Питання для самоконтролю

1. Дайте поняття політики держави у сфері протидії кримінальній активності.

2. Які елементи політики держави у сфері протидії кримінальній активності?

3. Що таке кримінально-правова політика України?

4. Що становить зміст кримінально-правової політики?

5. Дайте поняття принципів кримінально-правової політики.

6. Якими принципами характеризується кримінально-правова політика?

7. Розкрийте зміст принципів кримінально-правової політики.

8. У яких формах реалізується кримінально-правова політика?

9. За допомогою яких засобів реалізується кримінально-правова політика?

¹ Загородников Н. И. Советская уголовная политика и деятельность органов внутренних дел : [учебное пособие] / Н. И. Загородников. - М. : Изд-во МВШМ МВД СССР, 1979.-С. 61.

49

Рекомендована література

Бабаев М. М. О соотношении уголовной и криминологической политики / М. М. Бабаев // Проблемы социологии уголовного права : сб. науч. тр. ВИП. МЮ Лит. ССР. НИИСЭ. - М, 1982. - С. 5-16.

Беляев 77. А. Уголовно-правовая политика и пути ее реализации : [монография] / Н. А. Беляев. - Л. : Изд-во ЛГУ, 1986. - 176 с.

Босхолов С. С. Основы уголовной политики: Конституционный, криминологический, уголовно-правовой и информационный аспекты / С. С. Босхолов. - М. : Учебно-консультационный центр «ЮрИнфоР», 1999. - 293 с.

Загородников 77. И. Советская уголовная политика и деятельность органов внутренних дел : [учеб. пос] / Н. И. Загородников. - М. : Изд-во МВШМ МВД СССР, 1979. - 100 с.

Коробеев А. И. Советская уголовно-правовая политика: проблемы криминализации и пенализации / А. И. Коробеев. - Владивосток : Изд-во Дальневосточного ун-та, 1987. - 270 с.

Митрофанов А. А. Основні напрямки кримінально-правової політики в Україні: формування та реалізація / А. А. Митрофанов. -Одеса : Вид-во Одеського юридичного інституту НУВС, 2004. - 132 с

Митрофанов 1.1. Роздуми щодо сучасної кримінально-правової політики /1.1. Митрофанов // Політика в сфері боротьби зі злочинністю : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Івано-Франківськ, 1-2 березня 2013 року). - Івано-Франківськ : Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 2013.-С 129-133.

Митрофанов 1.1. Засоби реалізації кримінальної політики / І. І. Митрофанов // Право і суспільство. - 2011. - № 5. - С. 145-150.

Панов М. Правова політика як універсальний феномен соціального буття / Л. Герасіна, М. Панов // Право України. - 2001. - № 8. - С 36-40.

Фріс 77. Л. Кримінально-правова політика Української держави: теоретичні, історичні та правові проблеми : [монографія] / П. Л. Фріс. -К. : Атіка, 2005.-332 с

Фріс 77. Л. Нарис історії кримінально-правової політики України : [монографія] / П. Л. Фріс. - К.: Атіка, 2005. - 124 с

Фріс 77. Л. Політика у сфері боротьби зі злочинністю і права людини : [монографія] / П. Л. Фріс. - Надвірна : Вид-во ЗАТ «Надвірнянська друкарня», 2009. - 168 с

50

ТЕМА 3 Кримінальний кодекс України (КК України)

1. Поняття законодавства України про кримінальну відповідальність.

2. Співвідношення КК та кримінального права.

3. Значення КК України.

4. Загальна характеристика КК України.

5. Норма та стаття КК України.

6. Тлумачення норм КК України.

3.1. Поняття законодавства України про кримінальну відповідальність

У Кримінальному кодексу поняття «закон України про кримінальну відповідальність» не визначається. Разом з тим у п. 7 ст. З КПК України закон України про кримінальну відповідальність розуміється як законодавчі акти України, які встановлюють кримінальну відповідальність (КК України та закон України про кримінальні проступки). Виходячи з цього досліджуване поняття є ширшим за поняття «Кримінальний Кодекс України». Однак КК України, як і закон України про кримінальні проступки (далі - ЗУпКП), єЗУпКВ.

Кримінальний кодекс представляє собою акт кодифікації законодавства. Кодифікація як одна з форм систематизації законодавства спрямована на те, щоб при правотворчості в системному взаємозв'язку упорядкувати чинний правовий масив і установити принципово нові правові норми, що відображають назрілі або прогнозовані потреби громадського життя чи іншим способом підвищують ефективність правового регулювання. Відмітною рисою кодифікованих законів є погоджене і взаємообумовлене поєднання норм-цілей, норм-дефініцій, норм-принципів і норм конкретного правового регулювання, що дозволяє визначати такі закони як нормативну основу галузі (ггідгалузі, галузевого інституту) законодавства або комплексного масиву законодавства. Так, у ст. З КК України законодавець встановлює принципові положення законодавства України про кримінальну відповідальність, відповідно до якого ЗУпКВ становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Закони України про кримінальну відповідальність, прийняті після набрання чинності КК України, включаються до нього після набрання ними чинності.

