17.4. Долаткові покарання

Конфіскація майна (від латинського confiscatio - відібрання в скарбницю) полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (ч. 1 ст. 59 КК України). Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна є повною або частковою. Заміна майна, що конфіскується, на еквівалентну грошову суму не допускається.

Частина 2 ст. 52 КК встановлює, що цей вид покарання відноситься до додаткових покарань. Конфіскація майна може бути призначена: 1) лише у випадках, прямо передбачених в Особливій частині КК; 2) за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини; 3) за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості. Корисливим тяжким або особливо тяжким злочином може бути визнаний будь-який зі злочинів, визначених у ч. 4 чи 5 ст. 12 КК України, якщо його вчинено з корисливих мотивів . Злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки - це суспільно небезпечні винні

¹ Кримінально-шкопавче право України : [навчальний посібник] / за ред. проф. А. X. Степанюка. - К. : Юрінком Інтер, 2008. - С 514-515.

² Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. - [4-те вид., перероб. та доповн.]. - К. Юридична думка, 2007. - С. 149.

419

(умисні) діяння, передачені розділами І і IX Особливої частини КК України, що посягають на національну безпеку, в тому числі й на громадську, знижують захищеність життя і здоров'я людей та інших важливих цінностей суспільства та створюють загальну небезпеку настання тяжких наслідків або заподіяння істотної шкоди, вчинені суб'єктами цих злочинів.

У санкціях статей Особливої частини КК є вказівки на так називану «спеціальну конфіскацію». Так, наприклад, санкцією ст. 204 КК передбачена можливість конфіскації незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виготовлення. Однак у всіх випадках при розслідуванні кримінальних проваджень питання щодо знарядь злочину, грошей, цінностей та інших речей, нажитих злочинним шляхом, грошей, цінностей та інших речей, які були об'єктом злочинних дій, вирішуються у порядку, передбаченому ст. 100 КПК . Так, відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 КПК України.

ПВСУ у абз. 2 п. 13 Постанови «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» зазначив, що предмети зі спеціально виготовленими сховищами та транспортні засоби, які використовувалися для приховування контрабандного товару при переміщенні через митний кордон, можуть бути конфісковані на підставі ст. 100 КПК України за умови визнання їх речовими доказами .

Приховування майна, що підлягає конфіскації або на яке накладено арешт чи яке описано, утворює склад злочину, передбаченого ст. 388 КК України.

Відповідно до ст. 48 КВК України суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна

¹ Див.: Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13.04.2012 №4651-VI//BBP. - 2013. -№9-10, 11-12,13.- Ст. 88.

² Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 року № 8 // Вісник Верховного Суду України. - 2005. - № 6. - С 10-13.

420

не проводилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» .

У ч. З ст. 59 КК вказано, що Перелік майна, яке не підлягає конфіскації, визначається законом України. У ст. 49 КВК України законодавець закріплює види майна засудженого, які можуть підлягати конфіскації за вироком суду. Відповідно до ч. 1 ст. 49 КВК, конфіскації підлягає майно, яке є власністю засудженого, у тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб'єктів господарської діяльності, гроші, цінні папері та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління. Водночас, у ч. 2 ст. 49 КВК міститься застереження: не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні. Перелік такого майна міститься у додатку до КК України 1960 року .

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом . Засуд­жений може бути звільнений від конфіскації майна за амністією (ст. 86 КК), якщо до дня набрання чинності закону про амністію не був виконаний вирок суду в частині конфіскації майна. Конфіскація як вид покарання не застосовується до неповнолітніх (ст. 98). КК УРСР 1960 року допускав застосування цієї міри й до неповнолітнього .

М. П. Черненок, досліджуючи проблеми теорії і практики виконання майнових покарань, установив, що реальність виконання покарання у виді конфіскації майна становить менше 10%. Це пояснюється тим, що, по-перше, слідчі і дізнавачі нерідко несвоєчасно вживають заходів щодо накладення арешту на майно підозрюваних й обвинувачених, що дає можливість приховання майна, яке підлягає

¹ Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) : Закон України від 04.11.2010 року № 2677-VI / Відомості Верховної Ради України. - 2011.-№ 19 (№ 19-20).-Ст. 142.

