14.3. Повторність злочинів

Повторність злочинів означає вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених однією або різними статтями (частинами статей) Особливої частини КК, за жоден з яких вона не була засуджена. У кримінально-правовій науці та у судовій практиці справедливо виокремлюється: 1) загальна повторність (повторність у широкому значенні), що охоплює всі різновиди повторення злочинів тією самою особою незалежно від характеру, ступеня суспільної небезпеки злочинів і наявності судимості за ці діяння, і 2) спеціальна повторність (повторність у вузькому розумінні), тобто більш обмежене коло неодноразово вчинених злочинів - тотожних, а у випадках, прямо передбачених законом, - і однорідних злочинів, вчинених тієї самою особою, незалежно від факту засудження за ці злочини (наприклад, втягнення особи у вчинення терористичного акту або примушування до вчинення терористичного акту з використанням обману, шантажу, уразливого стану особи, або із застосуванням чи погрозою застосування насильства повторно - ч. 2 ст. 258 КК).

Об'єднуючою ознакою загальної і спеціальної повторності є послідовне вчинення двох і більше суспільно небезпечних діянь, передбачених кримінально-правовими нормами, і відсутність юридичних фактів, з настанням яких закон пов'язує погашення правових наслідків вчинених злочинів . Так, не утворює повторності раніше вчинений злочин, за який особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом , засуджено без призначення покарання або зі звільненням від покарання, а також злочин, судимість за який було погашено чи знято (ч. 4 ст. 32 КК), - не збережені правові наслідки, пов'язані із вчиненням попередніх злочинів. Стадії вчинених злочинів, а також

¹ Див.: Караев Т. Э. Повторность преступлений І Т. Э. Караев/ - М. : Юрид. лит., 1983.-104 с.

² Докладніше про звільнення особи від кримінальної відповідальності див.: Баулін Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності : [монографія] / Ю. В. Баулін. - К. : Атіка, 2004. - 296 с

315

вчинення злочинів одноособово чи у співучасті на визнання їх вчиненими повторно не впливають. За наявності зазначених умов, а також з урахуванням п. 17 розділу II Прикінцевих та перехідних положень КК повторність можуть утворювати і злочини, які каліфі-куються за відповідними статтями (частинами статей) КК 1960 року .

Отже, повторність наявна тоді, коли вчинено кілька самостійних злочинів. Вони повинні відбуватися у різний час, тобто між кожним епізодом антигромадської діяльності винного повинний бути хоча б несуттєвий розрив у часі. Однак у тому випадку, якщо є наявним продовжуване злочинне посягання, що складається з кількох тотожних діянь, об'єднаних єдиним умислом, повторність злочинів відсутня (ч. 2 ст. 32 КК). Так, Пленум Верховного Суду України у абз. 4 п. 20 Постанови «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 6 листопада 2009 р. № 10 зазначив, що неодноразове незаконне викрадення чужого майна чи заволодіння ним, що складається із тотожних діянь, які мають загальну мету та із самого початку охоплюються єдиним злочинним наміром на заволодіння конкретним майном, слід розглядати як один продовжуваний злочин.

На підставі ст. 32 КК України, злочини, що утворять повторність, повинні бути передбачені однією статтею чи частиною статті Особливої частини КК. Вказівка законодавця на кваліфікацію тотожних злочинів не тільки за однією статтею, але й частиною статті обумовлена тим, що в деяких випадках одна стаття Особливої частини Кримінального кодексу передбачає кілька різнорідних злочинів. Наприклад, ст. 358 КК регламентує ознаки двох самостійних складів -підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-тдприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут (ч. 1 ст. 358 КК) і використання завідомо підробленого документа (ч. 4. ст. 358 КК). Отже, вчинення особою спочатку злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, а згодом делікту, зазначеного в ч. 4 ст. 358 КК, не утворить повторності, не дивлячись на те, що вони передбачені однією статтею. Це пояснюється тим, що названі суспільно небезпечні діяння є за своєю суттю різнорідними, завдяки чому їх вчинення не може кваліфікуватися як повторність і утворить сукупність злочинів.

¹ Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки : Постанова Верховного суду України від 04.06.2010 № 7 // Вісник Верховного суду України. -2010.-№7. -С. 6.

316

Відсутня повторність злочинів і в тому разі, якщо винний вчиняє кілька альтернативних дій, передбачених однією нормою Особливої частини (наприклад, незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами, передбачене ст. 263 КК, коли суб'єкт спочатку купує, а згодом зберігає пістолет).

Однорідна повторність на відміну від повторності тотожних злочинів має місце у разі вчинення кількох суспільно небезпечних діянь, передбачених різними нормами Особливої частини КК при прямій вказівці на це в статті Особливої частини КК. Тобто, якщо в статтях Особливої частини КК спеціально обумовлюються випадки повторності злочинів, що не збігаються за своїми юридично значущими ознаками, то вчинення їх у різний час розглядається як однорідна повторність. Наприклад, відповідно до примітки до ст. 185 КК у статтях 185, 186 та 189-І91 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу. Звідси випливає, що хоча крадіжка (ст. 185 КК) і, наприклад, шахрайство, (ст. 190 КК) передбачені різними статтями КК, їх послідовне вчинення, завдяки спеціальній вказівці у законі, утворить повторність злочинів. Проте за змістом ч. 2 ст. 187 КК розбій вважається повторним, якщо його вчинено особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм. Відповідно до ч. 2 ст. 188 КК викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання слід кваліфікувати за ознакою повторного вчинення лише тоді, коли воно було вчинене після такого самого злочину .

Так, П. С Матишевський зазначає, що для кваліфікації вчинення особою двох або більше злочинів за ознакою спеціальної повторності має значення якою була повторність злочинів. Якщо вчинено два або більше тотожних злочинів, передбачених однією й тією ж статтею КК з кваліфікуючою ознакою «повторно», то кваліфікація вчиненого має бути лише за цією статтею без застосування правил про сукупність злочинів. Наприклад, була вчинена крадіжка чужого майна особою, яка раніше теж вчинила крадіжку чужого майна. У цьому разі вчинене має кваліфікуватися лише за ч. 2 ст. 185 КК за ознакою «повторно». Тут має місце повторність у вузькому її розумінні. Така повторність охоплює вчинення кількох злочинів, які не відрізняються своїми юридичними ознаками. Іншими словами, якщо у статті передбачено кілька складів злочину, зокрема простий (основний) і кваліфікований, то за наявності у діях особи обох цих різновидів (у нашому прикладі двох крадіжок) простий вид поглинається кваліфікованим видом (це є законодавча форма диференціації покарання) .

У разі вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями (частинами статей) КК, кожний окремий такий злочин має

¹ Див.: Абз. 1 п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 6 листопада 2009 р. № 10.

² Матишевський П. С Указ, праця. - С. 188.

317

кваліфікуватися за відповідною йому статтею. При цьому повторність застосовується до того злочину, який було вчинено пізніше. Наприклад, якщо особа перший раз вчинила крадіжку, а другий раз -грабіж, то вона має відповідати за перший злочин - крадіжку - за ч. 1 ст. 185, а за другий - грабіж - за ч. 2 ст. 186 КК за ознакою «повторно». Аналогічну позицію займає й судова практика. Так, Пленум Верховного Суду України у абз. З п. 20 Постанови «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 6 листопада 2009 р. № 10 зазначив, що при вчиненні декількох посягань на власність перший злочин за відсутності інших кваліфікуючих ознак належить кваліфікувати за частиною першою відповідної статті, а інші як вчинені повторно - за іншими частинами відповідних статей КК.