3.6. Норми оцінок

Норма – межова величина результату тесту, на основі якої проводиться класифікація спортсменів (школярів). Офіційними нормами є разрядні в єдиній спортивній класифікації, у державних тестах фізичної підготовленості населення України. Використовуються і неофіційні норми: їх установлюють фахівці у сфері фізичного виховання або тренери, наприклад, для відбору дітей у дитячо-юнацькі спортивні школи, переводу юних спортсменів у групи спортивного вдосконалення, відбору кваліфікованих спортсменів у збірні команди.

Порівняльні норми. Дані норми дозволяють порівнювати рухові здібності осіб, які відносяться до однієї сукупності. Процедура визначення порівняльних норм:

• добирають вибірку людей;

• визначають їх досягнення в комплексі тестів;

• визначають середні величини (Х) та стандартні (середньоквадратичні – S) відхилення;

• залежно від обраної шкали оцінок, визначають рівні досягнень.

Індивідуальні норми. Дані норми засновані на порівнянні показників, що виявлені в різних змаганнях одного спортсмена.

Вікові норми. Ці норми відносяться до порівняльних (норми комплексної програми фізичного виховання учнів у ЗОШ).

Вимоги до придатності норм:

• якщо норми придатні тільки для тієї сукупності, для якої розроблені, така придатність називається релевантністю, а норми – релевантними.

• якщо норми встановлені при обстеженні типової вибірки досліджуваних, тобто придатні для всієї генеральної сукупності, вони називаються репрезентативними.

• норми повинні бути сучасними, тобто переглядатися один раз на 4 роки.

3.7 Системи оцінки фізичного розвитку та рухової підготовленості людини

Оцінкою в спортивній метрології називають узагальнену міру успіху в певному тестовому завданні. Вона необхідна в зв’язку з тим, що наприклад, у батареї тестів кожен тест вимірюється в різних одиницях (стрибки у довжину – у сантиметрах, м’язова сила – у кілограмах, частота рухів – у кількості рухів за 10 с, біг на 100 м – у секундах).

Узагальнюючий же результат батареї тестів можна подати у вигляді оцінок (балів, розрядів тощо).

Розробці теорії оцінок, а саме методології формування оціночних норм присвячено ряд фундаментальних психологічних робіт. Особливості застосування оціночних норм при тестуванні рухових здібностей людини розглянуто в роботах по спортивній метрології.

Вироблені деякі рекомендації щодо застосування оціночних норм в системі тестування фізичної підготовленості студентів, розвитку координаційних і силових здібностей дітей і підлітків. Проте ще необхідно зробити порівняння існуючих оціночних норм та визначити методологію їхнього застосування в наукових дослідженнях з фізичного виховання і спорту.

Шкали тестових оцінок можуть базуватись на розрахунку сігмальних і перцептивних відхилень, визначенні станайнів. Найбільш розповсюдженими є 5, 7, 9 і 12–бальні сігмовидні шкали. Порівняємо їх. В таблиці 3.1 наведено границі і норми двох варіантів п’ятибальної шкали оцінки тестових результатів.

Таблиця 3.1

Границі і норми п’ятибальної шкали оцінок тестових результатів

Оцінка		Границі сигмальних відхилень
якісна	кількісна, бали	перший варіант	другий варіант
низька	1	від X 1,5 S до 2,5 S	від X 2,0 S і менше
нижче середнього	2	від X 0,5 S до 1,5 S	від X 0,67 S до X 2,0 S
середня	3	від X 0,5 S до X 0,5 S	від X 0,67 S до X 0,67 S
вище середнього	4	від X 0,5 S до 1,5 S	від X 0,67 S до X 2,0 S
висока	5	від X 1,5 S до 2,5 S	від X 2,05 S і більше

Бачимо, що за першим варіантом шкали крайні границі (низька – 1 бал і висока – 5 балів) оцінки обмежені ±2,5S. За другою шкалою таких обмежень нема, але низькаі висока оцінка визначається уже при сігмальному відхиленні ±2,0S. Тобто, за цією шкалою більш низькі тестові результати можуть матибільш високу оцінку. Варіація середніх результатів за другою шкалою більш висока, ніж за першою. Відмінності результатів нижче і вище середнього за першим варіантом шкали укладаються в ±1,0S, а за другим – ±1,33S. Це вказує на те, що другий варіант п’ятибальної сігмовидної шкали в цілому менше диференціює тестові результати, ніж перший варіант.

