Основні ознаки літературної мови

Літературна мова - це унормована, регламентована, відшліфована форма існування загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей: державні та громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей. Вона вважається найвищою формою існування мови. Літературна мова характеризується такими ознаками:

^ унормованістю;

^ уніфікованістю (стандартністю);

^ наддіалекгністю;

^ поліфункціональністю;

^ стилістичною диференціацією (розвиненою системою стилів).

Найістотнішою ознакою літературної мови є її унормованість, тобто наявність усталених мовних норм,- найбільш поширених, уніфікованих зразків репрезентації мовної системи.

Наддіалектність полягає в тому, що літературна мова, на відміну від територіальних діалектів, функціонує без будь-яких обмежень на всій території України. Наддіалектність літературної мови допускає її регіональне варіювання.

Маючи усну й писемну форму вираження, літературна мова охоплює всі сфери комунікативної практики суспільства за допомоги мовнови-ражальних засобів. Це і є її поліфунаціональність.

У плані уніфікованості (стандартності) літературна мова зберігає свою цілісність і єдність, хоча має різноманітні мовні засоби та їх варіанти.

Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови

Мова професійного спілкування-це форма сучасної української літературної мови,особливості якої зумовлені специфікою спілкування відповідно до певного фаху.

Володіння мовою професійного спілкування передбачає,крім знання норм сучасної української літературної мови,сформованість мовної компетенції,вміння використовувати здобуті знання в професій діяльності,доречно поєднувати вербальні(слова) та невербальні(жести,інтонація) засоби спілкування відповідно до мети спілкування.

Фахівець має вміти швидко сприймати будь-яку форму мовлення,створюваи монологи,вести діалоги,керувати системою мовленнєвих комунікацій у межах своєї компетенції.

Слово-один із найважливіших інструментів професійної діяльності кожного фахівця,особливо вчителя.Саме від багатства словникового складу,рівня культури мови і техніки мовлення значною мірою залежить професійна майстерність,імідж та успіх особистості.

Професійна мовнокомунікативна компетенція

Професійна комунікативна компетенція передбачає наявність професійних знань,загальної гуманітарної культури людини,вміння орієнтуватися в довкіллі,умінь і навичок спікування.

Комунікатвина компетенція-сукупність знань про спілкування з різними комуні кантами в різноманітних життєвих ситуаціях,а також уміння їх ефективного застосування.

Комунікативну компетенцію визначають:

-комунікативні наміри адресата;

-дотримання комунікативних стратегій для досягнення бажаного результату спілкування;

-врахування особливостей адресата,його соціальних ролей;

-чітка орієнтація в конкретній ситуації,підтримання чи завершання спілкування;

-контроль власної мовленнєвої поведінки;

-мовна компетенція;

Формування професійної мовнокомунікатвиної особистості передбачає:

-грунтові знання певної професійної сфери;

-вміле використання мвоно-виражальних засоів з урахуванням комунікативних потреб;

-знання етикетних мовних формул і вміння ними користуватися користуватися в професійному спілкуванні;

-уміння працювати з різними типами текстів;

-володіння основами риторичних знань івмінь;

-вміння знаходити,сприймати,аналізувати й використовувати інформацію профільного спрямування;