3.3. Значення кк України

Важливість, значущість, роль КК України у справі протидії суспільно-небезпечним проявам та при забезпеченні нормального порядку життєдіяльності суспільства залежить від кримінально-правової політики у сфері правотворчості. законотворчості. Саме кримінально-правова політика у цій сфері повинна віддзеркалювати соціальну політику держави у законотворчості, вчасно відображати зміни в динаміці і структурі кримінальної активності індивідів в країні, суворо диференціювати відповідальність, оперативно виробляти найдоцільніші та найефективніші кримінально-правові засоби впливу на осіб, які вчинили коимінально карані делікти.

Законотворчість - це та форма здійснення кримінально-правової політики, при якій відбувається формування такої політики держави завдяки створенню кримінально-правових норм та їх формальному вираженні. Оскільки кримінально-правова політика - це частина правової політики держави у сфері протидії кримінальній активності індивідів в країні, яка здійснюється засобами матеріального кримінального права, то формування кримінально-правової політики полягає у кримінально-правовому законотворчості, тобто у створенні норм матеріального кримінального права.

¹ Митрофанов 1.1. Теоретичні проблеми механізму реалізації кримінальної відповідальності : [монографія] / 1.1. Митрофанов. - Кременчук : Вид. 1111 Щербатих О. В., 2010. - С. 121-132.

61

Кримінальне право охороняє всі основні сфери життєдіяльності людей та їх об'єднань від кримінально караних посягань, регулює їх поведінку, запобігає вчиненню нових кримінально караних діянь. Саме кримінальне право захищає найзначущі прояви свободи людини. Існують такі посягання на свободу, від яких узагалі охороняє лише кримінальне право (наприклад, умисні посягання на життя та здоров'я особи, на статеву свободу).

Кримінальне право виникло як реакція суспільства і держави на злочин - найнебезпечніший для особи, суспільства і держави делікт. 1 в цьому значенні кримінальне право, як і право взагалі, цілком може претендувати на те, щоб уважатися породженням цивілізації та явищем культури. Кримінальне право виникло з метою правового забезпечення охорони інтересів особи, суспільства і держави своїми специфічними засобами (покарання та інші кримінально-правові засоби) від кримінально караних посягань задля відновлення соціальної справедливості. Саме для виконання відновлювальної функції кримінальне право і виникло історично. Цю функцію воно виконує завдяки створенню норм КК України (реалізації кримінально-правової політики у сфері законотворчості). Відновлювальна функція кримінальним правом буде виконуватися завжди, незалежно від суспільного устрою відповідної держави та особливостей економіки, а також політичної ситуації в країні.

Значення КК України полягає у тому, що він:

1. виступає одним із важливих засобів охорони життя, здоров'я, честі, гідності, недоторканності і безпеки людини як найвищої соціальної цінності, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально караних посягань і засобом боротьби з ними. Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс визначає, які саме суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, які їх вчинили, тобто КК забороняє під загрозою покарання вчиняти ті суспільно небезпечні діяння, які визнані злочинними. Отже, КК України є єдиною нормативно-правовою базою протидії кримінальній активності населення;

2. визначає межі кримінально-правового регулювання. Злочин та його склад визначають «кордони» правового регулювання у кримінальному праві. Межі кримінально-правового регулювання визначаються тим, що: а) такі межі повністю залежать від установлення юридичного факту - злочину, що характеризується певними суб'єктивними та об'єктивними ознаками; б) необхідною передумовою правильного визначення меж такого регулювання є кваліфікація злочину, під час якої у вчиненому діянні встановлюється наявність ознак певного складу злочину;

3. у деяких нормах приписує суду і відповідним органам, за наявності законних підстав, звільняти від кримінальної відповідальності і покарання осіб, які вчинили злочин (звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дієвим каяттям (ст.ст. 45-49 КК України), звільнення від покарання (ч. 4 ст. 74 КК України),