Якщо вводять сім кваліфікаційних груп, то можна це зробити так, як показано в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2

Границі і норми семибальної сігмальної шкали оцінок тестових результатів

Оцінка		Границі сігмальних відхилень	Відсоток випробуваних	Норми в шкалах
якісна	кількісна, бали			Z	T	Перцентильної
дуже низька	1	нижче X–2S	2,27	–	–	–
низька	2	від X –2S до X–1S	13,59	-2,0	30	2,5
нижча за середню	3	від X–1S до X–0,5S	14,99	-1,0	40	16
середня	4	від X–0,5S до X+0,5S	38,29	-0,5	45	31
вища за середню	5	від X+0,5S до X+1 S	14,99	+0,5	55	69
висока	6	від X+1 S до X+2 S	13,59	+1,0	60	84
дуже висока	7	вище X+2 S	2,27	+2,0	70	97,5

Результати тестових випробувань можуть оцінюватись також дев’ятибальною (табл. 3.3) і дванадцятибальною (табл. 3.4) сігмальними шкалами. Остання оціночна шкала відповідає вимогам Болонського процесу.

Таблиця 2.3

Границі і норми дев’ятибальної сігмовидної шкали оцінок тестових результатів

Оцінка		Границі сігмальних відхилень
якісна	кількісна, бали
супернизька	1	нижча X–1,7S
дуже низька	2	від X–1,26S до X–1,75S
низька	3	від X–0,76S до X–1,25S
нижче середньої	4	від X–0,26S до X–0,75S
середня	5	від X +0,25S до X–0,25S
вище середньої	6	від X +0,26S до X–0,75S
висока	7	від X +0,76S до X+1,25S
дуже висока	8	від X +1,26S до X+1,75S
супервисока	9	від X+1,76S і вище

Таблиця 3.4

Границі і норми дванадцятибальної сігмовидної шкали оцінок тестових результатів

Оцінка		Границі сігмальних відхилень
якісна	кількісна, бали
низька (незадовільно)	1	нижче X –2,5 S
	2	від X–2,5 S до X–2,0 S
	3	від X–2,0 S до X–1,5 S
нижча за середню (задовільно)	4	від X–1,5S до X–1,0S
	5	від X–1,0S до X–0,5S
	6	від X–0,5S до X
вище за середню (добре)	7	від X до X+0 ,5S
	8	від X+0 ,5S до X+1,0S
	9	від X+1,0S до X+1,5S
висока (відмінно)	10	від X+1,5S до X+2,0S
	11	від X+2,0S до X+2,5S
	12	вище X+2,5S

Порівнюючи наведені шкали відзначимо, що можливість найбільшого диференціювання має 5 і 12 бальна шкала (від – 2,5S – до +2,5S), потім – 7-ми бальна (від –2,0S до +2,0S) і найменше – 9-ти бальна (від –1,76S до +1,76S).

Співставляючи 5 і 12 бальну шкалу, відзначимо, що в першій шкалі оціночний крок складає від 1,0S до 1,3S, а у другій – 0,5S (тут більше визначається кваліфікаційних оцінок).

Використання сігмальних шкал для оцінки тестових результатів доцільне тільки в однорідних сукупностях, розподілених по нормальному закону. Середня величина є вкрай чутливою до порушення асиметричного розподілу, а середньоквадратичне відхилення – до зміщення ексцесу (Е.Я. Бондаревский, Ю.П. Розенфельд, 1988).