Проте положення ст. З КК України сьогодні не відповідають визначенню, яке міститься у п. 7 ст. З КПК України. У загальній теорії права законодавство завжди розглядається як система нормативно-правових актів. Тлумачення терміна «законодавство» дано у Рішенні Конституційного Суду України у про тлумачення терміна «законодавство» . У цьому Рішенні вказується на те, що термін

¹ Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного

51

«законодавство» використовується у правовій системі переважно у значенні «сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певної галузі права». Зокрема, цей термін без визначення змісту використовує і Конституція України (статті 9, 19, 118, пункт 12 Перехідних положень). При цьому Конституційний Суд підкреслює, що термін «законодавство» вживається в різних значеннях: в одних -обмежується виключно законами; в інших - включаються як закони, так і інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України; у третіх - також нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади. Очевидно, термін «законодавство» у контексті положень КК України, виходячи з правової позиції Конституційного Суду України, означає сукупність кримінально-правових норм у формі винятково законів.

При прийнятті ЗУпКП ці протиріччя, напевно, будуть усунені законодавцем, оскільки й визначення у п. 7 ст. З КПК України також містить недопустимі з точки зору загальної теорії права помилки. Це пов'язано з тим, що визначати закон України про кримінальну відповідальність як законодавчі акти України, які встановлюють кримінальну відповідальність, є неприпустимим з огляду на те, що законодавчим актом вважається акт делегованого законодавства, який можна назвати «квазізаконом» або «субститутним» (замінюючим) законодавчим актом. Конституцією Україні делеговане законодавство непарламентських суб'єктів не передбачено.

Враховуючи вищезгадане, ми виходимо з того, що закон ЗУпКВ -це не законодавчі акти, а акти законодавства України, що встановлюють кримінальну відповідальність (КК України та закон України про кримінальні проступки). Кримінальний кодекс України є разом із ЗУпКП законом України про кримінальну відповідальність.

Закон посідає основне місце в системі нормативно-правових актів . Відомо, що закон - це нормативний акт, прийнятий в особливому порядку парламентом - Верховною Радою України або всеукраїнським референдумом, що має вищу юридичну силу щодо всіх інших (окрім Конституції) нормативних актів . З погляду права закон -це форма вираження правових норм, у якій законодавець закріплює нормативні установлення, що мають загальнообов'язковий характер.

тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну «законодавство») : Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 1998 року №12-рп/98 // Офіційний вісник України. - 1998. - № 32.-Ст. 59.

¹ Теория государства и права : [курс лекций] / под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. - М. : Юристь, 1997. - С. 335.

² Див.: Дутка Г. I. Закон у системі нормативно-правових актів України : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Г. І. Дутка. - К., 2003.-18 с

52

Закон має вищу юридичну силу, приймається в порядку особливої процедури вищим законодавчим органом і спрямований на регулювання найважливіших суспільних відносин. Вища юридична сила закону полягає в тому, що: 1) всі інші нормативно-правові акти повинні походити від закону і не суперечити йому, а в разі розбіжності такого правового акта із законом діє останній; 2) закони можуть прийматися лише спеціально уповноваженим на це органом законодавчої влади; 3) закони регулюють найважливіші для самозбереження суспільства і держави соціальні цінності; 4) закони можуть бути скасовані або змінені тільки органом законодавчої влади, який їх прийняв, і ніяким іншим; 5) порядок підготовки та прийняття законів суворо регламентований і визначається тільки законами; 6) закони діють на всій території України і поширюються на всіх індивідів, що перебувають на цій території.

Плідний внесок у розвиток окремих напрямів дослідження проблем закону про кримінальну відповідальність презентовано працями М. І. Бажанова, Ю. В. Бауліна, В. І. BopncoBaj Я. М. Брайніна, В. К. Грищука, Н. Д. Дурманова, М. Й. Коржанського,

В. О. Навроцького, А. О. Пінаєва, А. А. Піонтковського,

Ю. А. Пономаренка, А. Н. Трайніна, М. Д. Шаргородського та інших вчених. Найбільш суттєві теоретичні доробки основних розглядуваних проблем зроблені російським дослідником О. І. Бойцовим у докторській дисертації «Уголовный закон: Субстанциональный, атрибутивный и нормативный аспекты действия» .

Однак, як зазначає М. М. Марченко, за багато століть вивчення закону накопичена величезна сума знань про нього, вироблене певне уявлення про це явище, склався відповідний стереотип, але залишилося велике поле діяльності для сучасних і майбутніх вчених, залишилася значна кількість до кінця не відомих його сторін .