² Кримінально-шкояавче право України : [навч. посіб.] / за ред. проф. А. X. Степанюка. - К. : Юрінком Інтер, 2008. - С 231-233.

³ Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню регламентовані Інструкцією з організації примусового виконання рішень, що затверджена Наказом Мін'юста України від 02.04.2012 № 512/5 // Офіційний вісник України. - 2012. - №27.-Ст. 1018.

⁴ Див.: Стаття 35 КК України : Закон від 28.12.60 // ВВР УРСР. - 1961. - № 2. - Ст. 14.

421

конфіскації. По-друге, труднощі виконання покарання у виді конфіскації майна визначаються контингентом громадян, відносно яких застосовується цей вид покарання. До зазначеної категорії нерідко належать особи без певного місця проживання, хворі на алкоголізм і наркоманію. У переліченого контингенту майно, як правило, відсутнє. Крім того, до цієї категорії належать й особи, що професійно займаються підприємницькою діяльністю. Як правило, усе майно таких осіб на законних підставах оформлено на родичів або на довірених осіб. Тобто це покарання перетворилося по суті на формальність, дотримання якої вимагає законодавство про кримінальну відповідальність. М. П. Черненок висловив пропозицію стосовно виключення покарання у виді конфіскації майна з системи покарань, що передбачена чинним КК України .

Така пропозиція є слушною, оскільки в міжнародному кримінальному ппаві існує два види конфіскації - загальна і спеціальна. Загальна стосується конфіскації усього майна засудженого, за винятком майна, перелік якого визначається законом. У багатьох країнах така конфіскація заборонена Конституціями цих країн. Україна ніяк не бажає розставатися з нею. Тому, має залишитися лише спеціальна конфіскація, яка передбачає безоплдгхю вішучешщ_дого майна, що використовувалося для вчинення згїбчину чи 6wo отпиманГк злочинним шляхом. У міжнародній практщгі спеціальна конфіскація, як правило, застосовується при вчиненні зяоыишв. пов'язаних з легалізацією злочинних доходів, фінансуванням тероризму, а також нелегальним обігом наркотиків. Отже, законодавству України слід відмовитися від загальної тсвнфцжації майна як виду покарання, а гишити лише її спеціальний вид.

Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину абв-ьщаліфікаційного класуЛ^ей-вйд покарання стосується особливих прав і переваг, якими наділ"ении засуджений. Питання про позбавлення звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу може вирішуватися як відносно осіб, які знаходяться на службі, так і тих, які звільнені зі служби у відставку або запас. За своєю сутністю цей вид покарання морально впливає на засудженого (почуття сорому, совісті) і в такий спосіб переслідує мету покарання (ч. 2 ст. 50 КК). Розглядуваний кримінально-правовий засіб не має строку і є довічним. При цьому механізм відновлення прав на позбавлене звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас в чинному законодавстві не розроблений.

Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу як вид покарання не вказується у санкціях норм Особливої частини КК. Згідно зі ст. 54 КК України суд може застосовувати це покарання лише при засудженні особи за особливо

¹ Черненок М. П. Проблеми теорії і практики виконання майнових покарань : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / М. П. Черненок. - X., 2003. - 20 с

422

тяжкий чи тяжкий злочин (частини 4 і 5 ст. 12 КК). При цьому суд обов'язково має враховувати особу винного та вмотивувати у вироку, чому винний позбавляється військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Його застосування залежить від розсуду суду. Аналіз судової практики свідчить про те, що суди, застосовуючи таке покарання, враховують зокрема такі обставини: використання винним свого звання, рангу, чину чи кваліфікаційного класу для вчинення злочину або для одержання не передбачених законом пільг або переваг для себе чи для інших осіб; його ставлення до виконання службових обов'язків; наявність дисциплінарних стягнень; поведінку винного в колективі і побуті .

Військове звання присвоюється особам, які проходять службу в Збройних Силах України , Службі безпеки України , Державній прикордонній службі України , Національній гвардії України та в

¹ Яауюзво-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. - 4-те вид., перероб. та доповн. - К. : Юридична думка, 2007. - С 142.