Найбільш широке використання в практиці одержала перцентильна шкала (від англ. pecent – процент). В її основі лежить така система нарахування балів: кожна особа за свій результат в тесті одержує стільки балів, скільки процентів людей вона випередила. Перцентілі можна розглядати як ранги в групі із 100. Чим нижче перцентіль, тим гірша позиція тестованого. 50-й перцентіль (Р50) відповідає медіані – мірі центральної тенденції.

Перцентіль нижче 50-го вказує на низькі результати, а вище 50-го свідчить про результати вище середніх для даної групи.

Перцентілі не треба плутати із звичними для всіх процентними показниками. Останні виражають процент правильно виконаних завдань, тоді як перцентилі – це похідні оцінки, що виражаються в одиницях процента тестованих. Так при 100-бальній шкалі 1 перцентилю відповідає 1%, при 50-бальній шкалі 1 перцентилю відповідає 2%, при 20-бальній шкалі 1 перцентилю відповідає 5% і т.п.

Перцентильні показники мають ряд переваг. Їх легко зрозуміти і розрахувати навіть порівняно не підготовленому досліднику. Вони в однаковій мірі можуть бути використані в роботі як з дітьми, так і з дорослими, і придатні для любого типу тесту, що вимірює здібність або властивість особистості. Проте при аналізі сутності даного методу стають очевидними деякі його недоліки. Відсутність чіткого кількісного критерію призводить до того, що єдиною основою для встановлення числа і границь інтервалів групування кількісних величин є суб’єктивне судження та інтуїція того чи іншого дослідника.

Природнім наслідком такого підходу є накопичення великої кількості кваліфікаційних схем, які суттєво різняться за структурою і змістом (табл. 3.5).

Таблиця 2.5

Структура систем оцінок тестових результатів, розрахованих за допомогою методу перцентилей [3]

Автор, рік публікації	Кількість оцінюваних зон	Ємність оцінюваних зон, %
Н.В. Решетников, 1987	5	5 – 20 – 50 – 20 – 5
Н.В. Решетников, 1981	5	20 – 20 – 20 – 20 – 20
Д.С. Лебедев, 1974	5	10 – 15 – 50 – 15 – 10
В.Н. Кряж, 1983	4	25 – 25 – 25 – 25
И.Л. Гончар, 1979	4	3,6 – 8,1 – 51,4 – 36,9
В.А. Уваров, В.Г. Панаев, 1985	3	20 – 60 – 20

Крім того, реалізація метода перцентілей передбачає для кожного параметра окремої шкали і її категоризацію без врахування сумісної варіації значень, досліджуваних показників. У результаті характеристики нормативних оцінок фізичного розвитку і рухової підготовленості різних рівнів інколи неточно детермінують реальні спостереження.

Оцінка тестових результатів може відбуватись також за шкалою станайнів . Назва станайн (скорочено від англ. standard nine – стандартна дев’ятка) пов’язана з тим, що оцінки за цією шкалою набувають значення від 1 до 9.

Процентна шкала переводиться в станайни (табл. 3.6).

Таблиця 2.6

Значення нормальної щільності тестових результатів (у %) для переводу первинних оцінок у шкалу станайнів

Якісна оцінка розвитку здібностей	Кількісна оцінка, станайни	Відсоток тестованих
Відсутність здібностей	1	4
Дуже низькі здібності	2	7
Низькі здібності	3	12
Незначні здібності	4	17
Середні здібності	5	20
Здібні	6	17
Дуже здібні	7	12
Суперздібні	8	7
Обдаровані	9	4

Інтерпретація шкали така: 4% досліджуваних, які найгірше виконали тестові завдання, відповідають одному станайну, другому станайну будуть відповідати результати наступних 7% досліджуваних і т.д.

