18.6. Призначення покарання за сукупністю злочинів

Сукупність злочинів - це вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями чи частинами статті КК України, за жодний з яких особа не було засуджена вироком суду, що набрав законної сили. Згідно з ч. 1 ст. 70 КК при сукупності злочинів покарання (основне і додаткове) призначається за кожний з них окремо. Що стосується визначення основного остаточного покарання при сукупності, то порядок призначення і його межі різняться між собою залежно від приналежності злочинів її (сукупність) утворюючих до категорії діянь невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжких чи особливо тяжких та з якою формою вини вони вчинені. Так, відповідно ч. 1 ст. 70 КК при складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) 04 КК, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б один зі злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині КК, тобто, наприклад для позбавлення волі цей строк дорівнює п'ятнадцяти рокам (ч. 2 ст. 63 КК України).

Отже, при сукупності злочинів суд визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. Принцип поглинання означає, що суворіше покарання поглинає менш суворе, - при сукупності призначається суворіше покарання, а менш суворе фактично до уваги не приймається і на загальний строк покарання не впливає. Принцип часткового складання покарань означає, що до більш суворого покарання приєднується частина менш суворого покарання; у результаті при сукупності призначається покарання, але в меншому розмірі, ніж сума покарань за кожний злочин окремо. Принцип повного складання покарань означає

457

підсумовування всіх покарань, що входять у сукупність. Принцип повного або часткового складання покарань не може застосовуватися, якщо сума покарань перевищує максимальний розмір (строк), установлений санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, яка передбачає більш суворе покарання, для злочинів невеликої або середньої тяжкості, що становлять сукупність, або для даного виду покарання в Загальній частині КК, коли сукупність утворюють хоча б один умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин .

Виняток з цього правила становить покарання у виді довічного позбавлення волі, оскільки воно немає строку виконання, а призначається на період, що залишився прожити засудженому. Так, якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

Часткове складання покарань допускається і тоді, коли строк покарань дає змогу застосувати їхнє повне складання. У разі, якщо складаються покарання, призначені за трьома і більше статтями, суд може застосовувати одночасно принципи складання і поглинання покарань, наприклад, позбавлення волі, призначене за двома статтями, частково складається; одночасно ним поглинаються виправні роботи, призначені за третьою статтею. При складанні різних видів покарань суди повинні керуватися правилами, передбаченими ст. 72 КК України. Наприклад, якщо суд призначить за ч. 1 ст. 185 КК покарання у виді виправних робіт строком на два роки, а за ч. 1 ст. 121 КК - позбавлення волі строком на шість років і дійде висновку про необхідність повного складання призначених покарань, то він, виходячи із визначеного в законі співвідношення (ч. 1 ст. 72) - «одному дню позбавлення волі відповідає три дні виправних робіт» (24 : 3 = 8), - призначить остаточне покарання за сукупністю цих двох злочинів у виді позбавлення волі строком на шість років і вісім місяців .

Коли за злочини, що утворюють сукупність, призначено основні покарання різних видів, які не підлягають заміні (штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю), застосовується принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим або призначається кожне з них до самостійного виконання.

Вибір принципу призначення покарання при сукупності злочинів належить суду. Для вирішення питання про те, який застосувати принцип поглинання чи складання в кожному конкретному випадку, враховується характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених

¹ Див.: Абз. 2 п. 22 Постанови ПВСУ «Про практику призначення судами кримшального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7 (із змінами, внесеними згідно з Постановами ПВСУ № 18 від 10.12.2004, № 8 від 12.06.2009) // Постанови ПВСУ в кримінальних справах / за заг. ред. В. Т. Маляренка. - К. : Юрінком Інтер, 2005.-С 256-271.

² Матишевсъкий П. С Указ, праця. - С. 281.

458

злочинів, мотиви і мета кожного з них, форма вини, вид сукупності (ідеальна або реальна), обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, а також дані про особу винного.

Відповідно до ч. З ст. 70 КК до основного покарання може бути приєднано будь-яке з додаткових покарань, передбачених статтями закону, що встановлюють покарання за ті злочини, у вчиненні яких особу було визнано винною. У разі, якщо за кожен із двох або більше злочинів нарівні з основним покаранням призначається й додаткове покарання одного виду, остаточний його строк чи розмір при частковому або повному складанні не може бути більшим за максимальний строк чи розмір, передбачений для такого виду покарань Загальною частиною КК. Якщо ж за злочини, що входять до сукупності, призначені різні види додаткового покарання, то вони мають бути зазначені у вироку з наведенням відповідних розмірів та строків і при призначенні остаточного покарання у зв'язку з необхідністю їх самостійного виконання (ч. 4 ст. 72 КК).

На практиці нерідко після винесення судом вироку у кримінальному провадженні встановлюється, що винна особа до винесення вироку у першому провадженні вчинила ще й іншій злочин (злочини). У таких випадках покарання призначається за правилами, передбаченими частинами 1-3 ст. 70 КК України. При цьому має значення момент постановления вироку, а не дата набрання ним законної сили. У цій ситуації в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за першим вироком. У вироку має бути зазначено, що в строк відбування покарання зараховується та його частина, що невідбута за попереднім вироком. Якщо після винесення вироку буде встановлено, що винний вчинив й інші злочини, причому одні до винесення вироку, а інші - після, то покарання призначається окремо за злочини, вчинені до постановления попереднього вироку, потім за сукупністю злочинів з урахуванням покарання, призначеного за попереднім вироком. Після цього призначається покарання за сукупністю вироків за правилами ст. 71 КК України.