Питання для самоконтролю

1. Дайте поняття чинності КК та інших джерел кримінального права України в часі.

2. Охарактеризуйте зворотну дію закону про кримінальну відповідальність?

3. Розкрийте поняття часу вчинення злочину.

107

4. Дайте поняття місця вчинення злочину.

5. Якими принципами характеризується дія КК у просторі?

6. Розкрийте сутність територіального принципу дії КК у просторів

7. У чому полягають особливості реального та універсального принципів дії КК у просторі?

8. Які правові наслідки засудження особи за межами України встановлені КК України?

9. Назвіть риси принципу громадянства дії КК у просторі.

10. Які умови перейняття кримінального провадження від іноземних держав?

11. Що є підставою для виконання вироку іноземної держави?

Рекомендована література

Воробей 77. А. Завдання і дія кримінального закону / П. А. Воробей, М. Й. Коржанський, В. М. Щупаковський. - К. : Генеза, 1997.-157 с.

Грищук В. К. Проблеми кодифікації кримінального законодавства України/В. К. Грищук. - Львів : Вид-во Львів, ун-ту, 1993. - 137 с.

Кримінальне право України: загальна частина : [підруч.] / за заг. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. І. Тація. - Київ-Харків : Юрінком Інтер - Право, 2002. - С 34-49.

Матишевсъкий 77. С. Кримінальне право України. Загальна частина : [підруч.] / П. С. Матишевський. - К. : A.C.K., 2001. - С. 44-74.

Моісеєв О. І. Кримінально-правова юрисдикція України щодо злочинів, вчинених за її межами : автореф. дис. на здобуття наук. ступ, канд.. юридичних наук : 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. І. Моісеєв. - X., 2007. - 20 с

Науково-практичний коментар кримінального кодексу України / за заг. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. - 3-тє вид., переробл. та доповн. - К. : Атіка, 2004. - С 16-41.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / відп. ред. С. С. Яценко. - 2-ге вид., переробл. та доповн. - К. : А.С.К.,2002.-С. 8-19.

Пономаренко Ю. А. Чинність і дія кримінального закону в часі : [монографія] / Ю. А. Пономаренко. - К. : Атіка, 2005. - 288 с

Свистуленко М. 77. Екстрадиція в правовій системі України: основні кримінально-правові аспекти : автореф. дис. на здобуття наук, ступ. канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / М. П. Свистуленко. -К., 2005.-17 с

108

Тема 5 Поняття злочину

1. Загальне поняття злочину.

2. Ознаки злочину.

3. Малозначне діяння, що не представляє суспільної небезпеки.

4. Поняття і види категорій злочинів.

5. Злочини та інші правопорушення.

5.1. Загальне поняття злочину

Однієї з основних категорій кримінального права, що пронизує усі його діагоналі, є поняття злочину. Це поняття дозволяє визначити основні ознаки кримінального делікту , а також знайти чіткі критерії, на підставі яких можна відмежувати його від інших видів правопорушень. Крім того, поняття злочину розкриває його соціально-політичну характеристику, вказуючи на заподіювану суспільству шкоду або створення загрози заподіяння такої шкоди, а також заборону такого діяння саме ЗУпКВ.

Проблеми поняття «злочин» досліджували у своїх працях М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, Я. М. Брайнін, Ф. Г. Бурчак, П. А. Воробей, С. В. Гончаренко, М. И. Коржанський, О. М. Костенко, В. А. Навроцький, О. Я. Светлов, В. В. Сташис, С. А. Тарарухін, В. Я. Тапій, М. І. Хавронюк, Н. Н. Ярмиш, С. С Яценко та інші вчені.

Розролення прикладних аспектів проблеми поняття злочину тісно пов'язана з питаннями малозначності діяння, що у своїх дослідженнях торкалися М. И. Коржанський, Л. М. Кривоченко, П. С. Матишевський, А. О. Пінаєв, І. К. Туркевич, М. І. Хавронюк. Крім того, ця тема знайшла відображення в дисертаційній роботі Т. Є. Севастьянової за темою: «Малозначність діяння за кримінальним законодавством України» .

