3.3. Метрологічні вимоги до тестів.

Метрологічні вимоги до тестів визначають їх якість. У число цих вимог входять стандартність методики тестування, надійність та інформативність тестів.

Стандартність методики тестування увазі однакову процедуру і умови тестування у всіх випадках застосування тесту (одна і та ж послідовність дій, інвентар, вимірювальні прилади і т. д.).

Надійність (відтворюваність) тесту - це ступінь збігу результатів при повторному тестуванні одних і тих же людей в однакових умовах. Однак повний збіг результатів практично неможливо через випадкових змін стану випробовуваних в процесі тестування (впрацювання, втоми і т. д.), неконтрольованих змін зовнішніх умов (температури, вологості і т. д.), Нестабільності характеристик технічних засобів вимірювань, зміни стану експериментатора і, нарешті, недосконалості самого тесту.

Складовими надійності тестів є їх стабільність, узгодженість і еквівалентність.

Стабільність тесту характеризується відтворюваністю результатів тестування при його повторенні через певний час в однакових умовах. Стабільність залежить від виду тесту, контингенту досліджуваних, часового інтервалу. Наприклад, стабільність вимірювання функціональних показників (ваги, обсягу легень і т. п.) При невеликих часових інтервалах вище, ніж у тестів на точність рухів (кидків у ціль). У дорослих тести більш стабільні, ніж у дітей; у спортсменів - більш стабільні, ніж у не займаються спортом. Зі збільшенням часового інтервалу стабільність знижується.

Узгодженість тесту означає незалежність результатів тестування від особистих якостей особи, що проводить тест (експериментатора, судді, експерта). Особа, що проводить тест, може тільки оцінювати його результати, не впливаючи (наприклад, у гімнастиці, боксі, при ручному хронометражі в легкій атлетиці) або впливаючи на них (у разі високої вимогливості експериментатора, кращої мотивації). Збіг результатів свідчить про більш високий ступінь узгодженості тесту. Особливе значення узгодженість має при вимірюванні якісних показників (у кваліметрії).

Еквівалентність тестів - це можливість вимірювання одного і того ж фізичного якості або сторони підготовленості спортсмена за допомогою декількох тестів. Наприклад, силову витривалість можна оцінити по числу підтягувань на перекладині, віджимань в упорі лежачи, кількості підйомів штанги в положенні лежачи на спині і т. д. Якщо результати оцінок збігаються, то це свідчить про еквівалентність тестів. Комплекс, складений з еквівалентних тестів, є гомогенним, а з нееквівалентних - гетерогенним. Проте слід враховувати, що не існує універсальних гомогенних або гетерогенних комплексів. Так, для недостатньо підготовлених людей комплекс, до якого входять біг на 100 і 800 м, стрибок у довжину з місця, підтягування на перекладині буде гомогенним, а для спортсменів високої кваліфікації - гетерогенним.

Ступінь надійності тесту можна встановити за допомогою дисперсійного аналізу і розрахунку внутрішнькласового коефіцієнта кореляції (коефіцієнта надійності r) між показниками, зібраними на аналогічних групах або декількома експериментаторами. У більшості випадків у спорті має місце представлена в таблиці 3.1 градація надійності тестів.

Таблиця 3.1.

Надійність тестів

Надійність	r
Відмінна	0,95 і більше
Добра	0,90 – 0,94
Середня	0,80 – 0,89
Прийнятна	0,70 – 0,79
Низька	0,60 – 0,69

Надійність тестів може бути до певної міри підвищена наступними способами:

- більш суворою стандартизацією тестування;

- збільшенням числа спроб;

- збільшенням числа експертів;

- збільшенням числа еквівалентних тестів;

- кращою мотивацією випробовуваних;

- вибором технічних засобів, що забезпечують задану точність вимірювань в процесі тестування.

При визначенні надійності тестів необхідно враховувати можливість такого явища, як тренд. Тренд - це систематичне підвищення або зниження результатів тестування від спроби до спроби. Причинами тренда є, з одного боку, адаптація (звикання), а, з іншого - стомлення.

