко опускається в мошонку, разом з ним подовжується і a. testicularis, яка до моменту народження спускається по передній поверхні m. psoas major, віддає гілку до сечоводу, підходить до внутрішнього кільцю пахового каналу і разом з ductus deferens досягає яєчка, чому й зветься a. testicularis. У жінки відповідна артерія, a. ovarica, в паховий канал не направляється, а йде в малий таз і далі в складі lig. suspensorium ovarii до яєчника.

Білет № 16

1)З'єднання ребер з хребцями і з грудниною.Грудна клітка в цілому;

З’єднання грудної клітки (juncturae thoracis)

З’єднання грудної клітки (juncturae thoracis) поділяються на:

• синдесмози грудної клітки (syndesmoses thoracis);

• синхондрози грудної клітки (synchondroses thoracis);

• суглоби грудної клітки (articulationes thoracis).

Грудна клітка (thorax) має:

• з’єднання ребер (juncturae costarum) із хребтовим стовпом (columna vertebralis);

• з’єднання ребер (juncturae costarum) із грудниною (sternum);

• з’єднання ребер (juncturae costarum) між собою.

Реброво-хребтові суглоби

(articulationеs costovertebrales)

За будовою вони складаються з двох суглобів:

• суглоба головки ребра (articulatio capitis costae);

• реброво-поперечного суглоба (articulatio costo-transversaria). Вони є комбінованими суглобами

(articulationes combinatae).

Суглобові поверхні:

• головка ребра і реброві ямки на хребцях (caput costae et foveae costales vertebrarum);

• горбок ребра і реброва ямка поперечного відростка хребця (tuberculum costae et fovea costalis processus transversi vertebrae).

Рухи навколо осі, що проходить через ці два суглоби.

Види рухів:

• обертання ребер (rotatio costarum), внаслідок чого відбувається:

• піднімання ребра;

• опускання ребра.

А. Суглоб головки ребра (articulatio capitis costae)

Суглоб головки ребра є:

• кулястий (articulatio spheroidea) – за формою;

• комбінований (articulatio combinata) – за будовою (вид суглоба);

• триосьовий – за функцією.

Суглобові поверхні:

• головка ребра (caput costae);

• верхні реброві ямки тіл хребців (foveae costales superiores corporum vertebrarum);

• нижні реброві ямки тіл хребців (foveae costales inferiores corporum vertebrarum).

Рухи навколо майже стрілової осі (axis sagittalis).

Види рухів:

• обертання ребер (rotatio costarum), внаслідок чого відбувається:

• піднімання ребер;

• опускання ребер.

Допоміжний апарат:

• промениста зв’язка голівки ребра (lig. capitis costae radiatum);

• внутрішньосуглобова зв’язка головки ребра (lig. capitis costae intraarticulare). Вона існує лише у

з’єднаннях II – X ребер з хребтом.

Б. Реброво-поперечний суглоб

(articulatio costotransversaria)

Він існує між I – X ребрами та відповідним грудним хребцем і є:

• циліндричним (articulatio cylindrica) – за формою;

• комбінованим (articulatio combinata) – за будовою (вид суглоба);

• одноосьовим – за функцією.

Суглобові поверхні:

• горбок ребра (tuberculum costae);

• реброва ямка поперечного відростка хребця (fovea costalis processus transversi vertebrae).

Рухи навколо майже стрілової осі (axis sagittalis).

Вид рухів: обертання ребер (rotatio costarum), внаслідок чого відбувається:

• піднімання ребер;

• опускання ребер.

Допоміжний апарат:

• реброво-поперечна зв’язка (lig. costotransversarium), яка складається з:

• верхньої реброво-поперечної зв’язки (lig. costotrans-versarium superius);

• бічної реброво-поперечної зв’язки (lig. costotrans-versarium laterale);

• попереково-ребрової зв’язки (lig.lumbocostale).

Груднино-реброві суглоби

(articulationes sternocostales)

Груднино-реброві суглоби утворені ребровими хрящами (cartilagines costales) II-VII ребер (costae II-

VII) та відповідною вирізкою груднини.

Цей суглоб буває:

• плоский (articulatio plana) – за формою;

• простий (articulatio simplex) – за будовою (вид суглоба);

• тривісний – за функцією.

Суглобові поверхні:

• реброва вирізка груднини (incisura costalіs sterni);

• груднинний кінець ребра (extremitas sternalis costae).

Рухи навколо:

• вертикальної осі (axis verticalis);

• стрілової осі (axis sagittalis);

• лобової осі (axis frontalis).

Види рухів, цей суглоб є малорухомим суглобом (amphiarthrosis), в якому відбуваються:

• піднімання ребер;

• опускання ребер.

Допоміжний апарат:

• внутрішньосуглобова груднино-реброва зв’язка (lig. sternocostale intraarticulare), вона зміцнює суг-

лоб, який зчленовує II ребро (costa II) з грудниною (sternum);

• променисті груднино-реброві зв’язки (ligg. sterno-costalia radiata);

• перетинка груднини (membrana sterni);

• реброво-мечоподібні зв’язки (ligg. costoxiphoidea) зв’язують хрящ VII ребра з мечоподібним відро-стком.

ГРУДНА КЛІТКА (thorax totalis)

Грудну клітку (thorax) утворюють:

• 12 грудних хребців (vertebrae thoracicae);

• 12 пар ребер (costae);

• груднина (sternum).

Ребра відокремлені одне від одного міжребровими просторами (spatia intercostalia).

Грудна клітка (thorax) має:

• верхній отвір грудної клітки (apertura thoracis superior);

• нижній отвір грудної клітки (apertura thoracis inferior).

Верхній отвір грудної клітки (apertura thoracis superior) оточений:

• яремною вирізкою груднини (incisura jugularis sterni);

• першими ребрами (costae primae);

• тілом І грудного хребця (corpus vertebrae thoracicae primae).

Нижній отвір грудної клітки (apertura thoracis inferior) оточений:

• тілом XII грудного хребця (corpus vertebrae thoracicae duodecimae);

• нижніми ребрами (costae inferiores);

• мечоподібним відростком груднини (processus xiphoideus sterni).

Передньобічний край нижнього отвору грудної клітки (margo anteriolateralis aperturae thoracis inferioris) обмежений з’єднаними між собою VII-X ребрами. Це з’єднання називається ребровою дугою

(arcus costalis).

Права реброва дуга (arcus costalis dexter) і ліва реброва дуга (arcus costalis sinister) утворюють з

боків підгруднинний кут (angulus infrasternalis).

Розрізняють такі форми грудної клітки:

• конусоподібна грудна клітка (широка і коротка);

• плоска грудна клітка (сплющена в передньо-задньому напрямку);

• циліндрична грудна клітка (проміжна між двома попередніми).