Законодавче визначення поняття злочину дається у ч. 1 ст. 11 КК України, за приписами якой злочином визнається передбачене КК України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Це визначення прийнято називати формально-матеріальним, тому що воно поєднує у собі матеріальну (суспільна небезпека) і формальну

¹ Поняття «делікт» походить від лат. delictum - проступок. Делікт - це правопорушення, яке завдає шкоди суспільству, державі або особі. Поняття «делікт» офіційно у ЗУпКВ не застосовується, але в науково-правовій літературі вживається широко. Світовій юриспруденції делікти відомі давно. Наприклад, у Стародавньому Римі відповідальність за вчинення деліктів простежуються вже у Законах XII таблиць. Римляни встановили такі деліктні правопорушення: a) injuria - особиста образа; 6)furtum - крадіжка; в) dumnum injuria datum - неправомірне знищення або пошкодження чужого майна.

² Севастьянова Т. Є. Малозначність діяння за кримінальним законодавством України: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Т. Є. Севастьянова. - К., 2003. - 19 с.

109

(передбаченість законом) ознаки. Для злочину є характерними обидві зазначені властивості, оскільки вони дозволяють зрозуміти соціальну природу злочинної поведінки, а також її правову оцінку з боку законодавця.

У законодавстві різних країн світу визначення поняття злочину відповідає традиціям розвитку їх національних правових систем. Так, згідно зч. 1 ст. 14 КК РФ злочином визнається винно вчинене суспільно небезпечне діяння, заборонене цим Кодексом під погрозою покарання . Аналогічно визначається поняття злочину в КК Казахстану , Таджикистану , Азербайджану . Ст. 11 КК Білорусії злочином визначає вчинене винно суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що характеризується ознаками, передбаченими цим Кодексом, і заборонене ним під загрозою покарання . Частина 1 ст. 9 КК Болгарії злочин визначає як таке суспільно небезпечне діяння (дію або бездіяльність), яке вчинено винно й оголошене законом кримінальним. При цьому в статті 10 КК Болгарії дається визначення сустльної небезпеки як характеристики діяння, яке створює загрозу заподіяння шкоди або заподіює шкоду особі, правам громадян, власності, встановленому Конституцією правопорядку в Республіці Болгарія або іншим інтересам, що захищаються правом . У ст. 6 КК

¹ Уголовный кодекс Российской Федерации : Принят Государственной Думой 24 мая 1996 года ; Одобрен Советом Федерации 5 июня 1996 года // Собрание законодательства РФ. - 1996. - № 25. - Ст. 2954.

² Див.: Уголовный кодекс Республики Казахстан от 16 июля 1997 года // Ведомости Парламента Республики Казахстан. - 1997. -№ 15-16. -Ст. 211. Проте, слід вказати, що новий КК Казахстану, який набирає чинності з 1 січня 2015 року, у ст. 10 передбачає разом із злочинами кримінальні проступки. Так, злочином визнається вчинене винне суспільно небезпечне діяння (дія чи бездіяльність), заборонене цим Кодексом під загрозою покарання у виді штрафу, виправних робіт, обмеження волі, позбавлення волі чи смертної кари, а кримінальним проступком - вчинене винне діяння (дія або бездіяльність), що не представляє великої суспільної небезпеки, що заподіяло незначну шкоду або створила загрозу заподіяння шкоди особі, організації, суспільству чи державі, за вчинення якого передбачене покарання у виді штрафу, виправних робіт, залучення до громадських робіт, арешту (Див.: Уголовный кодекс Республики Казахстан от 3 июля 2014 года № 226-V ЗРК II Ведомости Парламента Республики Казахстан. - 2014. - № 13 (2662). - Ст. 83).

³ Уголовный кодекс Республики Таджикистан / предисловие А. В. Федорова. - С.-Пб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2001. - С. 35.