² Див.: Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (в редакції Закону від 04.04.2006 р. № 3597-IV) // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 27. - Ст. 385; ВВР. - 2006. - № 38. - Ст. 324; Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України : Наказ Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 // Офіційний вісник України. - 2009. - № 38. - Ст. 1284.

³ Див.: Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу»; Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України : Затверджене Указом Президента України від 27 грудня 2007 року № 1262 // Офіційний вісник України. - 2007. - № 99. - Ст. 3581; Інструкція про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України : затверджена Наказом Служби безпеки України від 14.10.2008 року № 772 // Офіційний вісник України. - 2009. - №3.-Ст. 94.

⁴ Комплектування Державної прикордонної служби України військово­ службовцями і проходження ними військової служби здійснюються на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Питання про привоєння військових звань таким військовослужбовцям вирішується так само, як і військовослужбовцям Збройних Сил України (див.: Про Державну прикордонну службу України : Закон України від 3 квітня 2003 року № 661-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 27. - Ст. 208).

⁵ Комплектування Національної гвардії України військовослужбовцями та проходження ними військової служби здійснюються відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Указом Президента України від 28.03.2014 поширена дія Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, на військовослужбовців Національної гвардії України.

423

інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України , а також військовозобов'язаним. Військове звання може бути первинним або черговим . Для осіб рядового складу первинним є військове звання солдата (матроса). Для осіб сержантського та старшинського складу первинним є військове звання молодшого сержанта (старшини 2 статті); Для осіб офіцерського складу первинним є військове звання лейтенанта, а у випадках, передбачених Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, - молодшого лейтенанта. Черговим військовим званням є військове звання, наступне за тим, яке має військовослужбовець. Старшинство та послідовність військових звань визначаються відповідно до ст. 5 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Спеціальні звання присвоюються працівникам міліції, державної податкової адміністрації, податкової міліції, ДПтС та державної митної служби. Наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону про міліцію особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

Особам, які перебувають на службі в органах внутрішніх справ, присвоюються такі спеціальні звання : 1) рядовий склад: рядовий міліції (рядовий внутрішньої служби); 2) молодший начальницький склад: молодший сержант міліції (молодший сержант внутрішньої служби), сержант міліції (сержант внутрішньої служби), старший сержант міліції (старший сержант внутрішньої служби), старшина міліції (старшина внутрішньої служби), (прапорщик внутрішньої служби), (старший прапорщик внутрішньої служби); 3) середній начальницький склад: молодший лейтенант міліції (молодший лейтенант внутрішньої служби), лейтенант міліції (лейтенант внутрішньої служби), старший лейтенант міліції (старший лейтенант внутрішньої служби), капітан міліції (капітан внутрішньої служби);

¹ Див., наприклад: Про затвердження положення про проходження військової служби за контрактом військовослужбовцями Управління державної охорони України: Указ Президента України від 19 жовтня 2007 року № 982/2007 // Офіційний вісник Президента України. - 2007. - № 35. - Ст. 768.

² Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України : Наказ Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 // Офіційний вісник України. - 2009. - № 38. - Ст. 1284.

³ Див.: Про міліцію : Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1991. -№ 4. - Ст. 20.

⁴ Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і на­ чальницьким складом органів внутрішніх справ : Постанова Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114 (з останніми змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ від 09.07.2008 року № 624) // Офіційний вісник України. - 2008.-№51.-Ст. 1699.

424

4) старший начальницький склад: майор міліції (майор внутрішньої служби), підполковник міліції (підполковник внутрішньої служби), полковник міліції (полковник внутрішньої служби); 5) вищий начальницький склад: генерал-майор міліції (генерал-майор внутрішньої служби), генерал-лейтенант міліції (генерал-лейтенант внутрішньої служби), (генерал-полковник внутрішньої служби).

Ранги встановлюються для державних службовців , працівників дипломатичної служби , класні чини - для працівників прокуратури, кваліфікаційні класи - для лікарів - судово-психіатричних експертів, судових експертів.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 28 листопада 2002 р. «Про дипломатичні ранги України» , в державі встановлюються такі дипломатичні ранги: Надзвичайний і Повноважний Посол; Надзвичайний і Повноважний Посланник першого класу; Надзвичайний і Повноважний Посланник другого класу; радник першого класу; радник другого класу; перший секретар першого класу; перший секретар другого класу; другий секретар першого класу; другий секретар другого класу; третій секретар; аташе. Згідно зі ст. 2 цього Закону, дипломатичні ранги присвоюються особам, які перебувають на державній службі, принципи, завдання та функції якої відповідають дипломатичній службі в Україні і визначені Законом України «Про дипломатичну службу», і є державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу» .

