Тема 14 Множинність злочинів

1. Поняття та ознаки множинності злочинів.

2. Поняття та ознаки одиничного злочину.

3. Повторність злочинів.

4. Сукупність злочинів.

5. Поняття рецидиву злочинів.

14.1. Поняття та ознаки множинності злочинів

Злочинна діяльність має найпізноманітніші гЬопми і ппояви. У деяких випадках хаоактегшою оисою антигтюмалської поведінки є вчинення одним суб'єктом декількох діянь, шо є самостійними злочинами. Пя обставина знайшла законодавче відображення в інституті множини (множинності) злочинів.

Виступаючи невід'ємною частиною загального вчення ггоо злочин, ппоблема множинності злочинів є однією з найважливіших та найскладніших v теогаї коимінального ггоава та ггоавозастосовній ггоактипі. Витягненню питань множинності злочинів ггоилілялась значна увага v наукових ппаиях багатьох учених радянської та вітчизняної науки кримінального права: М. І. Бажанова, М. І. Блум, Я. М. Брайніна, Р. Р. Галіакбарова, А. С. Горєліка, П. С. Дагеля, М. Д. Дурманова, М. І. Загородникова, В. С Зеленецького,

Ю. А. Красікова, Г. Г. Криволапова, Л. М. Кривоченко,

П. К. Кривошеїна, Г. О. Крігер, В. М. Кудрявцева, В. П. Малкова, П. С. Матишевського, А. В. Наумова, Г. П. Новосьолова,

А. А. Піонтковського, Ф. Р. Рагімова, І. В. Рашковець,

Н. К. Семернової, М. О. Стручкова, Г. Т. Ткешеліадзе, К. У. Умарова, Є. А. Фролова, В. Ф. Шмельова, Ю. І. Шульмейстера, Ю. М. Юшкова, О. М. Яковлева, Н. Ф. Яшинової та інших.

Множинність злочинів у кримінальному праві - це вчинення однією особою двох або більше окремих злочинних діянь, якщо за жодне з них не минули кримінально-правові наслідки, пов'язані з їх учиненням.

Так. М. Т. Бажанов зазначає, шо ппи множинності злочинів завжди має міспе поєднання в поведінш особи або співучасників двох чи більше злочинів. Тому множинність злочинів, вилами якої є повтопність. сукупність і пеиидив злочинів, означає, шо особою (співучасниками) вчинено два або більше злочинних діянь, кожне з яких утворює ознаки самостійного складу злочину .

Спеціальними ознаками множинності злочинів є:

1) вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених однією чи кількома статтями (частинами статей) Особливої частини КК. Для встановлення множинності злочинів необхідно встановити факт вчинення суб'єктом кількох діянь, кожне з яких є злочинним. При цьому не має значення чи були вони закінченими або незакінченими

¹ Кримінальне право України. Загальна частина [підручник] / за заг. ред М. І. Бажанова. - К. : Юрінком Інтер, 2002. - С 219.

310

(готування чи замах на злочин), а також роль, яку виконував винний при вчиненні попереднього злочину (виконавець, організатор, підбурювач чи пособник). Не виключається множинність злочинів і при вчиненні одного діяння, що містить ознаки кількох злочинів (ідеальна сукупність злочинів). Вчинення злочину та іншого правопорушення, наприклад, адміністративного делікту, множинності злочинів не утворює. Відсутній розглядуваний інститут і в разі вчинення суспільно небезпечного діяння, забороненого ЗУпКВ, яке не може містити складу злочину (заподіяння шкоди у стані неосудності, або особою, яка не досягла віку кримінальної відповідальності);

2. збереження за кожним із злочинів кримінально-правових наслідків, пов'язаних з фактом його вчинення, - до моменту початку нового злочинного посягання не минули строки давності, передбачені ст. 49 КК, після вчинення попереднього діяння і суб'єкт не був звільнений від кримінальної відповідальності з інших підстав. У тому разі, якщо винний вчинивши перше посягання був у встановленому порядку засуджений, відбув покарання і під час вчинення нового посягання судимість з нього знята або погашена, множинність злочинів також відсутня. На це звертається увага в постанові ПВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», де вказується, що вбивство не може кваліфікуватися за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК, коли судимість за раніше вчинене вбивство знята чи погашена в установленому законом порядку, коли на момент вчинення нового злочину минули строки давності притягнення до відповідальності за перший злочин, а у випадку, передбаченому ч. 4 ст. 49 КК, - коли особа була звільнена судом від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності ;

3. вчинені злочинні діяння повинні визнаватися самостійним кримінальним деліктом - кожне з учинених діянь повинно бути не лише злочинним, але й одиничним, тобто передбаченим конкретною статтею (частиною статті) 04 КК. У разі, якщо суб'єкт скоює кілька суспільно небезпечних діянь, кожне з яких є епізодом одного продовжуваного злочину, множинність злочинів відсутня.