⁴ Уголовный кодекс Республики Айзербайджан : Закон Азербайджанской Республики от 26 мая 2000 года №886-1Г // Сборник законодательных актов Азербайджанской Республики. - 2000. - №4. - Ст. 251.

Уголовный кодекс Республики Беларусь от 9 июля 1999 г. № 275-3 // Ведомости Национального Собрания Республики Беларусь. - 1999. - № 24. - 420

⁶ Уголовный кодекс Республики Болгария / науч. ред. канд. юрид. наук, проф. А. И. Лукашова. - С.-Пб. : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001 - С. 31.

ПО

Латвії злочином визнається передбачене цим законом діяння (дія або бездіяльність), вчинене з умислом (навмисно) або через необережність під загрозою покарання. Тобто, кримінальний закон Латвії суспільну небезпеку не вказує як обов'язкову ознаку злочинного діяння . У ч. 1 ст. 14 КК Молдови злочин визначає як кримінально каране шкідливе діяння (дія або бездіяльність), передбачене кримінальним законом, вчинене винно. Інакше кажучи, молдавський законодавець уживає в понятті злочину категорію «шкода» .

У КК Литви всі правопорушення поділяються на проступки та злочини. Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК Литви злочином є небезпечне та заборонене цим Кодексом діяння (дію або бездіяльність), за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, а стаття 12 цього кодексу кримінальним проступком визнає небезпечне та заборонене цим Кодексом діяння (дію або бездіяльність), за вчинення якого передбачено покарання, не пов'язане з позбавленням волі, за винятком арешту. Тобто, ознака суспільної небезпеки передбачена і у визначенні злочину, і у визначенні кримінального проступку .

Деякі законодавства країн Європи про кримінальну відповідальність взагалі при визначенні поняття «злочин» ознаку суспільної небезпеки не використовують. Так, згідно зі ст. 9 КК Швейцарії злочином є злочинне діяння, що підлягає покаранню каторжною в'язницею. Проступком є діяння, що підлягає покаранню в'язницею як найтяжкішого . У ст. 10 КК Іспанії злочинами і проступками визнаються карані за законом дії або бездіяльність, вчинені з умислом або через необережність . У параграфі 12 КК Німеччини передбачене, що злочинами є протиправні діяння, за вчинення яких як мінімальне покарання передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від одного й більше років . Частина 1 ст. 7 КК Естонії злочином визнає передбачене цим Кодексом діяння (дію або бездіяльність), що карається в кримінальному порядку .

Суспільна небезпечність - основна конструктивна матеріальна ознака будь-якого злочину, що розкриває його соціальну сутність. Це

¹ Уголовный кодекс Латвийской Республики І науч. ред. А. И. Лукашов, Э. А. Саркисова. - С.-Пб. : «Юридический центр Пресе», 2001. - 313 с

² Уголовный кодекс Республики Молдова / науч. ред. А. И. Лукашов. - С.-Пб. : «Юридический центр Пресс», 2003. - С. 37.

Уголовный кодекс Литовской республики / науч. ред. В. Павилонис. - С.-Пб. : «Юридический центр Пресс», 2003. - С. 127.

⁴ Уголовный кодекс Швейцарии / науч. ред. А. В. Серебренникова. - С.-Пб. : «Юридический центр Пресс», 2002. - С. 75.

Уголовный кодекс Испании / науч. ред. Н. Ф. Кузнецова, Ф. М. Решетников. -М. : «Зерцало», 1998.-218 с.

⁶ Уголовный кодекс Федеративной Республики Германии / науч. ред. Д. А. Шестаков. - С.-Пб. : «Юридический центр Пресс», 2003. - С. 125.

⁷ Уголовный кодекс Эстонской Республики / науч. ред. : В. В. Запевалов (пер.); вступ, ст. : Н. И. Мацнев. - С.-Пб. : Юрид. центр Пресс, 2001. - С. 41.

