Арістотель «Політика».

Політика - арістотелівський трактат про державу, що містить початку соціальної та політичної філософії, політології, а також теорії управління. Трактат написаний в останні роки (335-322 до н. Е..) У книзі розглядаються проблеми сім'ї як осередку держави, рабства, громадянства, визначення держави, а також форм його правління і цілей. Складається з семи книг.

Арістотель визначає державу як спілкування, організоване заради загального блага. Цим держава протиставляється сім'ї - «спілкуванню, природним шляхом виникло для задоволення повсякденних потреб» (с. 377). Сім'я становить невід'ємну частину держави.

Арістотель критикує ідеальна держава Платона, відстоюючи необхідність збереження приватної власності та сім'ї в державі.

Громадянин - це учасник держави, тобто учасник суду присяжних і народних зборів. Арістотель відмовляв у громадянстві рабам, метекам (іноземцям), ремісникам, а в 7 книзі і селянам.

Царська влада (монархія) - влада належить одній правителю, якому влада передають у спадок, або до влади приходить обранець.

Арістотель розбирає причини конфліктів у державі. Однією з причин нестабільності він називає «різноплемінногонаселення», особисті протиріччя в середовищі правлячого классу, а також демагогію, за допомогою якої одна людина здатна зосередити в своїх руках всю повноту влади і стати тираном . Для зміцнення стабільності Арістотель пропонує «порушувати у громадян різні побоювання», а також зміцнити владу закону, розділити обов'язки і піклуватися про виховання підростаючого покоління.

Арістотель аналізує відмінність між демократією і олігархією.

Арістотель виявляє еллінський патріотизм, заявляючи, що тільки у еллінів мужність і розум знаходяться в гармонії. У європейців є мужність, але бракує розуму, тоді як у азіатів є розум, але бракує мужності. Вищим благом Арістотель називає щастя. Завданнями держави є:

Забезпечення прожитком;Забезпечення комфорту;Захист;

Достаток;Релігійний культ;Справедливість.

Арістотель порушує проблему «виховання молоді», зауважуючи, що там, «де цього немає, сам державний лад терпить збитки»

Платон «Держава».

Погляди рабовласницької аристократії виражав Платон (427—347 рр. до н.е.). Платон мріяв про ідеальну державу. Він написав спеціаль­ний твір - «Держава». Політичний ідеал Платона — аристокра­тичний державний устрій, «влада кращих». Він виступає з різкою критикою рабовласницької демократії, з ненавистю ставиться до тиранії, олігархії (влади багатих), тимократії (влади війсь­кових). Усім цим формам організації влади протиставляє влас­ний проект досконалої держави й правління.

Основна суть платонівської держави — справедливість, що полягає у ретельному виконанні кожним членом суспільства своїх обов'язків. Ос­танні визначаються природними нахилами людини. На чолі такої держави стоять філософи, які на основі вічних ідей мудро керують суспільством.

У своїй утопічній праці він вважає, що навчання повинно здійснюватися за допомогою строгої цензури. 

Контроль населення здійснюється наступним чином: найкращі батьки повинні народжувати найбільше дітей. Перших зводять на великих святах за допомогою підтасованої лотереї. При цьому, брехня є прерогативою держави. Слабих дітей знищують після народження.

З економічної точки зору така держава є комуністичною. Володіння додатковою приватною власністю не передбачається. Торгівля та ринок жорстко регулюється. Держава націлена на забезпечення усіх членів суспільства, не тільки окремих класів.

Солдати мають сильний емоційний компонент (певний природний гнів) у своєму характері. За допомогою навчання та обмеження вони повинні стати хоробрими, для того, що забезпечувати зовнішні інтереси держави.

Справедливість, коли всі три верстви суспільства — солдати, маса та контролери — можуть займатися власними справами без того, щоб втручатися в справи інших верств, іншими словами, коли забезпечена спеціалізація. Всі виконують дані їм завдання, дотримуються своїх чеснот. Із цього виводиться етика Платона з основними чеснотами — мудрість,хоробрість, розважливість та справедливість. Проте