12.4. Закінчений злочин

ЗУпКВ характеризує стадії вчинення злочину, починаючи з його завершальної стадії, тобто зі стадії закінчення злочину (ч. 1 ст. 13 КК України). Закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею (частиною статті) Особливої частини КК України. Визначення моменту закінчення злочину має істотне практичне значення, оскільки від нього залежить правильна кваліфікація вчиненого. Так, одні злочини вважаються закінченими лише при настанні передбачених нормою Особливої частини КК злочинних наслідків (наприклад, злочини, покарання за які встановлено ст.ст. 115, 121, 122, 125, 185, 286 КК України та ін.), інші - з моменту вчинення самого суспільно небезпечного діяння незалежно від настання суспільно небезпечних наслідків (ст. 111, 114, 146, 368, 369 КК України тощо).

У разі, якщо законодавець включає суспільно небезпечні наслідки як обов'язкову ознаку об'єктивної сторони, вимагає їхнього фактичного настання для визнання злочину закінченим, такі склади злочинів у науці кримінального права називаються матеріальними . Склади ж злочинів, що вважаються закінченими з моменту вчинення зазначеної в законі дії чи бездіяльності, незалежно від настання суспільно небезпечних наслідків, називаються формальними. Такий поділ складів злочинів залежно від їхнього конструювання в нормах Особливої частини КК на матеріальні і формальні є практично

¹ Див.: Кримінальне право України. Загальна частина : [підруч. для студентів юрид. вузів і фак.] / Г. В. Андрусів, П. П. Андрушко, В. В. Бенківський [та ін.] ; за ред. П. С. Матишевського [та ін.]. - К. : Юрінком Інтер, 1999. - С 249-250.

262

необхідним і повністю себе виправдує, оскільки сприяє правильному визначенню моменту закінчення злочину, а отже, вирішенню питання про відмежування закінченого злочину від незакінченого.

У формальних складах злочину момент закінчення злочини також може бути різним. Так, для одних складів достатньо вчинення конкретного суспільно небезпечного діяння, передбаченого відповідної нормою. Зокрема злочин - прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою - вважається закінченим з моменту прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища; для закінчення цього злочину не має значення наступили чи ні які-небудь шкідливі наслідки небезпечних дій винного. Для інших формальних складів досить факту організаційної діяльності, що ще не знайшла свого відображення в конкретному посяганні на охоронюваний ЗУпКВ об'єкт. Так, бандитизм вважається закінченим злочином уже з моменту створення озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб.

Окремі вчені такі склади злочинів називають «усіченими», оскільки вони, на їх думку, не мають повного складу злочину. Однак використання терміну «усічений» неприйнятне, адже кожен склад злочину завжди «повний», має всі чотири елементи . А. П. Козлов з цього приводу зазначає, що виокремлення формальних та матеріальних складів злочинів відбувається на підставі наявності чи відсутності суспільно небезпечного наслідку як ознаки об'єктивної сторони складу злочину. Разом з тим виділення усіченого складу злочину відбувається залежно від стадії вчинення злочину, на якій злочин вважається закінченим. Отже, виділення формальних, матеріальних та усічених складів злочинів відбувається за двома різними критеріями. В класифікації одного рівня такий підхід є алогічним. У цьому випадку бракує ще одного елемента, який би включав у себе злочини з формальним та усіченим складом. Необхідно створити дворівневу класифікацію. На думку А. П. Козлова, на першому рівні склади злочинів можна поділити на матеріальні та нематеріальні, а на другому - нематеріальні включатимуть формальні та усічені склади злочинів. У такому випадку матеріальні та нематеріальні склади злочинів виділятимуться за ознакою наявності чи відсутності суспільно небезпечного наслідку як ознаки об'єктивної сторони. Нематеріальні ж склади злочинів поділятимуться на формальні та усічені за ознакою стадії, на якій злочинне діяння вважається закінченим .

¹ Матишевсъкий П. С Указ, праця. - С. 94-95.

