Рекомендована література

Брайнін Я. М. Основні питання загального вчення про склад злочину /Я. М. Брайнін. - К. : Вид-во Київського ун-ту, 1964. - 188 с.

Гаухман Л. Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика / Л. Д. Гаухман. - М. : АО «Центр ЮрИнфоР», 2001. - 316 с.

КарпушинМ. П. Уголовная ответственность и состав преступления / М. П. Карпушин, В. И. Курляндский. - М., 1975. -230 с.

Кримінальне право України. Загальна частина : [підруч.] / за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. І. Тапія. - К.-Х. : Юрінком Інтер -Право, 2002. - С 78-88.

Кудрявцев В. Н. Общая теория квалификации преступлений / В. Н. Кудрявцев. - М. : Юрид. лит., 1972. - С. 70-145.

Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : [підруч.] / П. С. Матишевський. - К. : А.С.К., 2001. - С. 89-95.

//оуково-практичний коментар кримінального кодексу України / за ред. М. I. Мельника, М. I. Хавронюка. - 3-тє вид., перероб. та доповн. -К. : Атіка, 2004. - С. 11-15.

//оуково-практичний коментар до Кримінального кодексу України/ відп. ред. С. С. Яценко. - 2-ге вид., перероб. та доповн. - К. : А.С.К.,2002.-С. 8.

Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації : [навч. посіб.] / В. О. Навроцький. - К. : Юрінком Інтер, 2006. - 704 с.

Теорія кваліфікації злочинів : [підруч.] / В. В. Кузнецов, А. В. Савченко ; за заг. ред. Є. М. Моісеєва та О. М. Джужи, наук ред. І. А. Вартилецька. - К. : Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2006. - 300 с

Трайнин А. Н. Общее учение о составе преступления / А. Н. Трайнин. - М. : Госюриздат, 1957. - 364 с

148

Тема 7 Об'єкт злочину

1. Поняття і значення об'єкта злочину.

2. Види об'єктів злочинів.

3. Предмет злочину. Потерпілий від злочину.

7.1. Поняття і значення об'єкта злочину

Будь-яке злочинне діяння має свій об'єкт посягання, якому при його вчиненні заподіюється істотна шкода. Вчиняючи кримінальний делікт, винний впливає на охоронювані ЗУпКВ суспільно значущі відносини, що у своїй сукупності утворюють зміст об'єкта злочину.

Питання об'єкта злочину є дискусійними у науці кримінального права. Вони були предметом розгляду в працях таких видатних вчених, як Б. С. Гавриш, В. К. Глистин, М. І, Загородников, П. В. Замосковцев М. І. Ковальов, І. Я. Козаченко, М. Й. Коржанський, Н. Ф. Кузнецова, В. М. Кудрявцев, Б. С. Никифоров, А. А. Піонтковський,

В. С. Прохоров, В. Я. Тапій, А. Н. Трайнін, Є. В. Фесенко, Є. О. Фролов, С. С. Яценко та інші.

У теорії кримінального права панівною є думка, відповідно до якої об'єктом злочину визнаються суспільні відносини. Так, М. І. Загородников зазначав, що об'єктом злочину в кримінальному праві є суспільні відносини, що охороняються законом про кримінальну відповідальність . М. И. Коржанський вказував на те, що об'єктом злочину за кримінальним правом є існуючі суспільні відносини, що охороняються ЗУпКВ від злочинних посягань .

Водночас у юридичній літературі зустрічаються й інші погляди щодо цього питання. Так, існує думка, відповідно до якої об'єктом злочину є норма ЗУпКВ, що встановлює заборону на вчинення злочинного діяння, і порушується в результаті його вчиненн . Із зазначеною позицією не можна погодитися, тому що вчинення злочинного діяння не тільки не заподіює прямої шкоди нормам 04 КК, але навпаки, є юридичним фактом для початку їхньої реалізації. У цьому разі норма починає втілюватися в кримінально-правові відносини, спрямовані на покладення на винного засобів відповідальності.