Встановлення в діях винного ознак множинності свідчить: а) про підвищену суспільну небезпечність (заподіяння значнішої шкоди порівняно з одним злочинним діянням); б) про стійкість антисоціальних поглядів винного (злочинне діяння є не випадковим епізодом у житті особи, а вираженням сталих установок). Крім того, множинність злочинів сприяє формуванню у винного навичок вчинення злочинних посягань, а в окремих випадках досягненню кримінального «професіоналізму».

Ці обставини знайшли відображення в ЗУпКВ. Так, факт множинності злочинів тягне за собою призначення більш суворого

¹ Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / Верховний Суд України ; за заг. ред. В. Т. Маляренка. - К. : Юрінком Інтер, 2005. -С 231.

311

покарання, а так само інші негативні для винного наслідки. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 67 КК обставиною, що обтяжує покарання, визнається -вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів. Крім того, зазначені форми множинності передбачені в низці статей Особливої частини КК як кваліфікуючі ознаки. Наприклад, у ч. 2 ст. 185 КК обтяжуючою обставиною крадіжки визнається вчинення її повторно.

За наявності множинності злочинів виключається можливість звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК), примиренням з потерпілим (ст. 46 КК), у зв'язку з передачею особи на поруки (ст. 47 КК), а також зі зміною обстановки (ст. 48 КК України). Повторність злочинів перешкоджає звільненню неповнолітнього від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 105 КК).

14.2. Поняття та ознаки одиничного злочину

Множинність утворює вчинення двох або більше самостійних злочинних діянь. Тому набуває особливого значення питання з'ясування поняття та ознак одиничного кримінального делікту як діяння (дії або бездіяльності) чи сукупності взаємозалежних діянь, що містять ознаки окремого складу злочину, передбаченого відповідною статтею або частиною статті Особливої частини Кримінального кодексу. Залежно від структури, одиничні злочині поділяється на два види: пгюстий і складний Ускладнений).

Простим одиничним злочином визнається посягання, у якому всі елементи та ознаки виражені однократно і мають просту структуру. Наприклад, підміна дитини (ст. 148 КК) виражається в дії, відбувається лише з прямим умислом, що поєднується з корисливим чи іншим особистим мотивом, і посягає на особисту волю дитини. У цьому складі всі об'єктивні і суб'єктивні ознаки, зокрема об'єкт посягання, діяння, вина у формі умислу представлені однократно, що дає змогу

визначиигйого як простий одиничний злочин: -~_^^

Складним (ускладненим) злочином є сусп^ьно небезпечне дпштт^Тгг-гпгтрмл тігтнь. окремі елементи—ежЯаду якого виражені неодноразово чи мають додаткові ознаки. Зовні такий злочин схожий із множинністю, однак при цьому він залишається одиничним посяганням. Виділяють такі види складних одиничних кримінальних деліктів: триваючі, продовжувані, складені злочини, склади з альтернативними діями , злочини з двома формами вини, злочини, що характеризуються повторними діями.

Продовжуваним визнається злочин, що складається з декількох тотожних актів дій (бездіяльності), об'єднаних єдиним умислом. За

¹ Така точка зору не є панівною в кримінальному праві. Так, наприклад, окремі вчені відносять склади з альтернативними діями до простих одиничних злочинів (Див.: Савченко А. В. Сучасне кримінальне право України : [курс лекцій] / В. В. Кузнецов, А. В. Савченко, О. Ф. Штанько. - 2-е вид., виправ, та доповн. - К. : Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2006. - С 135).

312

загальним правилом тотожність діяння означає «подібність одного до одного за суттю, зовнішніми ознаками та виявом» , а для злочинних посягань - подібність діяння за своєю кримінально-правовою природою. Так, маючи намір на викрадення дорогого набору інструментів, особа протягом трьох днів послідовно виносить їх з підприємства, на якому вона працює. У злочині, що продовжується, усі вчинені діяння повинні бути аналогічними - передбачатися однією статтею Особливої частини ЗУпКВ. Цим поняттям широко користується судова практика у справах про крадіжки, привласнення та розтрати, обман покупців та замовників, одержання / надання неправомірної вигоди службовій особі, статеві злочини тощо.

Слід враховувати, що всі епізоди продовжуваного злочину мають бути об'єднані єдиним умислом. Це означає, що здійснюючи окремо кілька суспільно небезпечних дій, винний прагне досягти єдиної мети. У тому разі, якщо при вчиненні нового діяння умисел виникає заново, вчинене слід кваліфікувати за правилами повторності. Так, якщо вчинивши квартирну крадіжку, винний через якийсь час вирішує повернутися і забрати цінне майно, що залишилося в ній, вчинене слід кваліфікувати як повторне викрадання, тому що в цьому випадку умисел на повторну крадіжку виник після завершення першого епізоду.

