9.4. Ознаки спеціального суб'єкта злочину

Спеціальний суб'єкт - це особа, яка, крім загальних ознак суб'єкта, має ще й додаткові ознаки, вказані у диспозиції кримінально-правової норми, що відображають специфічні властивості суб'єкта. Вказівка у диспозиції кримінально-правової норми на ознаки спеціального суб'єкта означає, що не будь-яка фізична, осудна особа, яка на момент учинення злочину досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність, може бути притягнута до кримінальної відповідальності. ЗУпКВ іноді обмежує коло осіб, які можуть нести кримінальну відповідальність шляхом вказівки на певні, специфічні риси суб'єкта.

Ознаки спеціального суб'єкта за своїм змістом дуже різноманітні. У КК України близько 40% складів зі спеціальним суб'єктом. Ознаки спеціального суб'єкта можуть бути віднесені до різних характеристик особи злочинця: до становища за службою чи роботою, до посади, професії, до негативних характеристик, що пов'язані з учиненням злочину, до військового обов'язку, сімейного стану і т. ін. Наприклад, суб'єктом злочину, передбаченого ст. 286 КК, може бути не будь-яка фізична особа, яка досягла 16-річного віку, а тільки та, що має певні особливості, вказані у ЗУпКВ - вона має бути особою, яка керує

¹ Обмежено осудні особи є суб'єктами злочину, які мають психічний розлад, що не є тяжким, тому, на думку О. В. Зайцева, застосування до них примусових заходів медичного характеру не відповідає сутності цих заходів, ставить під сумнів їх ефективність у цьому випадку. їх застосування створює умови для порушення прав осіб із психічним розладами. О. В. Зайцев пропонує виключити з переліку осіб, до яких можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру, злочинців, визнаних обмежено осудними (Див.: Зайцев О. В. Обмежена осудність у кримінальному праві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. В. Зайцев. - X., 2006. - С. 10).

191

транспортним засобом, тобто будь-яким автомобілем, чи трактором, чи іншою самохідною машиною, чи трамваєм, чи тролейбусом, чи мотоциклом, чи іншим механічним транспортним засобом. У цьому випадку особливості суб'єкта пов'язані з характером його дії у сфері дорожнього руху й експлуатації транспортних засобів (водій, особа, яка керує транспортним засобом); суб'єктом злочину, передбаченого ст. 271 КК - службова особа підприємства, установи, організації або громадянин- суб'єкт підприємницької діяльності, на кого було покладено обов'язок дотримання правил охорони праці. Стаття 375 КК встановлює відповідальність за постановления завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови і вказує на спеціального суб'єкта - суддю (суддів).

Загальні ознаки суб'єкта не вказуються в диспозиції норм Особливої частини КК, вони виносяться законодавцем як загальні принципові положення по Загальної частини. ЗУпКВ у ч. 2 ст. 18 КК лає визначення спеиіального суб'єкта злочину, яким визнається йізична осудна особа, шо вчинила v віиі. з якого може наставати кпимінальна відповідальність, злочин, суб'єктом якого може бути лише певна особа. Ознаки, що характеризують спеціальний суб'єкт, вказуються у диспозиціях кримінально-правових норм Особливої частини КК. Іноді виділяються норми зі спеціальним суб'єктом до окремих розділів, що утворюють цілі системи норм, де і визначаються ознаки спеціальних суб'єктів у нормі 04 КК.

Особлива частина КК містить два таких розділи: розділ XVII «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг» і розділ XIX «Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)». Загальні положення щодо визначення службових осіб введені у ст. 18 КК України Законом України від 07.04.2011 р. № 3207-УІ. Так, службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління зі спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом (ч. З ст. 18 КК). Службовими особами також визнаються посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, у тому числі присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства), іноземні третейські судді, особи, уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному

192

судовому, посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені), а також члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, та судді і посадові особи міжнародних судів (ч. 4 ст. 18 КК).

У примітці до статті 364 КК описані ознаки службових осіб у розумінні статей 364, 368, 368 , 369 КК України, тобто осіб, які: 1) постійно здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування; 2) тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування; 3) в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах та організаціях займають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій; 4) виконують організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом. Для цілей статей 364, 368, 368 , 369 КК України до державних та комунальних підприємств прирівнюються юридичні особи, у статутному фонді яких відповідно державна чи комунальна частка перевищує 50 відсотків або становить величину, що забезпечує державі чи територіальній громаді право вирішального впливу на господарську діяльність такого підприємства. Службовими особами також визнаються: 1) особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, у тому числі присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства; 2) іноземні третейські судді, особи, уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному судовому; 3) посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені), члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, і судді та посадові особи міжнародних судів. Інші особи фізично не можуть зловживати службовим становищем, оскільки не виконують функцій, які пов'язані зі службовою діяльністю.

Крім того, суб'єктами злочинів, передбачених розділом XVII 04 КК України, є службові особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми, які створюються на підставі установчих документів за ініціативою приватних осіб на договірних засадах з метою участі у різноманітних цивільно-правових відносинах, а також особи, які здійснюють професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг: аудитори, нотаріуси, оцінювачі, експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді тощо.

193

Суб'єктами військових злочинів можуть бути тільки військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також військовозобов'язані під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборі. Особи, не зазначені у ст. 401 КК, за співучасть у військових злочинах підлягають відповідальності за відповідними статтями розділу XIX 04 КК.

Іноді ознаки спеціального суб'єкта не вказуються в конкретній нормі Особливої частини КК, але їх можна з'ясувати шляхом систематичного, логічного та граматичного тлумачення норми. Наприклад, ст. 137 КК встановлює відповідальність за неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей. Закон не називає прямо суб'єкта злочину, але вказує на його суттєву ознаку: професійний чи службовий обов'язок щодо охорони життя та здоров'я дітей унаслідок недбалого або несумлінного до нього (обов'язку) ставлення. Згідно з чинним законодавством такий обов'язок покладений на вчителів, вихователів, медичний персонал тощо, які повинні слідкувати за поведінкою дітей, коли вони перебувають у відповідних установах при відсутності нагляду з боку батьків чи осіб, які їх заміняють, щоб вони не заподіяли шкоду власному здоров'ю та здоров'ю інших дітей.