62

звільнення від відбування покарання з випробуванням (ч. 1 ст. 75 КК України), правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням (ч. 2 ст. 78 КК України), звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (частини 4 і 5 ст. 79 КК України), умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст. 81 КК України), заміна невідбутої частини покарання більш м'яким (ст. 82 КК України), звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ч. 4 і 5 ст. 83 КК України), звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування (статті 85-87 КК України) тощо;

4. є певним засобом превентивного впливу на осіб, засуджених за вчинення злочину, а також на інших громадян. Сам факт існування норми, в якій описане кримінально каране діяння, справляє певний превентивний вплив на осіб, які здатні його вчинити. Але з іншого боку, більшість людей не вчиняє злочинів не тому, що побоюється притягнення до кримінальної відповідальності, а через упевненість в аморальності самої злочинної поведінки. Визнання наявності запобіжних кримінально-правових відносин свідчить про певний зв'язок прав і обов'язків учасників цих відносин (інституціональний аспект), а також про закріплення певного механізму реалізації кримінально-правових розпоряджень у поведінку людини (атрибутивний аспект). Це пов'язано з тим, що право, у тому числі і кримінальне, регулює суспільні відносини шляхом установлення прав і обов'язків суб'єктів, які беруть участь у них. Диспозиції кримінально-правових норм Особливої частини КК регулюють суспільні відносини способом установлення обов'язку не порушувати закріплену в ній заборону. Одночасно санкції цих норм у випадку порушення вказаної заборони передбачають право суду на застосування конкретного виду і розміру (строку) покарання. Санкція реалізується тоді, коли встановлений судом факт винного порушення правового припису. До цього моменту кримінально-правова норма перебуває у статичному стані. Дія кримінально-правової санкції ґрунтується на механізмі зворотного зв'язку. Тобто, за нашим глибоким переконанням, саме обов'язок не порушувати заборону і право суду на застосування санкції надають регульованим суспільним відносинам властивості запобіжних правовідносин, у межах яких здійснюється запобіжна функція кримінального права;

5. демонструє суспільству політичну волю владних соціальних сил протидіяти тим чи тим суспільно небезпечним діянням. Зміни, що внесені законодавцем останніми роками до Кримінального кодексу України, свідчать про врахування інтересів олігархічної еліти та кримінально-правового забезпечення їх охорони. Крім того, фінансові, політичні та ін. інтереси держави переважають над інтересами особи. При такій кримінально-правовій законотворчості в Україні КК України поступово перетворюється у кримінальний закон. Прикладом цього можуть слугувати санкції ст. 121 та ч. З ст. 233, ч. 5 ст. 185, ч. 5 ст. 186 КК України тощо. Виникає питання: чи є життя та здоров'я людини в

63

нашій країні найвищою цінністю? Отже, КК України відображає справжній стан захисту соціально значущих для владних соціальних сил інтересів;

6. відображає стан розвитку науки кримінального права. Так, наприклад, у Розділ XVI «Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку» зміни вносилися двічі: законами України від 05.06.2003 р. № 908-IV та від 23.12.2004 p. № 2289-IV. Такі зміни є наслідком упровадження результатів дисертаційних досліджень Д. С Азарова «Кримінальна відповідальність за злочини у сфері комп'ютерної інформації» (2003 рік) , Н. А. Розенфельд «Кримінально-правова характеристика незаконного втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж» (2003 рік) та М. В. Карчевського «Кримінальна відповідальність за незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж (аналіз складу злочину)» (2003 рік) ;

7. є свідчення рівня розвитку правової культури, правової освіти законодавця; розвитку законодавчої техніки та втілення теоретичних положень про неї при створенні кримінально-правових норм. Наприклад, при конструюванні екологічних злочинів, наслідком учинення яких є загибель людей, законодавець визначає покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років (ст. 237, ч. 2 ст. 242 КК), у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років (ч. 2 ст. 245 КК), у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років (ч. 2 ст. 252 КК). Будь-яка логіка при цьому відсутня. Тим більше, що ч. 2 ст. 119 КК передбачає покарання за вбивство двох або більше осіб, учинене через необережність, у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. Таких прикладів неузгодження приписів Особливої частини КК України можна наводити безкінечно;