А. А. Піонтковський стверджував, що об'єктом злочину є предмети, щодо яких здійснювалося посягання (наприклад, холодильник чи інше майно при вчиненні крадіжки) . Будь-який злочин, на його думку, прямо або побічно є посяганням на суспільні

¹ Загородников Н. И. Объект преступления и проблема совершенствования уголовного законодательства / Н. И. Загородников // Актуальные проблемы уголовного права. - М., 1988. - С. 25.

² Коржанский М. И. Предмет і об'єкт злочину : монографія / М. Й. Коржанский. - Д. : Юрид. акад. МВС ; Ліра ЛТД, 2005. - С 24.

³ Див., наприклад: Тагащев Н. С. Русское уголовное право. Лекции. Часть общая /Н. С. Таганцев. - С.-Пб., 1902. - Т. 1. - С. 47, 51.

⁴ Курс уголовного права / под ред. А. А. Пионтковского. - М., 1970. - С. 120.

відносини і що об'єктом злочину можуть бути будь-які сустльні відносини, що охороняються законом про кримінальну відповідальність , але інколи безпосереднім об'єктом злочину можуть бути не сустльні відносини, а майно, фізична особа (громадянин) , продукти сільського господарства, інвентар, урожай на корінні . Однак нерідко внаслідок злочину речі не тільки не страждають, а навпаки, поліпшують свої властивості (викрадений холодильник ремонтується), у той час як об'єкт злочину завжди страждає при вчиненні злочину.

О. Костенко, А. Ландіна-Виговська вважають, що об'єктом злочину є охоронюваний ЗУпКВ порядок відносин між людьми, що виникають у суспільстві з приводу матеріальних і нематеріальних предметів . П. С Матишевський вказує, що в окремих випадках як об'єкт злочину слід розглядати не суспільні відносини, а ті блага (інтереси), на які посягає злочинне діяння. До таких, зокрема, відносяться життя, здоров'я людини . Є. В. Фесенко використовує для позначення об'єкта посягання термін «цінності». Хоча автор і називає об'єктом злочину суспільні відносини, проте, торкаючись їх класифікації, стверджує, що «цінності можуть бути нематеріалізованими тощо» . Але ж суспільні відносини не можуть бути матеріальною цінністю. Нею може бути тільки предмет. Тому таке найменування об'єкта злочину неточне. Ціннісний підхід до проблеми злочину вимагає, перш за все, пильної уваги до об'єкта злочину з погляду його цінності. З'ясування цінності об'єктів кримінально-правової охорони має дійсно важливе значення. Однак для цього необхідно мати чітку уяву про те явище, цінність якого потрібно з'ясувати чи визначити .

Найкращою з розглянутих вище виглядає позиція, відповідно до якої об'єктом злочину є охоронюваш ЗУпКВ сустльні відносини. На будь-якому етапі розвитку суспільства існує коло певних інтересів, що представляють підвищену соціальну значущість. У цьому зв'язку в

Пионтковский А. А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву. Курс советского уголовного права. Общая часть І А. А. Пионтковский - М. : Госюриздат, 1961. - С. 132; Курс советского уголовного права. Часть Общая. - М., 1970.-Т.2.-С. 111.

² Курс советского уголовного права. Часть Общая. - М. : Наука, 1970. - Т. 2. - С. 116.

³ Курс советского уголовного права. Часть Особенная. - М. : Наука, 1970. - Т. 4.-С. 318.

⁴ Костенко О. Поняття об'єкта злочину: дискусію варто продовжити / О. Костенко, А. Ландіна-Виговська // Право України. - 2008. - № 4. - С. 101-105.

⁵ Див.: Матишевський П. С, Фесенко Є. В. Глава VII. «Об'єкт злочину» в підручнику: Кримінальне право України. - К. : Юрінком Інтер, 1997. - С. 123-132.

⁶ Фесенко Є. В. Злочини проти здоров'я населений та системи заходів з його охорони / Є. В. Фесенко. - К : Атіка, 2004. - С 49.

Коржанский М. Й. Предмет і об'єкт злочину : [монографія] / М. Й. Коржанский. - Д. : Юрид. акад. МВС; Ліра ЛТД, 2005. - С 23.

