Тема 12 Стадії вчинення злочину

1. Поняття стадій вчинення злочину та їх значення.

2. Готування до злочину.

3. Замах на злочин.

4. Закінчений злочин.

5. Добровільна відмова від вчинення злочину.

12.1. Поняття стадій вчинення злочину та їх значення

Підстава кримінальної відповідальності, положення про яку закріплені у ст. 2 КК України, стосується будь-якого злочину незалежно від того, закінчений він чи ні. Кваліфікація так званої «незакінченої злочинної діяльності», а також особливості відповідальності за таку діяльність регламентуються статтями 13-17 КК України. Приписи цих статей і утворюють основний зміст окремого інституту Загальної частини кримінального права України - «стадії вчинення злочину» .

Питання стадій учинення злочину розроблялися у працях А. А. Акопова, Ю. В. Александрова, Є. В. Благова, Ю. В. Гродецького, М. Д. Дурманова, В. Д. Іванова, В. Ф. Караулова, Н. Ф. Кузнецової, Н. В. Маслак, А. А. Піонтковського, В. В. Скибицького,

І. С. Тишкевич, А. Н. Трайніна, А. В. Шевчук, С. С Яценка та інших науковців.

Закінченим злочином є діяння, що містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу (ч. 1 cm. 13 КК), а незакінченим злочином - готування до злочину та замах на злочин (ч. 2 cm. 13 КК). ЗУпКВ в Особливій частині встановлює покарання за закінчені злочини. Своєрідність кожної з названих стадій учинення злочину має знайти відображення у формулі кваліфікації з посиланням на відповідну частину ст. 14 чи ст. 15 КК при «незакінченій злочинній діяльності» і без такого посилення у разі вчиненні закінченого злочину . А. В. Шевчук зазначає, що стадії вчинення злочину - це сукупність етапів, що мають самостійне юридичне значення, які він проходить послідовно від моменту задуму чи підготовчих дій до моменту реалізації злочинного наміру, тобто до моменту вчинення діяння з формальним складом або до моменту настання злочинних наслідків, що передбачені ЗУпКВ для матеріальних складів .

¹ Див.: Кримінальне право України. Загальна частина : [підруч. для студентів юрид. вузів і фак.] / Г. В. Андрусів, П. П. Андрушко, В. В. Бенківський [та ін.] ; за ред. П. С. Матишевського [та ін.]. - К. : ЮрінкомІнтер, 1999. - 512 с

² Більш докладно про це див.: Теорія кваліфікації злочинів : [підруч.] / за заг. ред. Є. М. Моісеєва та О. М. Джужи. - К. : Вид-во ПАЛИВОДА А.В., 2006. - С. 81- 115.

³ Шевчук А. В. Стадії вчинення злочину: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук: спец. : 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / А. В. Шевчук. - К., 2002. - 20 с

254

Дефініція «стадія вчинення злочину» може бути віднесена лише до умисних злочинів, оскільки означає певний етап реалізації умислу на вчинення конкретного злочинного діяння, причому вид умислу -прямий. Це пов'язано з тим, що при вчиненні необережних злочинів не може йтися про реалізацію злочинної самовпевненості чи злочинної недбалості, тому що розуміння винним своєї поведінки при вчиненні злочинів з необережною формою вини характеризується лише можливістю передбачення злочинних наслідків і розрахунком на їх ненастанна або відвернення (злочинна самовпевненість) та відсутністю усвідомлення суспільної небезпечності діяння і передбачення суспільно небезпечних наслідків своєї поведінки (злочинна недбалість). Крім того, ЗУпКВ визнає необережні діяння злочином, як правило, у разі настання суспільно небезпечних наслідків (наприклад, вбивство через необережність - ст. 119 КК), порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 КК), а тому в цих випадках при ненастанні наслідків попередня діяльність особи не може самостійно оцінюватися з точки зору кримінального права.

Не застосовується поняття стадій злочину і щодо діянь, які вчиняються з непрямим умислом, оскільки свідоме допущення настання злочинних наслідків не може розглядатися як результат цілеспрямованих дій: винний усвідомлює який злочин готує, починає виконувати або цілком завершує цей злочин і бажає вчинити його. Ненастання злочинного наслідку у діяннях, що вчиняються з непрямим умислом, виключає відповідальність за замах. Дії суб'єкта в такому разі кваліфікуються, виходячи з фактично спричинених наслідків .

Отже, суб'єктивна сторона «незакінченої злочинної діяльності» характеризується лише злочинів, що вчиняються з прямим умислом. Не поширюється поняття «стадія вчинення злочину» і на виявлення наміру вчинити злочин, оскільки це лише певна думка особи, а не її протизаконна поведінка. Крім того, неприпустимість переслідування за думки є конституційно гарантованим положенням, зафіксованим у ст. 34 Конституції України, а принцип «cogitationis poenam nemo patitur» (думки не караються) є загальновизнаним принципом сучасного кримінального права. Разом з тим, виявлення наміру у формі погрози вчинити злочин чи усного або письмового заклику певної особи до невизначеної кількості людей щодо вчинення суспільно небезпечних дій може утворювати склад окремого закінченого злочину: такий склад утворюють публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій (ч. 2 ст. 109 КК), або погроза вбивством (ст. 129 КК).

Із суб'єктивної сторони поняття «стадія» вчинення злочину пов'язується, насамперед, зі ступенем реалізації злочинного наміру.

¹ Науково-практичний коментар КК України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. - К., 2007. - С 57.

255

Об'єктивна ж сторона стадії вчинення злочину виражає співвідношення фактично вчиненого діяння з передбаченими ЗУпКВ ознаками конкретного складу злочину, який мала намір вчинити особа. Отже, процес злочинної діяльності на досягнення певного результату можна уявити як окремі етапи, кожен з яких має свої об'єктивні та суб'єктивні ознаки і впливає на кваліфікацію дій особи. Це уможливлює кваліфікацію вчиненого діяння як закінченого чи незакінченого злочину.

Наявність визначених у КК стадій учинення злочину не означає, що всі злочини, які вчиняються із прямим умислом, обов'язково проходять всі стадії або що наявність стадій взагалі обов'язкова для кожного умисного злочину . Посягання кваліфікується як готування до злочину чи замах на нього лише тоді, коли злочинна діяльність перервана на відповідній стадії. Якщо ж злочин продовжується - після приготувальних дій вчиняються ті, що оцінюються як замах, або це закінчений злочин, то стадії готування до злочину, замаху на нього самостійно не кваліфікуються: попередня стадія вчинення злочину поглинає більш пізню . У юридичній літературі обґрунтовується наявність ієрархії стадій вчинення злочину, сутність якої полягає в тому, що кожна нижчестояща стадія є складовою вищестоящої, а будь-яка вищестояща охоплює нижчестоящу . Кожне діяння досягає якоїсь однієї стадії. Діяння не може досягти одночасно двох стадій його вчинення, а тому воно завжди повинно кваліфікуватися за найвищою стадією його завершеності .

Таким чином, стадії вчинення злочину - це передбачені КК України етапи готування та безпосереднього вчинення умисного злочину, які різняться між собою за характером дій, моментом їх припинення, обсягом реалізації умислу та ступенем суспільної небезпечності. КК розрізняє три стадії злочину: 1) готування до злочину (ст. 14 КК); 2) замах на злочин (закінчений та незакінчений (ст. 15 КК); 3) закінчений злочин (ст. 13 КК).