Характерним для продовжуваного злочину є заподіяння у результаті вчинення кількох тотожних дій шкоди одному об'єкту. У тому разі, якщо винний, маючи намір на досягнення загального результату, вчинює два чи більше діяння, але посягає на різні об'єкти, одиничний злочин відсутній і має місце множинність. Наприклад, М. вчинив викрадання гаманців у двох громадян, з метою добути суму грошей, потрібну для придбання пляшки горілки.

Слід також звернути увагу на те, що продовжуваний злочин характеризується невеликим розривом у часі між усіма вчиненими діяннями. Якщо встановлюється тривалий проміжок у часі між декількома епізодами, то вести розмову про продовжуваний злочин не доводиться^ тому що прі^даявності значного розриву у часі вчинене не мржео\ти визнано єдиним діянням.

Триваючий злочин - це суспільно небезпечне діяння, пов'язане з тривадимневиконанням покдаденого на винного обов'язку (ухилення від сгшати~аліменіів на утримання дітей - ст. 164 КК) чи порушенням установленої заборони (незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами - ст. 263 КК). Такий вид складного одиничного злочину характеризується, як правило, тривалим періодом вчинення злочинного діяння. Цри цьому винний постійно порушує охоронювані законом суспільні відносини. Однак учинене не утворює множини злочинів, тому що відбувається одне діяння, що посягає на один об'єкт. На відміну від продовжуваних, триваючі злочини не пов'язані зі вчиненням кількох аналогічних злочинних

¹ Сучасний тлумачний словник української мови / за заг. ред. проф. В. В. Дубічинського. - X. : Вид-во «Школа», 2006. - С. 861.

313

посягань. Тут здійснюється одне протиправне діяння, що триває у часі. Триваючий відрізняється тим, що існує перманентно, тоді як продовжуваний утворюється мозаїкою злочинних діянь; він визначає постійне перебування винного, так би мовити, у «злочинному стані», тоді як закінчення виконання чергового тотожного злочинного діяння припиняє вчинення злочину, яке розпочинається знову з початком виконання чергового тотожного діяння; триваючий злочин виконується одним діянням тоді як продовжений є низкою діянь .

Складений злочин - це злочинне діяння, що поєднує два чи більше самостійних посягання. Складений злочин містить у собі кілька кримінально-правових деліктів, кожний з який передбачається окремою нормою Особливої частини. Однак тому, що усі вони охоплюються диспозицією однієї статті, вчинене не вимагає додаткової кваліфікації, і визнається складним одиничним злочином. Так, ч. 4 ст. 187 КК передбачає як особливо кваліфікуючу ознаку розбою вчинення цього злочину поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень потертлому. Тут склад розбою охоплює самостійний злочин, передбачений ст. 121 КК - умисне тяжке тілесне ушкодження. Тобто, в наведеному прикладі має місце одиничний складений злочин.

Альтернативний злочин - особливий різновид складного одиничного злочину, що може бути виражений в одній з кількох передбачених законом форм. Особливість цього виду злочину визначається тим, що диспозиція статті 04 КК передбачає два або більше альтернативних способи його вчинення. При цьому вчинення будь-якої із вказаних у статті дії утворює склад закінченого злочину. Наприклад, ст. 262 КК передбачає покарання за викрадення, привлас­нення, вимагання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мислив­ської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства. Цей злочин може бути вчинено у будь-якій із вказаних форм.

Злочин із двома формами вини характеризуються складною структурою ознак об'єктивної сторони - настанням додаткових тяжких наслідків і наявністю двох форм вини - умислу і необережності. При вчиненні зазначених кримінальних деліктів винний має намір на заподіяння певного суспільно небезпечного наслідку, однак у результаті, поряд з основною, завдається додаткова шкода, відносно якої має місце необережність. У цьому випадку, незважаючи на наявність двох суспільно небезпечних наслідків, вчинене кваліфікується як один злочин із двома формами вини. Наприклад, при незаконному проведенні аборту заподіюється побічний наслідок у

¹ Фріс П. Л. Кримінальне право України. Загальна частина : [навч. посіб.] / П. Л. Фріс. - К. : Центр навчальної літератури, 2004. - С 209.

² У теорії кримінального права цей вид також носить назву «злочини, що кваліфікуються за наслідками», «злочини, що кваліфікується наявністю додаткових тяжких наслідків» і «злочини, що характеризуються наявністю додаткових тяжких наслідків».

314

вигляді смерті потерпілої. Зазначене діяння визнається складним одиничним злочином і кваліфікується за ч. 2 ст. 134 КК.

Злочини, що характеризуються повторними діями, складаються з кількох епізодів, кожний з яких окремо не є кримінальним деліктом, однак у своїй сукупності вони утворюють складний одиничний злочин. Так, один зі способів доведення до самогубства (ст. 120 КК) характеризується систематичним приниженням людської гідності потерпілого. Саме по собі приниження гідності, якщо воно не виражено в непристойній формі, кваліфікуватися як злочин не може. Однак у своїй сукупності зазначені дії утворюють склад злочину, передбаченого ст. 120 КК України, якщо в їх результаті потерпілий вчиняє самогубство.