Поняття про ораторську(риторичну)компетенцію

Рито́рика – спочатку наука про ораторське мистецтво, пізніше – теорія прози чи теорія аргументації взагалі.Публічна мова є однією з форм ділового спілкування. Володіння нею передбачає високий рівень мовного розвитку людини. Публічною вважається мова, адресована широкому загалу. Одним з її різновидів є ораторська (риторична) мова, що функціонує як форма живого спілкування промовця з колективним слухачем з метою впливу на нього і переконання.Ораторська мова – це систематизована сукупність мовних засобів граматичного, лексичного та фонетико-орфоепічного рівнів, дібраних відповідно до потреб стилю, підстилю, жанру і організованих у живий (промову) або писаний текст за законами риторики.Ораторська мова вибудовується у формі монологу. Монологічна форма спілкування може реалізуватися як усне мовлення і опосередковано як писемне (через книгу, часопис, газету тощо).

- Ознаками ораторської мови є наявність у ній:

- – логосу (гр. logos – слово, думка) – мова виражає думку, йде від розуму й апелює до нього;

- – етосу (гр. ethos – звичай, характер) – морально-етичні якості;

- – пафосу (гр. pathos – біль, страждання, почуття, пристрасть) – натхнення, викликане глибокою переконаністю оратора.

- Ораторська мова характеризується такими особливостями:

- – за тематикою вона є суспільно важливою і проблемною;

- – за формою реалізації – писемно-усною;

- – за відношенням до форми – книжно-розмовною;

- – за функціональним типом мовлення – синтезом усіх елементів розповіді, опису, роздуму, доказу, спростування;

- – за характером реалізації – підготовчо-імпровізаційною.

Риторика розвиває в людині і систему особистісних якостей:

-культуру мовлення

-культуру мислення

-культуру поведінки

-культуру спілкування

Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання.Види публічного мовлення.

Публічне мовлення_це один із жанрових різновидів мовленнєвої діяльності,своєрідний за своєю природою,а також за своїми якісними характеристиками.

Писемно-усна форма реалізації ПМ зумовлена тим,що на цьому початковому етапі мовець повинен уміти викладати потік своїх думок у письмовій формі.

Книжково-розмовний тип ПМ визначається,головним чином,самою функцією ПМ-дією на мисленнєво-мовленнєву публічну діяльність адресата з метою переконання й збудження до дії.

Книжний характер ПМ виявляється в такій його якості,як правильність,точність,стислість.

Щодо структури ораторського твору,то ще з античних часів виділяють три структурні компоненти твору:вступ,основна частина та висновок. Метою публічних виступів є передавання інформації, знань, оцінок та вражень.Залежно від змісту, призначення, форми чи способу виголошення, а також обставин публічний виступ поділяється на такі жанри, як доповідь, промова, бесіда, лекція, репортаж.Доповідь – це одна з найпоширеніших форм публічного мовлення. Доповідь може бути політичною, діловою, звітною науковою.Промова – публічний виступ, присвяченийзлободенній, суспільно-значущій темі. Виголошують на мітингах, масових зборах.Лекція є однією з форм пропаганди, передачі, роз’яснення суто наукових, науково-навчальних, науково-популярних та ін. знань шляхом усного викладу навчального матеріалу, наукової теми, що має систематичний характер.Бесіда — діалогічна форма викладу і вивчення нового матеріалу.