Білет №14 1. М'язи грудей, їх класифікація , кровопостачання і іннервація. М'язи грудної клітки

Передні ділянки грудної клітки обмежені зверху обома ключицями та яремною вирізкою груднини, з боків — задніми пахвовими лініями, знизу — ребровими дугами з мечоподібним відростком. Тут розташовані м'язи — похідні вентральної мускулатури (аутохтонні, трункопетальні і трункофугальні). Великий грудний м'яз (т. pectoralis major) (мал. 96) належить до трункопетальних м'язів. Це великий м'язовий пласт трикутної форми, який відходить від двох присередніх третин ключиці (ключична частина), капсули груднинно-ключичного суглоба, передньої поверхні груднини, хрящів II —VII ребер (груднинно-реброва частина) і верхньої ділянки піхви прямого м'яза живота (черевна частина). Звідси м'язові пучки, конвергуючи, прямують у бік і апоневротичним сухожилком прикріплюються до гребеня великого горбка плечової кістки. Функція. В разі фіксації грудної клітки приводить, дещо згинає і пронує плече. При фіксованому плечі (руки на стегнах, опора на поруччя тощо) розширює грудну клітку (додаткова дихальна мускулатура). І її нервація: присередній і бічний грудні нерви плечового сплетення (CV — CVII). Малий грудний м'яз (т. pectoralis minor) (мал. 97) трункопетальний, вкритий попереднім м'язом. Починається трьома-чотирма зубцями від II — V ребер і прикріплюється до дзьобоподібного відростка лопатки. Функція. Бере участь в акті вдиху. Іннервація: присередній грудний нерв плечового сплетення (CVII — CVIII). ПАХВОВА АРТЕРІЯ

Підключичний м'яз (т. subclavius) —Це не дуже розвинутий м'язовий тяж. Починається на І ребрі і закінчується на нижній поверхні ключиці. Функція. При фіксованій ключиці, скорочуючись, піднімає ребро (допоміжна дихальна мускулатура). Іннервація: підключичний нерв плечового сплетення (CV — CVI). Передній зубчастий м'яз (т. serratus anterior) (мал. 98, 99) трункофугальний, дуже міцний. Починається дев'ятьма-десятьма зубцями на бічній поверхні грудної клітки (від II —X ребер), звідки м'язові пучки йдуть дорзально і присередньо і прикріплюються до присереднього краю лопатки разом з ромбоподібними м'язами. Функція. Під час скорочення м'яза лопатка і верхня кінцівка різко виносяться вперед. При фіксованій лопатці цей м'яз піднімає ребра і розширює груднупорожнину (допоміжна дихальна мускулатура). Іннервація: довгий грудний нерв плечового сплетення (CV —CVII). ГЛИБОКІ

М'язи — підіймачі ребер (mm. levatores costarum) є похідними вентральної мускулатури. Вони починаються з кожного боку від поперечних відростків CVII і ТІ —ТХІ хребців і прикріплюються до горбків, розташованих нижче сусідніх ребер. Функція м'язів визначається назвою. Іннервація: міжреброві нерви (CVIII, ТІ —ТИ, TVII-TX). Зовнішні міжреброві м'язи (mm. intercostales externi) (див. мал. 97, 98) аутохтонні; виповнюють міжреброві проміжки, але до груднини не доходять, а заміщуються зовнішньою міжребровою перетинкою. Пучки цього м'яза відходять від нижнього краю розташованого вище ребра, йдуть косо зверху донизу і ззаду наперед і прикріплюються до тупого верхнього краю розташованого нижче ребра. Внутрішні міжреброві м'язи (mm. іпtercostales interni) (див. мал. 97, 98), як і попередні, заповнюють міжреброві проміжки. Не дійшовши на 6 —8 см до хребтового стовпа, замінюються внутрішньою міжребровою перетинкою. Пучки цього м'яза починаються від верхнього краю розташованого нижче ребра, піднімаються знизу догори і ззаду наперед, прикріплюються до нижнього краю розташованого вище ребра (всередину від борозни).  Функція. При скороченні міжребрових м'язів кожне ребро піднімається і одночасно повертається навколо поздовжньої осі, що збільшує об'єм грудної клітки (вдих). Іннервація: міжреброві нерви (ТІ-ТХІІ). Підреброві м'язи (тт. subcostales) — короткі і слабко розвинуті; не завжди спостерігаються в нижніх дорзобічних ділянках внутрішньої поверхні грудної порожнини. Пучки цих м'язів мають той самий напрямок, що й внутрішні міжреброві, але перекинуті через 1—2 ребра. Функція підребрових м'язів аналогічна функції попередніх. Іннервація: міжреброві нерви (ТХ-ТХІІ). Поперечний м'яз грудної клітки (m. transversus thoracis) у людини розвинутий слабко, розташований на задній поверхні передньої стінки грудної порожнини, будучи безпосереднім продовженням поперечного м'яза живота. Функція. Бере участь в акті видиху. Іннервація: міжреброві нерви (TII-TVI).