150

державі і суспільстві виникає система відносин, пов'язаних із забезпеченням їхньої охорони. Для захисту цих інтересів використовується сукупність всіляких засобів і методів, серед яких провідне місце займають правові. Одними з правових засобів виконання зазначеного завдання є кримінально-правові, що покликані забезпечувати недоторканність найзначущих суспільних відносин, посягання на які заподіює найбільшу шкоду інтересам особи, суспільства і держави. Відповідно до ст. 1 КК до них відносяться права і свободи людини і громадянина, відносини власності, громадський порядок та громадська безпека, довкілля, конституційний устрій України, а також мир і безпека людства.

Отже, об'єкт злочину - охоронювані законом про кримінальну відповідальність суспільні відносини, що представляють підвищену значущість для особи, суспільства і держави, яким унаслідок вчинення злочину заподіюється істотна шкода чи створюється загроза заподіяння такої шкоди.

Із запропонованого визначення можна дійти висновку, що об'єктом злочину є суспільні відносини, під якими у теорії криміналь­ного права розуміється певний взаємозв'язок між декількома суб'єктами, що виникає з приводу суспільно значущого предмета чи нематеріального інтересу. Суспільні відносини включають в себе чотири елементи:

1. предмет (суспільний інтерес), із приводу якого виникають соціальні зв'язки. Основу будь-яких відносин становлять певні соціально значущі предмети або блага, чия охорона набуває підвищеного значення для суспільства. Предметом є річ чи інше майно, що наділені матеріальними ознаками і соціально значущими властивостями. Так, об'єктом грабежу (ст. 186 КК) є економічні відносини власності. Зазначені суспільні відносини виникають із приводу майна, що має матеріальне вираження, економічну вартість та юридичну природу (належить комусь на праві власності). Також виділяються суспільні відносини, що виникають із приводу нематеріальних інтересів. Такі соціальні блага, як життя, здоров'я, честь і гідність особи, порядок управління, громадська безпека і громадський порядок не мають якого-небудь матеріального вираження. Утім це об'єктивно існуючі категорії, що мають підвищену значущість. Тому вказані інтереси, як і предмети, становлять основу багатьох суспільних відносин. Наприклад, конституційний устрій України є нематеріальним благом. Проте він захищається ЗУпКВ і посягання на нього утворюють склад злочину, передбачений ст. 110 КК. Слід зазначити, що суспільні відносини, основу яких становлять матеріально виражені предмети, називаються предметними, у той час як відносини, що виникають із ггоиволу нематеріальних благ чи інтересів, прийнято називати безпредметними;

2. суб'єкти відносин. Сторонами суспільних відносин є носії (власники) охоронюваного ЗУпКВ предмета чи соціально значущого інтересу. Наприклад, будь-яка людина має такі блага, як життя і здоров'я. З цієї причини вона є учасником суспільних відносин, що

151

виникають у зв'язку з забезпеченням зазначених інтересів. Іншими суб'єктами суспільних відносин визнаються особи, з якими носій блага та власник предмета вступає в урегульовані законом взаємовідносини. Необхідно вказати, що сторонами розглянутих суспільних відносин можуть бути як фізичні особи, так і зареєстровані у встановленому порядку колективні суб'єкти (юридичні особи). Як обов'язковий суб'єкт будь-яких охоронюваних ЗУпКВ суспільних відносин виступає держава, що є гарантом їх збереження. З цієї причини, у разі вчинення злочинного діяння і порушення суспільного інтересу, держава вживає заходів для припинення посягання і притягнення винного до кримінальної відповідальності;

3) права та обов'язки сторін. Учасники будь-яких суспільних відносин мають урегульовані з нормативно-правовими актами взаємні правомочності та обов'язки. Так, у відносинах власності всі оточуючі не можуть порушувати права власника на його майно. У свою чергу, власник майна не вправі використовувати його на шкоду навколишнім;

4) взаємна поведінка учасників суспільних відносин, що виражається в реалізації ними своїх повноважень і зобов'язань. Цей елемент слід визнати обов'язковим, оскільки будь-які суспільні відносини існують лише в межах діяльності їх суб'єктів.