У загальнотеоретичній науці визначень поняття «закон» не бракує . Вчені-криміналісти дають фактично аналогічне визначення

¹ Бойцов А. И. Уголовный закон: Субстанциональный, атрибутивный и нормативный аспекты действия : дис. на соискание уч. степ, д-ра юрид. наук в форме науч. доклада : спец. : 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / А. И. Бойцов. - С.-Пб., 1996. - 33 с.

² Теория государства и права : [курс лекций] / О. Э. Лейст, М. Н. Марченко, А. В. Мицкевич [и др.] ; под ред. М. Н. Марченко. - М. : Зерцало, 1998. - С. 347- 348

³ Конституция, закон, подзаконный акт / И. В. Котелевская, М. А. Митюков, А. В. Мицкевич [и др.] ; отв. ред. Ю. А. Тихомиров. - М. : Юридическая литература, 1994. - С. 46^17; Скакун О. Ф. Теорія права і держави : [підруч.] І О. Ф. Скакун. - К : Алерта ; КНТ ; ПУЛ, 2009. - С 638; Общая теория права и государства : [учеб.] / В. С. Афанасьев, А. Г. Братко, А. П. Герасимов [и др.]; под ред. В. В. Лазарева. - М. : Юрист, 1994. - С. 116; Процюк I. В. Закон і його місце у правовій системі України / І. В. Процюк // Нова Конституція України і проблеми вдосконалення законодавства : темат. зб. наук, праць / відп. ред. М. І. Панов. - X. :

53

закону про кримінальну відповідальність, під яким розуміють «письмовий правовий акт, що має вищу юридичну силу, приймається Верховною Радою України або всеукраїнським референдумом і містить кримінально-правові норми, які встановлюють підстави і зміст кримінальної відповідальності, визначають, які суспільно небезпечні діяння є злочинами і які покарання можуть застосовуватися до осіб, винних у їх вчиненні формулюють інші кримінально-правові наслідки вчинення злочину» . Таке визначення закону про кримінальну відповідальність із деякими варіаціями можна знайти у більшості підручниках з кримінального права .

Слід вказати, що давати поняття «закон про кримінальну відповідальність» необхідно через його ознаки, якими, з урахуванням положень загальної теорії права, є:

1) суб'єкт прийняття встановлюється Конституцією України. Виходячи зі змісту статей 75, 85 Конституції України, єдиним органом законодавчої влади є парламент - Верховна Рада України, яка має повноваження щодо прийняття законів. Отже, і Кримінальний кодекс, і окремі закони України про кримінальну відповідальність приймаються Верховною Радою України. Так, чинний КК України був прийнятий Верховною Радою України 5 квітня 2001 року. Але відповідно до п. З ч. З Закону України «Про всеукраїнський референдум» прийняття

Національна юридична академія України, 1997. - С. 6; Алексеев С. С. Право: азбука - теория - философия: Опыт комплексного анализа / С. С. Алексеев. - М. : Статут, 1999. - С. 82; Теорія держави і права. Академічний курс : [підручник] І за ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. - К. : Юрінком Інтер, 2006. - С. 345; Пиголкин А. С. Закон / А. С. Пиголкин // Российская юридическая энциклопедия. - М. Издательский дом ИНФРА-М, 1999. - С. 332; Тихомиров Ю. А. Теория закона / Ю.А.Тихомиров. - М. : Наука, 1982. - С. 26; Тодыка Ю.Н. Конституционное право Украины: отрасль права, наука, учебная дисциплина / Ю. Н. Тодыка. -Харьков : Фолио; Райдер, 1998. - С. 128.

¹ Кримінальне право України: Загальна частина : [підруч. для юрид. вузів і фак.] / М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов [та ін.] ; за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. - Київ - Харків : Юрінком Інтер - Право, 2001. - С. 37.

² Бажанов М. И. Уголовное право Украины. Общая часть І М. И. Бажанов. - Днепропетровск : Пороги, 1992. - С. 8; Коржансъкш М.Й. Уголовне право України. Частина загальна : курс лекцій ІМ. И. Коржанський. - К.: Наукова думка; Українська видавнича група, 1996. - С. 34; Лесниевски-Коапарева Т. А. Уголовное право. Словарь-справочник / Т. А. Лесниевски-Костарева. - М. : НОРМА-ИНФРА- М, 2000. - С. 217; Наумов А. В. Российское уголовное право. Общая часть : курс лекций І А. В. Наумов. - М. : БЕК, 1999. - С. 53; Пинаев А. А. Курс лекций по общей части уголовного права / А. А. Пинаев. - Харьков : Харьков юридический, 2001. - Книга 1 «О преступлении». - С. 18; Курс уголовного права. Общая часть : учебник / Г. Н. Борзенков, В. С. Комиссаров, Н. Е. Крылова [и др.] ; под ред. Н. Ф. Кузнецовой и Н. М. Тяжковой. - М. : ЗЕРЦАЛО, 1999. - Том 1: Учение о преступлении. - С. 80 тощо.