111

виявляється в яскраво вираженій антигромадській спрямованості будь-якого кримінального делікту, що не просто порушує норми закону, але й також різко суперечить загальноприйнятим правилам поведінки, заподіює або створює загрозу заподіяння серйозної шкоди правомірним інтересам особи, суспільства і держави.

Формальна ознака злочину виражається в порушенні передбаченої ЗУпКВ кримінально-правової заборони, у якій відображається юридична характеристика діяння, що прямо суперечить КК. Основним призначенням ЗУпКВ є охорона найцінніших для суспільства відносин. Установлення заборони на вчинення кримінально протиправних діянь є вираженням державної волі, що піклується про збереження зазначених відносин. З цієї причини злочинне посягання суперечить чинному законодавству і не відповідає інтересам держави у сфері протидії кримінальній активності.

Однак кримінальний делікт не лише порушує закон, але й також не відповідає нормам моралі, викликаючи у навколишніх почуття обурення. Вчинення злочину є глибоко аморальним вчинком. Протиправна поведінка й особа винного тягнуть за собою негативну реакцію з боку суспільства, що у такий спосіб оцінює його аморальні вчинки, які виразилися у вчиненні забороненого ЗУпКВ діяння.

Будь-яке злочинне діяння має глибинну соціальну природу, оскільки з розвитком техніки, появою нових сфер суспільного життя та ускладненням тих, що існували раніше, певним чином трансформуються форми злочинної поведінки, з'являються нові делікти, відмирають ті, що втратили колишню небезпеку. ЗУпКВ, як правило, своєчасно реагує на зазначені зміни, що знаходить відповідне відображення в нормах КК. У цьому зв'язку поняття злочину втілює в собі основні закономірності розвитку суспільства і може змінюватися залежно від особливостей соціальних і політичних умов, характерних для певної суспільно-економічної формації. Проте основні ознаки злочину мають постійний характер.

Слід зазначити, що злочин - це, насамперед, діяння, тобто зовні виражена поведінка людини у формі дії чи бездіяльності, яка змінює зовнішній світ і заподіює або створює загрозу заподіяння шкоди охоронюваним законом суспільним інтересам. Думки, психологічні процеси, що відбуваються у свідомості людини, навіть якщо вони мають антигромадську спрямованість, злочином не визнаються, оскільки в такому випадку немає зовні вираженого акта діяльності. Також не може розглядатися як суспільно небезпечне діяння і, отже, злочином, висловлення наміру вчинити посягання, не виражене у вигляді погрози, оскільки незважаючи на наявність зовнішньої форми, суспільним відносинам при цьому не заподіюється шкода або не створюється загроза заподіяння шкоди.

Злочин є різновидом антисоціальної діяльності і має всі властивості осмисленої поведінки людини. Зовнішня сторона злочинного діяння виражається в діях або бездіяльності, що, відповідно, є активною і пасивною формами поведінки. Діяння певним

112

чином впливає на матеріальний світ, змінюючи його і заподіюючи або створюючи загрозу заподіяння шкідливих наслідків.

Крім зовнішньої, поведінка людини має також внутрішню сторону. її психологічну основу становлять свідомість і воля. Свідомість виражається у здатності суб'єкта розуміти фактичну сторону вчиненого діяння, його соціальне значення і можливі наслідки. При цьому, як правило, винний дає правову оцінку вчиненому, усвідомлюючи його злочинність і караність. Вольова сторона характеризується здатністю керувати своєю поведінкою, а також позитивним чи байдужим ставленням до можливих або неминучих наслідків - результату вчинення злочину. Вчиняючи злочин, винний свідомо йде на пряме порушення закону, заподіюючи відчутну шкоду охоронюваним законом соціальним інтересам. Тим самим він протиставляє себе суспільству і державі, виражаючи своє негативне чи недостатньо дбайливе ставлення до загальноприйнятих цінностей і правил поведінки. У тому разі, якщо свідомість людини подавлена чи воля пригнічена, її поведінка не може бути визнана винною, що виключає злочинність вчиненого.