Інформативність, або валідність тесту (англ. validity - обгрунтованість) - це ступінь точності, з якою він вимірює властивість, для оцінки якого використовується. Наприклад, такий тест, як кистьова динамометрія, буде явно інформативний для оцінки спеціальної силової підготовленості борців і неінформативний для оцінки цього ж якості у бігунів-спринтерів.

Інформативність підрозділяють на діагностичну і прогностичну, змістовну і емпіричну. Діагностична інформативність характеризує тест, який використовується для визначення стану спортсмена в момент спостереження. Прогностична інформативність характеризує тест, який використовується для визначення можливих майбутніх показників спортсмена. Тест може бути діагностично інформативний, а прогностично ні, і навпаки.

Змістовна (логічна) інформативність заснована на якісному змістовному аналізі ситуації. Вона визначається за допомогою логічного зіставлення фізіологічних, біомеханічних, психологічних та інших характеристик тесту і факторів, від яких, насамперед, залежить ефективність основного рухового дії. Наприклад, необхідно підібрати тест для оцінки підготовленості кваліфікованих бігунів на 400 м. Відомо, що фактором, від якого приблизно на 70% залежить ефективність бігу на 400 м, тобто спортивний результат, є досконалість анаеробного механізму енергозабезпечення. Отже, найбільш ефективними будуть тести, що дозволяють виявити рівень анаеробних можливостей спортсмена: біг на відрізках 200 - 300 м з максимальною швидкістю, стрибки з ноги на ногу в максимальному темпі на відрізках 100 - 200 м і т. п.

Логічний метод визначення інформативності тестів є часто єдиним для тих видів спорту, результати в яких не можуть бути виражені безпосередньо в метричних одиницях (гімнастика, спортивні ігри і т. д.).

Емпірична інформативність (грец. емпейріа - досвід) заснована на кількісному порівнянні результату тесту з ефективністю основного рухового дії. В якості критерію ефективності рухової дії зазвичай використовуються:

- результат в змагальному вправі;

- будь-яка кількісна характеристика найбільш значущих елементів змагального вправи (тривалість фази опори в бігу, сили відштовхування в стрибках, відсоток точних передач у футболі т. п.);

- результати тестів, інформативність яких для спортсменів даної кваліфікації була встановлена раніше;

- кваліфікація спортсменів (приналежність до групи майстрів спорту служить критерієм для спортсменів нижчих розрядів).

Якщо для порівняння обраний одиничний критерій ефективності рухової дії (наприклад, для лижників-гонщиків - довжина кроку при підйомі крутизною 7^о, так як саме вона більш інших пов'язана з результатами на змаганнях), то для визначення інформативності тесту розраховується коефіцієнт кореляції (коефіцієнт інформативності) між критерієм і результатом тесту. Найбільші коефіцієнти кореляції будуть вказувати на високу інформативність тестів.

Якщо одиничний критерій для порівняння результатів тесту відсутній (наприклад, силову підготовленість студентів можна оцінити за допомогою таких тестів, як згинання. розгинання рук в упорі на брусах, підтягування на перекладині, присідання зі штангою, тяга штанги і т. п., але не ясно, який критерій вибрати для визначення їх ефективності), то використовується так званий факторний аналіз - один з методів математичної статистики. Він дозволяє, по-перше, згрупувати тести, що мають загальну якісну основу, тобто в яких результати обумовлені одними і тими ж факторами (наприклад, силою м'язів верхніх кінцівок), і, по-друге, визначити їх питома вага в цій групі. Тести з найбільшим факторним вагою вважаються самими інформативними. Визначаючи емпіричну інформативність, слід мати на увазі, що вона неоднакова в різних за складом групах і сильно залежить від надійності тесту. Тест з низькою надійністю завжди мало інформативний. Інформативність батареї тестів вище інформативності одного тесту. Змістовний і емпіричний аналізи інформативності взаємопов'язані. Змістовний аналіз завжди повинен передувати емпіричному. Завідомо неінформативні тести немає сенсу піддавати емпіричному аналізу.