Якщо порівнювати 9-бальну сігмовидну шкалу та шкалу станайнів, то на наш погляд, більше диференціює тестові результати шкала станайнів. Тобто, щоб бути класифікованим за тестом (групою тестів) як обдарована особа, шкала станайнів вимагає показати більш високий тестовий результат.

Співставляючи шкалу станайнів та перцентильну шкалу, від мітимо, що перцентильна шкала передбачає пропорційний розподіл результатів, а шкала станайнів – S подібну (табл. 7). Тобто, за шкалою станайнів найбільша кількість досліджуваних може одержати бали в межах 4–6 і незначна – низькі та високі бали.

Наприклад, за перцентильною шкалою до здібних можна віднести 33,4% тестованих, а за шкалою станайнів – тільки 23%.

Проблему визначення нормативів оцінки тестових результатів у фізичному вихованні і спорті можна розділити на дві частини:

• визначення нормативів оцінки

• різних груп населення і визначення

• нормативів оцінки при спортивному відборі.

Нормативи оцінки фізичної підготовленості різних груп населення. Для того, щоб визначити дані оцінки необхідні дослідження, як правило, декілька сотень (можливо, і тисяч) осіб певної популяції, подібного віку та статі. Тут частіше всього застосовують трибальну (якісна оцінка: добре, задовільно, незадовільно) або п’ятибальну (якісна оцінка: відмінно, добре, задовільно, незадовільно, погано) перцентильну шкалу. За нашою думкою [7], перевагу потрібно віддати п’ятибальній шкалі. Вона краще диференціює розвиток здібностей тестованих. Перцентильна оцінка при трибальній шкалі буде: Р₃₃; Р₆₇; Р₁₀₀, а при п’ятибальній шкалі – Р₂₀; Р₄₀; Р₆₀; Р₈₀; Р₁₀₀. Відзначимо неспівпадання оцінок за різними шкалами. Так середній результат за трибальною шкалою знаходиться в межах 33 і 67-ї перцентилей, а за п’ятибальною шкалою – між 40 і 60-ю перцентилями.

Тобто за трибальною шкалою ми практично завищуємо результати середнього рівня і занижуємо ті, що знаходяться вище середнього (на 7%).

П’ятибальні нормативи оцінок за руховими тестами у фізичному вихованні можуть розаховуватись і по відношенню до сігмальних відхилень. Так середній рівень тестового показника, що оцінено 3-ма балами, дорівнює значенню сігмовидної шкали від Х +0,5S до Х –0,5S, вище середнього (4 бали) – від Х +0,51S до Х +1,5S, високий (5 балів) – від Х+1,51S і більше, нижче середнього (2 бала) від Х –0,51S до Х –1,51S і низький (1 бал) – від Х –1,51S і менше. Якщо врахувати, що різниця перцентилів між середнім та +1S дорівнює 34 (84-50), а між +1S та +2S – всього 14 (98–84) [1], простий підрахунок показує, що: оцінка 3 бали виставляється за результат, який знаходиться між 33 і 67-м перцентилем, 4 бали – між 67 і 91-м перцентилем, 5 балів – між 91 і 100-м перцентилями, 2 бали – між 33 і 9-м перцентилями, а 1 бал – між 9 і 0-м перцентилями. Порівняння п’ятибальної оціночної шкали, розрахованої в перцентилях і за показниками сігмальних відхилень, як бачимо, явно не співпадають. Так, наприклад, до обдарованих дітей можуть належати 9% обстеженої вибірки при умові розрахунку нормативів оцінки за сігмовидною шкалою і 20% – при розрахунку за перцентильною шкалою.

У фізичному вихованні можуть бути використані 50 і 100-бальні перцентильні шкали. Так за 100-бальною системою розраховані нормативи оцінки Міжнародної батареї тестів фізичної підготовленості дітей і молоді [6]. Проте при розрахунках нормативів оцінки за подібними шкалами потрібне дослідження значної вибірки осіб (декількох тисяч).

