Принцип вікової адекватності педагогічного впливу

Цей принцип зобов'яже педагога здійснювати формування і розвиток здібностей з урахуванням вікових особливостей тих, хто займається фізичними вравами, тобто відповідно до тих, що природно змінюються періодам онтогенезу.

У роки вікового дозрівання організму, знаючи критичні періоди у формуванні тієї або іншої здатності, можна цілеспрямовано і ефективно впливати на рівень їх розвитку і більш повно використовувати потенційні можливості організму.

Принцип випереджаючих дій у розвитку фізичних здібностей

Зміст принципу полягає в тому, що педагогічні дії (засоби, методи і форми) які використовуються, повинні відповідати ступеню розвитку цих здібностей у індивіда. Але ця відповідність не повинна бути абсолютною. Щоб постійно розвивати фізичні здібності, зовнішні дії повинні випереджати внутрішній розвиток конкретної здатності.

Принцип відповідності в розвитку здібностей

Даний принцип допускає дотримання оптимального співвідношення (пропорційності) у рівні розвитку здібностей у людини на кожному етапі вікового розвитку. Краща відповідність у розвитку тих або інших здібностей забезпечує більш високий рівень результатів в окремих вправах.

У таблиці 5 наведені показники відповідності в розвитку швидкісних можливостей і витривалості у олімпійського чемпіона по бігу на ковзанах Еріка Хайдена (США) в різних зонах потужності – від субмаксимальної (біг на 500 м) до зони великої потужності (біг на 10 000 м). З таблиці видно, що не дивлячись на зниження швидкості від дистанції до дистанції, ступінь її зменшення не такий значний на суміжних дистанціях. Очевидно, це і дозволило Е. Хайдену виграти олімпійські медалі на всіх чотирьох дистанціях.

Принцип сполученої дії

Принцип грунтується на органічній взаємодії процесів розвитку фізичних здібностей і формування рухових навиків і на можливості його регулювання. Згідно з цим принципом тренувальні дії повинні відповідати не тільки розвитку необхідних здібностей, але й умінню використовувати їх у руховій структурі конкретної вправи. Це досягається шляхом підбору спеціальних вправ, направлених на одночасний розвиток сили, витривалості і інших здібностей і на вдосконалення окремих елементів рухового навику або навику в цілому. В плаванні для розвитку сили рук у структурі гребця рекомендується плавання на руках з буксируванням партнера або плавання на гумовому шнурі з подоланням його натягнення; в легкій атлетиці – стрибкові вправи, стрибки в довжину і у висоту, які виконуються з поясом, що обважнює.

Досягти необхідної відповідності в розвитку окремих здібностей можна за рахунок раціонального розподілу різних засобів підготовки в процесі занять.

Представлена в цій темі схема закономірностей розвитку фізичних здібностей розроблена доктором педагогічних наук, професором Ю.М. Курамшиним, 1999.

Література

1. Боген М.М. Обучение двигательным действиям. – М.: Физкультура и спорт, 1985.

2. Верхошанский Ю.Ф. Программирование и организация тренировочного процесса. – М.: Физкультура и спорт, 1985.

3. Евстафьев В.В. Анализ основных понятий в теории физической культуры: Материалы к лекциям и семинарам. – Л.: ВИФК, 1985.

4. Ламарк Ж.Б. Собр. соч. – М. – Л., 1935. – Т. 1. – С. 186.

5. Лях В.И. Тесты в физическом воспитании школьников. – М.: Аст, 1998. – 342 с.

6. Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры: Учебник для институтов физической культуры. – М.: Физкультура и спорт, 1991.

7. Теоретическая подготовка юных спортсменов. Пособие для тренеров ДЮСШ / Под общей редакцией Ю.Ф. Буйлина и Ю.Ф. Курамшина. – М.: Физкультура и спорт, 1981.

8. Теория и методика физической культуры: Учебное пособие / Под ред. Ю.Ф. Курамшина, В.П. Попова. – Санкт-Петербург, 1999.

10