22. Форми державного правління та державного устрою.

Форма державного правління – спосіб організації державної влади, зумовлений принципами формування і взаємовідносин вищих органів держави.

Залежно від правового статусу глави держави розрізняються– монархія і республіка.

Монархія – форма правління, за якої верховна державна влада юридична належить монарху і наслідується.

Монарх формально виступає джерелом державної влади, усіх державно-владних повноважень. Одна з основних причин збереження монархії та, що особа монарха є символом єдності, запорукою непорушності політичної системи, оскільки влада монарха не залежить від гри політичних сил. Монарх може відіграти виріш роль у ств уряду.

1.Абсолютна – влада в руках монарха, відсутність представницьких установ. Уряд признач монархом, виконує його волю.(Сауд Арвія, Катар, Оман. ОАЕ).

2.Конституційна – обмежена конституцією. Існує дуалістична та парламентарна, які відрізняються ступенем обмеження влади монарха.

2.1.Дуалістична – монарх і парламент ділять владу між собою. М юридично і фактично незалежний від П у сфері виконавчої влади. М призначає уряд. П наділявся законодавчими повноваженнями. На уряд на впливає. Законодавчі повнов обмежуються М (вето і право розпуску).(Кувейт, Йорданія,Марокко).

2.2.Парламентарна – влада М обмежена у сфері законодавчої та виконавчої влади. Формально призначає главу уряду і міністрів але відповідно до пропозицій лідерів партій Парламенської більшості.(Вел. Брит., Канада, Іспанія,Австралія, Японія).

Республіка – форма держ. правління, за якої вищі органи державної влади або обираються, або формуються парламентом.

Існують три основних різновиди республіканської форми правління: президентська республіка, парламентська республіка; республіка змішаного типу.

У президентській президент обирається прямими чи непрямими виборами населення (США, Аргентина, Мексика, Швейцарія, Іран, Ірак). Глава держави формує склад уряду, яким керує сам. Уряд, несе відповідальність перед президентом.У парламентській глава держави не може впливати на склад і політику уряду, який формується парламентом і підзвітний йому. Повноважень у президента менше, ніж у прем'єр-міністра. Президент обирається парламентом або ширшою колегією за участі парламенту (Італія, Греція, Індія, ФРН, Чехія, Угорщина). Змішана - поєднання елементів президентської і парламентської республік, сильної президентської влади та ефективного контролю парламенту за діяльністю уряду. Уряд формується спільно президентом і парламентом, а та чи інша назва змішаної республіки визначається тим, у кого з них більше повноважень щодо формування та функціонування уряду. (Австрія, Румунія, Польща, Фінляндія, Україна).

24.1. Форми державного правління та державного устрою.

ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ – спосіб організації адміністративно-територіальної, національно-територіальної єдності держави, особливості відносин між її складовими.

Розрізняють унітарні, федеративні, конфедеративні держави.

Унітарна держава – єдина держава, поділена на адміністративно-територіальні чи національно-територіальні одиниці, які не мають політичної самостійності, статусу державного утворення. Ознаки: єдина система вищих органів влади і управління, діє єдина конституція і єдине громадянство. У багатьох унітарних державах існують автономії. У них водночас із загально-державними законами з окремих питань діють регіональні закони, конституції, діють автономний парламент, уряд, але вона не є державним утворенням. (Франція, Швеція, Польща, Фінляндія, Україна).

Федерація – союзна держава, до складу якої входять державні утворення – суб’єкти федерації. Суб’єкти федерації мають суверенітет, зберігають відносну самостійність. Ознаки: єдина територія і збройні сили, спільні митниця, грошова і податкова системи, загальна конституція за наявності конституцій суб’єктів федерації, спільний уряд, єдине законодавство і громадянство. У світі 20 федеративних держав (штати – у США, Мексиці, Бразилії, Венесуелі, Австралії, Індії, Малайзії та ін.; землі – у Німеччині, Австрії; кантони і напівкан-тони – у Швейцарії; провінції – в Аргентині, Канаді).

Конфедерація – союз суверенних держав, які зберігають незалежність і об'єднані для досягнення певних спільних цілей (переважно зовнішньополітичних, воєнних), для координації своїх дій.

За конфедерації існує центральний керівний орган, якому надані точно визначені повноваження. Його рішення приймаються іздійснюються тільки за згодою всіх держав, що входять до складу конфедерації. При цьому, звичайно, не існує єдиної території і громадянства, спільної податкової і правової системи тощо. Правовою основою конфедерації є союзний договір, тоді як для федерації – конституція. Кошти конфедерації складаються із внесків її суб’єктів.

Нині конфедерацій у світі не існує. У минулому конфедеративним був устрій у США (1776–1787), Швейцарії (до 1848), Німецький союз (1815–1867).