Нормативи оцінки розвитку рухових здібностей при спортивному відборі. Враховуючи те, що ступінь обдарованості дітей визначають, як правило, за оцінками, розрахованими при дослідженні незначної вибірки осіб, 50 і 100-бальні перцентильні шкали, на наш погляд, недоречно використовувати. Із порівнюваних вище шкал при спортивному відборі, на наш погляд, інформативними є шкала станайнів та сігмовидна 5 і 12-бальні шкали. Тобто, це ті шкали, за якими обдаровані діти у вибірці нормального розподілу мають менший відсоток.

Американська система спортивного відбору дітей пропонує використовувати 20-бальну перцентильну шкалу оцінки спортивної обдарованості [18].

Порівняльні норми характеризують лише успіхи досліджуваних даної сукупності і нічого не вказують про генеральну сукупність в цілому. Тому порівняльні норми повинні зіставлятись з даними, одержаними в інших сукупностях, і використовуватись разом з індивідуальними і належними нормами.

Нормативи оцінки в комплексному тестуванні. Комплексний контроль у фізичному вихованні і спорті можливий при [10]:

− оцінці розвитку різних рухових здібностей людини (координаційних, силових та інших);

− оцінці рівня різних сторін підготовленості спортсмена (фізичній, технічній, тактичній, психологічній та інших);

− встановленні рівня спеціальної спортивної працездатності;

− спортивному відборі, селекції спортсменів в збірні команди та до певних змагань.

На наш погляд, результатом комплексного контролю може бути визначення інтегративної або комплексної оцінки. Інтегративна оцінка – це оцінка комплексу тестових випробувань, зведена до певної однієї одиниці вимірювань (наприклад, вимірювань часу в секундах). Так можна зробити при оцінці долання смуги перешкод, яка дає можливість визначити рівень розвитку координаційних здібностей. Результати в окремих тестах (наприклад, точність показань) може оцінюватись в преміальних (при влученні в ціль) чи в штрафних (при промаху) секундах. Загальна інтегративна оцінка визначає ступінь розвитку комплексної рухової здібності. На жаль, такі оцінки майже не розроблені.

Комплексна оцінка передбачає визначення в балах ступеню розвитку кожної тестованої здібності. Потім визначається сумарний показник для всього комплексу і за узагальненою шкалою – якісна оцінка розвитку. При розрахунку індивідуальної оцінки окремим, найбільш значущим, тестам можуть надаватись вагові коефіцієнти (тобто, результат балів може збільшуватись на ваговий коефіцієнт).

Проте серйозною проблемою тут є визначення «ваги» поправочного коефіцієнту. Логічного умовиводу мало, потрібен, на наш погляд, факторний аналіз тестового комплексу.

За цим принципом побудована шкала оцінки результатів Державних тестів оцінки фізичної підготовленості населення України [6].

На жаль, поправочні коефіцієнти для зазначеного комплексу не розраховувались.

Інший можливий шлях визначення якісної оцінки фізичного розвитку (фізичної підготовленості) базується на співставленні сігмальних відхилень за окремими показниками комплексу. Наприклад, С.І. Ізаак із співавт. [8] пропонують таку шкалу комплексної оцінки фізичного розвитку людини (табл. 3.8).

