- •Тема 1. Вступ до спортивної метрології
- •Предмет, мета і завдання спортивної метрології.
- •1.2. Структура спортивної метрології.
- •1.2. Класифікація контролю у фізичному вихованні та спорті
- •1.4. Основи загальної метрології та законодавча база функціонування метрологічної діяльності в Україні
- •Тема 2. Основи теорії вимірювань
- •2.2. Види та етапи системи вимірювань
- •Одиниці вимірювань
- •2.3. Фактори, які впливають на якість вимірювань
- •2.4. Вимірювальні шкали
- •2.5. Точність вимірювання.
- •2.6. Засоби вимірювань
- •2.7. Еталони, їх класифікація та види
- •2.8. Міри, набори мір
- •2.9. Вимірювальна апаратура.
- •2.10. Перетворення вимірюваної величини в процесі вимірювань
- •2.7. Єдність вимірювань
- •Тема 3. Основи теорії тестів і методологія тестування. Основи теорії оцінок
- •3.2. Класифікація і види рухових тестів
- •3.3. Метрологічні вимоги до тестів.
- •3.4. Методологія тестування
- •3.4. Проблема і завдання теорії оцінок
- •3.6. Норми оцінок
- •3.7 Системи оцінки фізичного розвитку та рухової підготовленості людини
- •Тема 4. Вимірювання якісних показників (кваліметрія)
- •4.1. Елементи системи вимірювання якісних показників.
- •4.2. Види якісних показників
- •Вимірювання методами експертних оцінок.
- •Тема 5. Тестування стану і підготовленості спортсмена
- •Тема 4. Статистичні методи обробки результатів вимірювань. Метод середніх величин. Вибірковий метод.
- •Тема 5. Методи порівняння вибірок та аналіз взаємозв’язку результатів вимірювань
3.4. Методологія тестування
При виборі тесту необхідно враховувати те, що результат тестування не повинен залежати від «тренованості на тест». Подібне звикання до тесту може відбутися при частому його використанні, коли результативність тесту поліпшується за рахунок удосконалення окремих рухів, з яких складається тест (особливо це стосується тестування координаційних здібностей). Тест повинен відповідати віковим, статевим особливостям, фізичним і психічним можливостям людини.
Необхідність тестування виникає щоразу, коли об'єкт недоступний для прямого вимірювання або досліджуване явище не цілком конкретно. Така ситуація характерна для вимірювань в галузі фізичного виховання і спорту. Наприклад, практично неможливо точно визначити силу, що розвивається окремої м'язової групою при виконанні вправи. Тому вимірюють опорні реакції, біоланкові кути і інші біомеханічні показники і побічно судять про розвиваючу силу. Або потрібно оцінити рівень розвитку спритності - фізичної якості, для якого не існує якоїсь одиниці виміру, що представляє собою, по суті, приховану здатність людини і судити про який можна тільки побічно за його зовнішньому прояву (часу утримання рівноваги, кількості влучень у кільце і т. п.). Цим зовнішнім проявом і є результат тесту. Таким чином, тестування може бути віднесено до непрямих вимірам.
Говорити про точності результату тестування як непрямого вимірювання можна лише в тій мірі, в якій дотримуються метрологічні вимоги до тестів. Види тестів і вимоги до них представлені на рис. 3.1.
У спортивній практиці застосовуються головним чином рухові (моторні) тести, в основі яких лежать рухові завдання. Крім рухових тестів, для оцінки стану спортсмена використовуються функціональні показники, вимірювані, як правило, у спокої (зріст, вага, частота серцевих скорочень (ЧСС) і т. п.).
Тести знань. За рівнем складності можуть бути запропоновані різні форми тестових завдань, за рівнями складності їх поділяють на 4 рівні засвоєння навчального матеріалу: знайомство; відтворення; уміння; творчість.
Одним із найважливіших показників якості тестового завдання є міра його складності. На думку деяких авторів, у комплексні завдання підбираються тести, відповіді на які дають не більше 80 % і не менше 20 % студентів. Якість завдання визначають за допомогою індексів складності. Індекс складності розраховують за формулою:
Ic = ПВ/n, (3.10)
де ПВ – кількість учасників тестування, які надали правильну відповідь;
n – кількість усіх учасників тестування. Наприклад, Іс буде дорівнюватися 0,62: з 50 осіб – 31 надали правильну відповідь.
Оцінка складності тестового завдання:
0,8 > – тест не можна використовувати;
0,71-0,79 – задовільно;
0,3-0,7 – добре;
0,2-0,29 – задовільно;
0,19 – тест не можна використовувати.
Підготовка до тестування спортсменів: знайомство з технологією тестування, анкети опитування стану спортсмена, медичне обстеження спортсмена; підготовка обладнання: придбання приладів і визначення їх якості; перевірка приладів за день до тестування; провітрювання приміщення; наявність протоколів реєстрації, присутність медичного персоналу та ін.