10.8. Невинувате заподіяння шкоди

Відповідно до ст. 11 КК України злочинним є лише вчинення суспільно небезпечного діяння за наявності вини. Невинне заподіяння суспільно небезпечних наслідків, у тому числі особливо тяжких, злочином визнано бути не може. Завдяки зазначеним обставинам заподіяння внаслідок учиненого діяння шкоди не тягне за собою кримінальної відповідальності у тому разі, якщо суб'єкт, який її заподіяв, діяв без вини.

Діяння вважається вчиненим невинувато, якщо особа, яка його вчинила, не усвідомлювала і за обставинами справи не могла усвідомлювати суспільної небезпеки своїх дій (бездіяльності). У такому разі суб'єкт вчиняє заборонене ЗУпКВ діяння, не розуміючи його фактичного змісту. Наприклад, особу, яка їде в інше місто, просять відвести посилку з ліками для хворого родича. Однак згодом виявляється, що фактично в посилці були не ліки, а наркотичні засоби. У цьому випадку зазначена особа не може бути притягнута до відповідальності за ст. 307 КК (незаконне перевезення наркотичних засобів), тому що вона не усвідомлювала фактичного характеру і суспільної небезпеки вчинюваного діяння.

219

Наступним варіантом невинуватого заподіяння шкоди є вчинення діяння, що потягло настання суспільно небезпечних наслідків, якщо суб'єкт не передбачав можливості їх настання і за обставинами справи не повинен був або не мав можливості їх передбачати. У цьому разі хід подій протікає таким чином, що особа, в цілому усвідомлюючи фактичний характер своєї поведінки, не може вгадати несподіваного розвитку ситуації, завдяки чому невинно заподіюється шкода охоронюваним законом суспільним відносинам. Ланцюжок обставин змінює в цьому випадку свій звичайний плин, який суб'єкт не в змозі передбачити, що і є передумовою для настання злочинного наслідку.

Крім того, діяння визнається вчиненим невинувато, якщо особа, яка його вчинила, хоча і передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій (бездіяльності), але не могла запобігти цим наслідкам завдяки невідповідності своїх психофізіологічних якостей вимогам екстремальних умов. У цьому випадку особистісні властивості індивіда (спритність, сила, витривалість, спеціальні навички чи пізнання, швидкість реакції тощо) не відповідають обставинам раптово виниклій надзвичайній обстановці, завдяки чому він об'єктивно не здатний попередити настання суспільно небезпечного наслідку. Так, працівник міліції, який виконує обов'язок з охорони громадського порядку, не припиняє масові погроми на території ринку. У цьому разі через неможливість протидії юрбі, що бешкетує, представник правоохоронного органу просто не в змозі виконати покладені на неї обов'язки. На цій підставі діяння визнається вчиненим невинувато.

Безпосередньою причиною нездатності запобігти заподіянню шкоди може також бути невідповідність психофізіологічних якостей особи нервово-психічним перевантаженням, коли неординарна ситуація впливає на неї так, що вона витримує особливу фізичну чи психічну напругу. Наприклад, лікар районної лікарні, не маючи можливості заміни, протягом тривалого періоду часу змушений оперувати людей, які постраждали внаслідок аварії. У цій ситуації, навіть якщо лікар неусвідомлено припуститься помилки, заподіяння шкоди буде визнано невинуватим, тому що воно викликано надзвичайним і тривалим навантаженням, у результаті якого він втрачає здатність цілком концентруватися на проведенні операції.

Слід також враховувати, що якщо особа усвідомлено ставить себе в таку обстановку, коли виявляється факт явної невідповідності його особистих якостей вимогам екстремальних умов і має можливість уникнути такої ситуації, вчинене не може розцінюватися як невинувате заподіяння шкоди. При заподіянні шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам без вини відсутня суб'єктивна сторона складу злочину, тому кримінальна відповідальність не настає.