Таблиця 3.8

Шкала комплексної оцінки фізичного розвитку людини

Варі- анти	Варіативні ознаки			Фізичий розвиток
	Довжина тіла	Маса тіла	Обхват грудей
1	X–2,0S і менше	X–2,0S і менше	X–2,0S і менше	Низький
2	Від X–1,0S до X–2,0S	X–2,0S і менше	X–2,0S і менше	Низький
3	X±1,0S	X–2,0S і менше	X–2,0S і менше	Низький
4	Від X+1,0S до X+2,0S	X–2,0S і менше	X–2,0S і менше	Низький
5	X+2,0S і більше	X–2,0S і менше	X–2,0S і менше	Низький
6	X–2,0S і менше	Від X–1,0S до X–2,0S	Від X–1,0S до X–2,0S	Нижче середнього
7	Від X–1,0S до X–2,0S	Від X–1,0S до X–2,0S	Від X–1,0S до X–2,	Нижче середнього
8	X±1,0S	Від X–1,0S до X–2,0S	Від X–1,0S до X–2,0S	Нижче середнього
9	Від X+1,0S до X+2,0S	Від X–1,0S до X–2,0S	Від X–1,0S до X–2,0S	Нижче середнього
10	X+2,0S і більше	Від X–1,0S до X–2,0S	Від X–1,0S до X–2,0S	Нижче середнього
11	X–2,0S і менше	X±1,0S	X±1,0S	Середній
12	Від X–1,0S до X–2,0S	X±1,0S	X±1,0S	Середній
13	X±1,0S	X±1,0S	X±1,0S	Середній
14	Від X+1,0S до X+2,0S	X±1,0S	X±1,0S	Середній
15	X+2,0S і більше	X±1,0S	X±1,0S	Середній
16	X–2,0S і менше	Від X+1,0S до X+2,0S	Від X+1,0S до X+2,0S	Вище середнього
17	Від X–1,0S до X–2,0S	Від X+1,0S до X+2,0S	Від X+1,0S до X+2,0S	Вище середнього
18	X±1,0S	Від X+1,0S до X+2,0S	Від X+1,0S до X+2,0S	Вище середнього
19	Від X+1,0S до X+2,0S	Від X+1,0S до X+2,0S	Від X+1,0S до X+2,0S	Вище середнього
20	X+2,0 і більше	Від X+1,0S до X+2,0S	Від X+1,0S до X+2,0S	Вище середнього
21	X–2,0S і менше	X+2,0 і більше	X+2,0 і більше	Високий
22	Від X–1,0S до X–2,0S	X+2,0 і більше	X+2,0 і більше	Високий
23	X±1,0S	X+2,0 і більше	X+2,0 і більше	Високий
24	Від X+1,0S до X+2,0S	X+2,0 і більше	X+2,0 і більше	Високий
25	X+2,0 і більше	X+2,0 і більше	X+2,0 і більше	Високий

В даній таблиці наведено три варіативні ознаки, які дають 25 варіантів інтерпретації фізичного розвитку. Очевидно, що більша кількість варіативних ознак збільшує кількість варіантів інтерпретації.

Якісна оцінка тестових результатів. Кількісна оцінка тестових результатів потребує якісної оцінки. Остання може позначатись різними термінологічними визначеннями (табл. 3.9).

Таблиця 3.9

Якісна оцінка показників тестових результатів за даними різних авторів [1]

Автор, рік публікації	Оцінка тестових показників, бали
	1	2	3	4	5
Остранд (за Карпманим, 1987)	низький	знижений	середній	високий	дуже високий
Иващенко, 1987	низький	нижче середнього	середній	вище середнього	високий
Пярнат (за Віру із спі вавт., 1988)	низький	нижче середнього	середній	добрий	відмінний
Карпман із співавт., 1988	дуже низький	низький	середній	високий	дуже високий
Купер, 1976	дуже поганий	поганий	задовіль- ний	добрий	відмінний

Наприклад, рівень 2 характеризується термінами «знижений», «нижче середнього», «низький», «поганий». А рівень оцінки 4 позначається термінами «високий», «вище середнього», «добрий». Тобто, інтерпретуючи кількісну оцінку тестових результатів можна прийти до невірної якісної оцінки. Можна погодитись з думкою В.М. Заціорського (1982), що для п’яти рівнів оцінки тестових результатів може бути така якісна оцінка: «низький», «нижче середнього», «середній», «вище середнього», «високий».

