Тема 8. Витрати виробництва та прибуток

1.Капітал та його структура

До складу продуктивних сил входять насамперед засоби виробництва і люди. Якщо засоби виробництва не є власністю працівників, то вони набувають форми капіталу (капіталістичної власності), точніше постійного капіталу. Якщо вони — власність працівників (як це має місце на викуплених трудовими колективами підприємствах у США), то їх можна назвати народними фондами.

Західні економісти, як правило, ототожнюють засоби виробництва із капіталом, називаючи його запасами, грошима тощо. Але засоби виробництва, гроші та інші матеріально-речові фактори є лише речовим змістом категорії «капітал». Такий підхід є також антиісторичним, оскільки капітал – категорія, притаманна різним суспільно-економічним формаціям, а не лише капіталізму.

Засоби виробництва, певні матеріальні блага не в усіх економічних системах були знаряддям експлуатації. Такої ролі вони не виконували за первіснообщинного ладу, оскільки були спільною власністю. Не могли вони бути засобом експлуатації й за часів рабовласницького ладу, бо раб належав до знарядь праці, не був вільним і не міг продавати свою робочу силу. Здебільшого це характерно і для феодалізму, але в цей період розвивається лихварський капітал, коли гроші в руках лихваря є знаряддям привласнення частини праці дрібного товаровиробника (ремісників, селян). Певного розвитку набуває й торговельний капітал.

Засоби виробництва (в тому числі земля) були знаряддям експлуатації й за умов так званого соціалізму. Хоча формально у республіках колишнього СРСР була проголошена суспільна власність на засоби виробництва, але фактично вони були монопольно узурповані бюрократичною верхівкою партійного, радянського та державного апаратів.

Процес формування капіталістичних виробничих відносин відбувається і в Україні. Персоніфікаторами капіталу є власники комерційних банків, велика кількість директорів підприємств (які заволоділи немалою часткою державної власності), ділки тіньової економіки, мафіозні структури, | крупні чиновники та ін.

Загальне поняття «капітал» конкретизується у багатьох його формах: продуктивному, торговельному, грошовому, індивідуальному, акціонерному, основному, оборотному, міжнародному та ін. Тому капітал розгортається в систему капіталістичних виробничих відносин. До цієї системи не належать дрібнотоварний сектор економіки (дрібні фермери, ремісники, торговці), в якому не експлуатується наймана праця, та народні підприємства.

Складові капіталу, спрямовані на організацію виробництва, відіграють неоднакову роль у створенні вартості та додаткової вартості. Витрати капіталіста на придбання засобів виробництва є незмінними, не створюють додаткової вартості й переносяться конкретною працею на новостворений продукт. К. Маркс назвав їх постійним капіталом і позначив літерою "с" (від початкової букви латинського слова constant — постійний). Інша частина витрат капіталіста, яку він авансує на придбання робочої сили і яка змінює свою вартість у процесі виробництва, – це змінний капітал, позначається "v" (various – змінюваний). Він збільшує первісну вартість, тобто не тільки відтворює власний еквівалент, а й створює надлишок вартості – додаткову вартість.

Аналогічну роль виконує і праця функціонуючого підприємця. Якщо він виступає одночасно і власником, то отримує за свою працю підприємницький дохід. Якщо підприємець не є власником, він отримує платню.

Відношення додаткової вартості до змінного капіталу вимірюється нормою додаткової вартості: М = m/v * 100, де М – норма додаткової вартості, m – величина прибуткуй – вартість робочої сили. Цей показник характеризує зростання лише змінної частини капіталу.

Поділ на основний і оборотний капітал здійснюється залежно від перенесення засобами та предметами праці своєї вартості на створений продукт. Одні й ті самі засоби праці беруть участь у процесі виробництва протягом тривалого часу (наприклад, верстат, машина можуть використовуватися не менше 10 років, будівлі, споруди – кілька десятків років), тому переносять свою вартість на новостворений продукт не одразу. Якщо, наприклад, ткацький верстат використовується 10 000 днів, то кожен день він переносить одну десятитисячну своєї вартості на виткані тканини.

Основний капітал – частина продуктивного капіталу, яка повністю бере участь у процесі виробництва, але переносить свою вартість на новостворений продукт частинами в міру їх зношування.

Предмети праці (сировина, паливо, енергія, куповані напівфабрикати, тара тощо) у процесі виробництва переносять свою вартість на новостворений продукт відразу. Наприклад, певна кількість бавовни на прядильній фабриці є сировиною, повністю споживається протягом дня і переносить цілком свою вартість на вироблену тканину.

Оборотний капітал – частина продуктивного капіталу, яка повністю бере участь у процесі виробництва і повністю переносить свою вартість на новостворений продукт.

До оборотного капіталу належить також вартість робочої сили (фонд заробітної плати). А тепер з'ясуємо сутність та механізм зношування основного капіталу.

Зношування основного капіталу. Зношування основного капіталу буває фізичним і моральним.

Фізичне (або матеріальне) зношування – поступова втрата основним капіталом своєї споживної вартості, а водночас і частини вартості.

Моральне зношування – втрата основним капіталом своєї вартості, яка не переноситься на вартість створюваного продукту.