Система класних чинів для працівників органів прокуратури закріплена у Положенні про класні чини працівників органів прокуратури України . Пунктом 2 цього Положення передбачено

¹ Статтею 26 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723- XII встановлено ранги державних службовців (див. : Закон № 763-VII від 23.02.2014) // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 52. - Ст. 490; ВВР. - 2014.-№12. -Ст. 189.

² Працівники дипломатичної служби - дипломатичні працівники та адміністративно-технічні працівники системи органів дипломатичної служби (див.: Про дипломатичну службу : Закон України від 20 вересня 2001 року № 2728-ІП // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 5. - Ст. 29).

³ Про дипломатичні ранги України : Закон України від 28 листопада 2002 року № 253-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 4. - Ст. 30.

⁴ Про державну службу : Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХП // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1993. - № 52. - Ст. 490.

⁵ Про затвердження Положення про класні чини працівників органів прокуратури України : Постанова Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року № 1795-ХП // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 4. - Ст. 14 (Із набранням чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697- VII вказане положення втрачає чинність. Проте класні чини залишаються в органах прокуратури. Такий висновок можно зробити з аналізу ч. 4 ст. 27 нового закону про прокуратуру. Так, військові звання офіцерів військової прокуратури відповідають класним чинам працівників прокуратури. При звільненні офіцерів

425

встановлення 10 класних чинів працівників органів прокуратури: державний радник юстиції України, державний радник юстиції 1 класу, державний радник юстиції 2 класу, державний радник юстиції 3 класу, старший радник юстиції, радник юстиції, молодший радник юстиції, юрист 1 класу, юрист 2 класу, юрист 3 класу. Як зазначається у п. З Положення, присвоєння класного чину провадиться у послідовному порядку з урахуванням ділових і особистих якостей працівника відповідно до посади, яку він обіймає, та стажу роботи.

Відповідно до частин 3 і 4 ст. 16 «Про судову експертизу» залежно від спеціалізації і рівня підготовки працівникам державної спеціалізованої установи присвоюються кваліфікація судового експерта і кваліфікаційний клас. Порядок проведення атестації та присвоєння чи позбавлення кваліфікаційних класів судового експерта визначається міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані установи, що здійснюють судово-експертну діяльність.

Порядок присвоєння військових та спеціальних звань, рангів, чинів та кваліфікаційних класів визначаються відповідними нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 29 КВК суд, який постановив вирок про позбавлення засудженого військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, після набрання ним законної сили направляє копію вироку органові чи посадовій особі, які присвоїли це звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас. Після одержання копії вироку, яким засудженого позбавлено військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, орган чи посадова особа, які присвоїли це звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, вносить до відповідних документів запис про позбавлення засудженого цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу і вживає заходів до позбавлення його всіх прав і пільг, пов'язаних з цим званням, рангом, чином або кваліфікаційним класом. Стосовно військовослужбовця запасу копія вироку надсилається до військового комісаріату за місцем його проживання. Орган або посадова особа протягом місяця з дня одержання копії вироку сповіщає суд, який постановив вирок, про його виконання.

Стаття 54 КК не передбачає позбавлення судом засудженого державних нагород, почесних звань, наукових ступенів та вчених звань. Позбавлення звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу тягне втрату всіх прав, пільг і переваг, пов'язаних з відповідним званням, рангом, чином або кваліфікаційним класом.

військової прокуратури (до полковника включно) з військової служби і призначенні на посади прокурорів в територіальні чи спеціалізовані прокуратури їм присвоюються відповідні їх військовим званням класні чини, а при прийнятті на військову службу у військову прокуратуру прокурорів, які мають класні чини (до старшого радника юстиції включно), їм присвоюються відповідні військові звання згідно із законодавством.

426

Відповідно до ст. 98 КК позбавленням військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу не застосовується до неповнолітніх.