2. Тонка кишка, будова, топографія, іннервація, кровопостачання. Тонка кишка (intestinum tenue; enteron)

Топографія:

голотопія – тонка кишка лежить у черевній порожнині та займає надчерев’я (epigastrium),

пупкову ділянку (regio umbilicalis) і частково підчерев’я (hypogastrium);

скелетопія – починається на рівні тіл XII грудного – I поперекового хребців і закінчується в ділянці правої клубової ямки;

синтопія – навколо петель тонкої кишки лежить товста кишка (intestinum crassum), дванадцятипала кишка (duodenum) охоплює голівку підшлункової залози (caput pancreatis), стикається

ворітною печінковою веною (vena portae hepatis), спільною жовчною протокою (ductus choledochus), печінкою (hepar) та правою ниркою (ren dexter).

Функція тонкої кишки:

це місце, де завершуються процеси травлення їжі, тобто розщеплення білків, жирів та вуглеводів до простих сполук під дією травних ферментів, що виробляються підшлунковою залозою та спеціалізованими клітинами слизової оболонки тонкої кишки; жовч емульгує жири;

тут відбувається всмоктування поживних та інших речовин, зокрема токсинів;

евакуаторна, тобто проштовхує продукти травлення у товсту кишку.

Дванадцятипала кишка (duodenum)

Вона має вигляд підкови, розміщена у пупковій ділянці та поділяється на:

верхню частину (pars superior), яка починається ампулою – (ampulla), або цибулиною (bulbus)

на рівні XII грудного – І поперекового хребців;

низхідну частину (pars descendens) на рівні І-ІІІ поперекових хребців;

горизонтальну частину (pars horizontalis) на рівні III поперекового хребця;

висхідну частину (pars ascendens) на рівні ІІІ-ІІ поперекових хребців.

Дванадцятипала кишка (duodenum) прилягає:

вгорі – до квадратної частки печінки (lobus quadratus hepatis);

унизу – до правої нирки (ren dexter) з наднирковою залозою (glandula suprarenalis) і своєю

увігнутою поверхнею оточує головку підшлункової залози (caput pancreatis).

Дванадцятипала кишка (duodenum) вкрита очеревиною (peritoneum) спереду, тобто з одного боку (екстраперитонеально).

Порожня кишка (jejunum)

За довжиною вона становить 2/5 від тонкої кишки (intestinum tenue), а стінка її має типову для кишки будову:

Клубова кишка (ileum)

Вона займає 3/5 довжини брижового відділу тонкої кишки (intenstinum tenue) і за будовою подібна

до порожньої кишки (jejunum).

Лімфоїдний апарат слизової оболонки клубової кишки (tunica mucosa ilei) представлений скупченими лімфатичними вузликами (noduli lymphoidei aggregati), які називаються Пейєровими бляшками.

Порожня та клубова кишки (jejunum et ileum) вкриті очеревиною з усіх боків

(інтраперитонеально) і мають брижу тонкої кишки (mesenterium) – дуплікатуру очеревини

(peritoneum), в якій містяться жирова клітковина та лімфатичні вузли, а також проходять судини інерви, що живлять тонку кишку (intenstinum tenue).

Тонка кишка (intenstinum tenue) займає майже увесь нижній поверх черевної порожнини (cavitas abdominis).

Кровопостачання тонкої кишки здійснюється гілками верхньої брижової артерії (A. Mesenterica Superior. Від верхньої брижової артерії до тонкої кишки відходить 8—20, частіше 12— 15 порожньокишкових (аа. Jejunales) і клубово-кишкових артерій (аа. Ileales). Кожна з артерій ділиться на дві (дихотомічно) гілки, які, з'єднуючись із такими ж гілками сусідніх артерій, утворюють артеріальні дуги (аркади) першого порядку. Від цих дуг відходять гілки, які, в свою чергу, також анастомозують і утворюють дуги другого порядку. Таким чином виникають і дуги третього порядку.

Прямі вени, які виходять із стінки кишки, формують Vv. J е J Unales Et Vv. Ileales, які, в свою чергу, утворюють верхню брижову вену (V. Mesenterica Superior). Розміщуючись поруч із однойменною артерією, верхня брижова вена за головкою підшлункової залози бере участь в утворенні ворітної вени.

Іннервація тонкої кишки здійснюється гілками верхнього брижового сплетення, яке супроводжує верхню брижову артерію та її гілки. Симпатичні, парасимпатичні і чутливі нервові волокна утворюють численні зв'язки з нервовими сплетеннями, закладеними в різних шарах стінки кишки.