² Козлов А. П. Понятие преступления І А. П. Козлов. - С.-Пб. : Юридический центр Пресе, 2004. - С 796-979.

263

У матеріальних складах злочинів злочинні наслідки майже завжди вказуються у тексті норми. Однак іноді законодавець їх не вказує, маючи на увазі їх як необхідні контекстуально. Наприклад, ст. 186 КК визначає грабіж як відкрите викрадення чужого майна, не вказуючи, що він спричиняє майнову шкоду потерпілому. Наявність такого наслідку як необхідної ознаки складу грабежу визначається шляхом тлумачення закону, у тому числі судовою практикою. Так, ПВСУ у абзацах 1 і 2 п. 4 Постанови «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 6 листопада 2009 р. № 10 зазначив, що грабіж потрібно вважати закінченими з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним. Якщо особа, яка протиправно заволоділа майном, такої реальної можливості не мала, її дії слід розглядати залежно від обставин справи як закінчений чи незакінчений замах на вчинення відповідного грабежу.

Значний проміжок часу, що може бути між моментами виконання злочинних дій і настання злочинних наслідків, на визначення моменту закінчення злочину не впливає. Наприклад, відомий випадок, коли батько, який залишив сім'ю, спробував ухилитися від сплати аліментів на маленького сина шляхом його вбивства з використанням повільно діючої отрути. Хоч смерть хлопчика настала лише через три роки, батька було засуджено за умисне вбивство при обтяжуючих обставинах .

Злочини, склади яких містять альтернативні, різні за ступенем суспільної небезпечності, способи вчинення злочину, або (і) альтернативні, теж різні за ступенем суспільної небезпечності злочинні наслідки та одну спільну санкцію, мають особливості визначення моменту закінчення. Для встановлення складу закінченого необережного злочину досить наявності в діях особи одного з найменш небезпечних способів вчинення злочину і найменшого за розміром передбаченого законом злочинного наслідку. Це стосується й умисних злочинів, якщо умисел був прямим альтернативним або неконкретизованим і включав досягнення серед інших наслідків і спричинення найменшого за розміром наслідку, а також якщо був простим конкретизованим і стосувався досягнення лише найменшого за розміром злочинного наслідку. При непрямому умислі, де діяння кваліфікується за фактично заподіяними наслідками, необхідно, щоб заподіяний наслідок охоплювався передбаченням винної особи.

Спостерігаються й складніші прояви поєднання кримінально караного діяння та зумовлених ним суспільно небезпечних наслідків, де так званий основний склад злочину, у якому повністю реалізовано умисел винної особи, згодом переростає у кваліфікований склад цього злочину. Таке переростання відбувається внаслідок складнішого

¹ Див.: Кримінальне право України. Загальна частина : [підруч. для студентів юрид. вузів і фак.] / Г. В. Андрусів, П. П. Андрушко, В. В. Бенківський [та ін.] ; за ред. П. С. Матишевського [та ін.]. - К. : ЮрінкомІнтер, 1999. - 512 с

264

механізму спричинення похідних злочинних наслідків у вигляді вимушено детермінованих поведінкою винного дій потерпілого та наслідків цих дій. Наприклад, зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки у вигляді самогубства потерпілої (потерпілого) (ч. 4 ст. 152 КК). У цьому разі закінчене зґвалтування перетворюється у похідний його кваліфікованіший вид внаслідок детермінованих винним дій потерпілої (потерпілого), яка покінчила (покінчив) життя самогубством. При цьому відповідальність за такі наслідки настає лише у разі, якщо винний міг і повинен був передбачити такий розвиток події. Вказана детермінація може відбуватися безпосередньо під час вчинення злочину. Так, винна особа намагається зґвалтувати цнотливу дівчину за таких обставин, коли вона позбавлена можливості захистити себе і, вважаючи за краще покінчити з собою, ніж бути збезчещеною вистрибує з вікна багатоповерхового будинку і гине. Оскільки у цьому випадку злочин не було доведено до кінця, його слід кваліфікувати як замах на зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки за ст. 15 і ч. 4 ст. 152 КК України.