Відмітною властивістю будь-яких суспільних відносин, що виступають об'єктом злочину, є їх підвищена соціальна значущість. ЗУпКВ охороняє лише ті блага та інтереси, що є найціннішими для особи, суспільства і держави, у зв'язку з чим посягання на них має високий ступінь суспільної небезпеки, що потребує протидії ним кримінально-правовими засобами. Охорона менш істотних відносин забезпечується за допомогою інших засобів і методів.

Слід також враховувати, що об'єктом злочину є тільки ті суспільні відносини, що безпосередньо взяті під охорону ЗУпКВ. На цій підставі суспільні відносини стають об'єктом злочину з моменту прийняття норми, що встановлює покарання за її порушення.

Значення об'єкта злочину визначається тим, що він є:

• вирішальним для визначення матеріального поняття злочину, оскільки без указівки на ті суспільні відносини, що взяті під охорону ЗУпКВ, не може бути дана його дефініція. З точки зору на об'єкт посягання та соціальну спрямованість посягання злочин можна визначити як передбачена нормою КК України суспільно небезпечна зміна суспільних відносин;

• обов'язковим елементом складу злочину, а його відсутність усуває злочинність вчиненого і, як наслідок, можливість настання кримінальної відповідальності. Якщо вчинене діяння не заподіює шко­ди охоронюваним законом інтересам, - воно не може бути злочинним;

• підставою розподілу Особливої частини КК на розділи. Так, до системи 04 КК входять двадцять розділів (один - розділ VII -виключено), які поєднують групи злочинів, що посягають на схожі за змістом інтереси. Кожний розділ вміщує сукупність кримінальних деліктів, що можуть заподіяти або створити загрозу заподіяння шкоди однорідним суспільним відносинам;

152

• сприяє розмежуванню злочинів. Окремі склади злочинів мають низку тотожних ознак, завдяки чому розходження між ними можна провести тільки за об'єктом чи предметом посягання. Так, умисне знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу чи вибуху іншим загальїто небезпечним способом (ч. 2 ст. 194 КК) за своїми об'єктивними ознаками має багато спільного із суміжним злочином -диверсією (ст. 113 КК), що вчиняється аналогічним способом. Однак якщо злочинне діяння, передбачене ч. 2 ст. 194 КК, посягає на від­носини власності, то основним об'єктом диверсії є економічна безпека та обороноздатність України. У свою чергу злочини, передбачені статтями 321 і 321 КК, різняться в основному за ознаками предмета: при вчиненні злочину, передбаченого ст. 321 КК України, ним є отруйні чи сильнодіючі речовини або отруйні чи сильнодіючі лікарські засоби, у той час як при вчиненні злочину, передбаченого ст. 321 КК, винний виготовляє, придбаває, перевозить, пересилає, зберігає з метою збуту або збуває завідомо фальсифіковані лікарські засоби;

• підставою для проведення «межі» між злочинами та іншими правопорушеннями. Тільки кримінальні делікти посягають на такі суспільні відносини, як життя і здоров'я людини, статеву недоторканність і статеву свободу особи, зовнішню складову національної безпека України, мир і безпеку людства;

• істотним чинником, що впливає на характер і ступінь суспільної небезпеки злочину і, відповідно, враховується при виборі виду і розміру (строку) покарання. Суспільна небезпека злочину прямо залежить від змісту суспільних відносин, на які воно посягає. Так, суспільна небезпека умисного вбивства (ст. 115 КК), об'єктом якого є життя людини, багаторазово перевищує суспільну небезпеку побоїв і мордування (ст. 126 КК), що посягають на фізичну недоторканність особи. Крім того, іноді додатковий безпосередній об'єкт з'являється тільки в кваліфікованому складі злочину. Отже, класифікація об'єктів посягання уможливлює уточнення характеру і ступеня суспільної небезпеки злочину, його юридичну природу, а також допомагає правильно кваліфікувати вчинене кримінально каране діяння.