³ Про всеукраїнський референдум : Закон України від 06.11.2012 № 5475-VIII

54

законів можливо також шляхом всенародного голосування (референдумом);

2) ЗУпКВ розробляється у суворій відповідності з положеннями Конституції України, інших законів, а також із загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права (ч. 5 ст. З КК України);

3) особлива процедура прийняття ЗУпКВ, що визначається Конституцією України та Законом України «Про Регламент Верховної Ради України» від 10.02.2010 № 1861-VI або Законом України «Про всеукраїнський референдум»;

4) наявність у ЗУпКВ специфічних норм. Слід зазначити, що ЗУпКВ відрізняється від інших законів змістом норм права. Ними встановлюється підстава кримінальної відповідальності, визначаються, які суспільно небезпечні діяння визнаються злочинами і які кримінально-правові засоби впливу можуть бути застосовані до осіб, які їх учинили. Крім того, нормами ЗУпКВ визначаються межі кримінальної відповідальності, в тому числі й завдяки установленню обставин, що виключають злочинність діяння. Саме в цьому знаходить відображення завдання правового забезпечення охорони найважливіших для суспільства цінностей, що нормативно оформлюється в законі про кримінальну відповідальність. Крім того, ЗУпКВ, завдяки різним обставинам (правова традиція, зручність користування і т. ін.), визначає також окремі питання, що не пов'язані зі злочинністю та караністю діяння, а саме: завдання, межі чинності та дії ЗУпКВ у просторі і в часі, деякі види обставин, що виключають злочинність діяння, інші заходи кримінально-правого характеру, що не є покаранням, та випадки їх застосування тощо. Отже, лише de lege ferenda закон про кримінальну відповідальність регулює виключно питання злочинності та караності діяння. De lege lato ж ЗУпКВ має своїм змістом і приписи, які не стосуються визначення злочинності та караності діяння ;

5) наділений вищою юридичною силою;

6) може бути скасований лише органом, який його прийняв. Можливі випадки визнання окремих положень ЗУпКВ Конституційним Судом України неконституційними. У такому разі ці положення визнаються нечинними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими. Рішення Конституційного Суду України

Відомості Верховної Ради. - 2013. - № 44^5. - Ст.634.

¹ Мова йде про закріплення не покарання, а кримінально-правових засобів впливу, хоча кримінально-правова норма Особливої частини встановлює лише покарання за вчинення злочину, передбаченого статтею (частиною статті) КК (Див.: Митрофанов І. І. Кримінально-правові засоби впливу на осіб, які вчинили злочини : [монографія] /1.1. Митрофанов. - Кременчук : Вид. ПП Щербатих О. В., 2009.-С. 29-33).

² Пономаренко Ю. А. Чинність і дія кримінального закону в часі: [монографія] / Ю. А. Пономаренко. - К. : Атіка, 2005. - 288 с

55

підписуються не пізніше семи днів після прийняття рішення і офіційно оприлюднюються наступного робочого дня у «Віснику Конституційного Суду України». ЗУпКВ або його окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення про їх неконституційність;

7. письмовий документ. Незалежно від процедури прийняття ЗУпКВ - завжди письмовий документ, який складається згідно з правилами законодавчої техніки і опублікований в установленому законодавством України порядку;

8. має реєстраційний номер, визначену структуру (Загальна частина, Особлива частина, що поділяються на відповідні розділи, Прикінцеві та перехідні положення, Перелік майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком), назву - Кримінальний кодекс України, дату і місце прийняття, підпис відповідальної особи -Президента України. У законах України про кримінальну відповідальність, що приймаються після набрання чинності KR України 1 вересня 2001 року, є свій обліково-реєстраційний номер.

Таким чином, закон України про кримінальну відповідальність (КК України та ЗУпКП) - це письмовий акт законодавства, що має вищу юридичну силу і відповідні реквізити, приймається Верховною Радою України або всеукраїнським референдумом в особливому процесуальному порядку, визначеному Конституцією України та Законом України «Про Регламент Верховної Ради України» або Законом України «Про всеукраїнський референдум», і містить кримінально-правові норми, що встановлюють підставу і межі кримінальної відповідальності, вичерпний перелік суспільно небезпечних діянь, які є кримінальними правопорушеннями (злочинами та кримінальними проступками), та систему кримінально-правових засобів впливу на осіб, які їх вчинили.