За дев’ятибальною кількісною шкалою якісна оцінка тестового результату і розвитку здібностей наведена в таблиці 3.10.

Таблиця 3.10

Кількісна і якісна оцінка тестових результатів та розвитку здібностей за 9-бальною шкалою

Оцінка тестових результатів		Якісна оцінка розвитку здібностей
Кількісна, бали	Якісна
1	Супер низька	Відсутність здібностей
2	Дуже низька	Дуже низькі здібності
3	Низька	Низькі здібності
4	Нижче середньої	Незначні здібності
5	Середня	Середні здібності
6	Вище середньої	Здібні
7	Висока	Дуже здібні
8	Дуже висока	Суперздібні
9	Супер висока	Обдаровані

Література

1. Ажицкий К. Ю., Гальчинский В. А. Об оценках общей физической работоспособности по уровню максимального потребления кислорода // Теория и практика физической культуры. – 1991. – № 12. – С. 30–33.

2. Анастази А., Урбина С. Психологическое тестирование. – СПб: Питер, 2001. – 688 с.

3. Бондаревский Е. Я., Розенфельд Ю.П. Опыт применения теории распознания образов для построения системы оценки физической подготовленности студенческой молодежи // Теория и практика физической культуры. – 1988. – № 11. – С. 5–7.

4. Годик М. А. Спортивная метрология. – М.: Физкультура и спорт, 1988. – 192 с.

5. Гусев А. Н., Измайлов Ч. А., Михайловская М. Б. Измерение в психологии: общий психологический практикум. – М.: Смысл, 1998. – 286 с.

6. Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України / За ред. М. Д. Зубалія. – К., 1997. – 35 с.

7. Дружинин В.Н. Экспериментальная психология. – СПб.: Питер, 2000. – 320 с.

8. Изаак С. И., Панасюк Т. В., Тамбовская Р. М. Физическое развитие и биоэнергетика мышечной деятельности школьников. – Москва – Орел: Изд-во ОРАГС, 2005. – 224 с.

9. Начинская С. В. Спортивная метрология. – М.: Изд. центр «Академия», 2005. – 240 с.

10. Сергієнко Л. П. Комплексне тестування рухових здібностей людини. – Миколаїв: УДМТУ, 2001. – 360 с.

11. Сергієнко Л. П. До методології тестування фізичної підготовленості студентів // Вісник Технологічного університету Поділля. – 2002. – № 5. – Ч.3. – С. 97—99.

12. Сергиенко Л. П., Селезнева Т. В. Тестирование развития координационных способностей у детей в возрасте 10–13 лет // Адаптаційні можливості дітей і молоді: V наук. - практ. Міжнародна конф. (Одеса, 16—18 вересня 2004 року): Матеріали конф. – Одеса: ПДПУ ім. К.Д.Ушинського, 2004. – С. 1-93-196.

13. Сергиенко Л. П., Жосан И. А. Метрологическая оценка развития статической силовой выносливости у девушек в возрасте 13—17 лет // Актуальні проблеми юнацького спорту: Матеріали Всеукраїнської наук. - практ. конф. (28—29 вересня 2006 року). – Херсон: Вид-во ХДУ, 2006. – С. 81-85.

14. Система подготовки спортивного резерва / Под ред. В. Г. Никитушкина. – М., 1994. – 319 с.

15. Смирнов Ю. И., Полевщиков М. М. Спортивная метрология. – М.: Изд. центр «Академия», 2000. – 232 с.

16. Спортивная метрология / Под ред. В.М. Зациорского. – М.: Физкультура и спорт, 1982. – 256 с.

17. Экспериментальная психология / Под общ. ред. Е.С. Романовой. – СПб.: Лидер, 2007. – 496 с.

18. Arnot Dr. R., Gaines C. Selecciene su deporte. – Barcelona: Editorial Paidotribo, 1994. – 396 p.