2.7. Єдність вимірювань

Єдність вимірювань являє собою такий стан вимірювань, за якого забезпечується їх достовірність, а значення вимірюваних величин виражаються в узаконених одиницях. Єдність вимірювань базується на правових, організаційних і технічних основах.

Організаційні основи забезпечення єдності вимірювань полягають у роботі метрологічної служби України, яка складається з державної і відомчих метрологічних служб. Відомча метрологічна служба є і в спортивній області. Технічною основою забезпечення єдності вимірювань є система відтворення певних розмірів фізичних величин та передачі інформації про них всім без винятку засобам вимірювань в країні.

Питання для самоконтролю:

1. Що називають вимірюванням?

2. Які елементи включає в себе система вимірювання фізичних величин?

3. На які види діляться вимірювання?

4. Які одиниці вимірювань входять до Міжнародної системи одиниць?

5. Як розрізняються вимірювання за характером зміни вимірюваної величини?

6. На які види ділять вимірювання за способом отримання числового значення?

7. Які позасистемні одиниці вимірювань найбільш часто використовуються в спортивній практиці?

8. Якими бувають вимірювання за кількістю вимірювальної інформації?

9. Як ділять вимірювання по відношенню до основних одиницям?

10. Що таке шкала вимірів?

11. Як утворюється шкала порядку?

12. Що називається шкалою інтервалів?

13. Які особливості шкали відносин?

14. Що таке шкала найменувань?

15. Що таке точність і похибка вимірювань?

16. Які існують види похибки вимірювань?

17. Як усунути або зменшити похибку вимірювань?

18. Як розрахувати похибка і записати результат прямого вимірювання?

19. Як знайти кількість вимірювань для отримання результату із заданою точністю?

20. Які існують засоби вимірів?

21. Як знизити вплив об'єкта вимірювань на точність вимірювального експерименту?

22. Як впливають на процес вимірювання суб'єкти вимірів?

23. Що можна віднести до умов вимірів?

24. Як знизити вплив об'єкта вимірювань на точність вимірювального експерименту?

25. Що є основами забезпечення єдності вимірювань?

Тема 3. Основи теорії тестів і методологія тестування. Основи теорії оцінок

3.1. Зародження вчення про тести.

3.2. Класифікація і види рухових тестів.

3.3. Метрологічні вимоги до тестів.

3.4. Методологія тестування

3.3. Тестування як непряме вимірювання

3.3. Методологія тестування.

3.4. Проблема і завдання теорії оцінок.

3.5. Шкала оцінок.

3.6. Норми оцінок.

3.7. Кількісна оцінка якісних показників. Кваліметрія.

3.1. Зародження вчення про тести

Засновником наукового вивчення індивідуальних відмінностей людини та теорії тестів вважається видатний англійський мандрівник і вчений (географ, генетик, психолог і антрополог), двоюрідний брат Чарльза Дарвіна - Френсіс Гальтон (1822 - 1911). Скориставшись нагодою проведення в Лондоні в 1884 році міжнародної виставки медичного обладнання, способів і методів охорони здоров'я, він створив лабораторію, де відвідувачі у віці від 5 до 80 років могли перевірити свої фізичні здібності, деякі фізіологічні можливості організму і психологічні властивості. Обстеження проходили по 70 показниками (довжина і маса тіла, життєва ємність легенів, станова сила, м'язова сила згинання кисті і т.п.). За повною програмою було обстежено 9337 осіб. Результати дозволили визначити відповідні статеві і вікові відмінності, знайти середні значення і дисперсію (розсіювання) за певними показниками.

Сам термін "тест" вперше ввів американський психолог Дж. Кеттел в праці «Розумові тести і вимірювання» (1890 р.) і запропонував серію з 50 «розумових тестів» для визначення почуття часу, дослідження оперативної пам’яті, фізичних і психічних здібностей людини. До тестового контролю він висунув ряд вимог:

- рівні умови для всіх учасників;

- обмеження часу тестування приблизно однією годиною;

- відсутність сторонніх осіб і глядачів у місцях випробувань;

- обстановка та обладнання повинні викликати у людей бажання взяти участь у тестуванні;

- випробувані повинні користуватися одними і тими ж інструментами і чітко розуміти, що їм слід робити.

Починаючи з початку XX століття, тести отримують широке расповсюдження у сфері освіти. В. Макколл у цей період розділив тести на педагогічні та психологічні.

Подальший розвиток тестування йшло шляхом удосконалення насамперед математичного апарату. На початку ХХ століття і протягом двох наступних десятиліть висунуто дві основні концепції оцінки якості тестів: надійність та інформативність. Важливим способом перевірки якості тестів став коефіцієнт кореляції, розроблений в 1900г. Пірсоном під безпосереднім впливом ідей Гальтона. Створення коефіцієнта кореляції, а незабаром і теорії кореляції, докорінно змінило всю методологію конструювання тестів, їх обгрунтування і використання. За допомогою кореляції між результатами тестів і результатами яких-небудь критеріїв стало можливим отримання інформації про ступінь зв'язку тіста і критерію.

Французький психолог А. Біне першим застосував в 1903 році тести для оцінки вищих психічних функцій - для вимірювання інтелекту людини.

Помітний внесок у розвиток тестів зробив Спірмен в 1904 р Він поєднав психологічну теорію з теорією фізичних вимірювань за допомогою кореляційних методів. Створення теорії кореляції змінило методологію конструювання тестів. В результаті з'явився перший метод оцінки надійності тестів за допомогою повторного тестування, з наступним визначенням кореляції результатів випробовуваних в тесті і повторному тесті.

У 1904 р. Спірменом було розроблено коефіцієнт кореляції для перевірки якості тестів. Було створено перший метод оцінки надійності тестів.

Теорія тестування у фізичному вихованні та спорті отримала обгрунтування тільки в середині 20-х років ХХ сторіччя. Відомі роботи цього періоду, - "Тести фізичних здібностей у процесі фізичного виховання" Роджерса (1925 г.) і "Вимірювання рухових здібностей" Брайса (1927 г.). Ідея використання рухових тестів для визначення рівня фізичної підготовленості різних верств населення була реалізована в комплексі "Готовий до праці і оборони" (ГТО), який був затверджений в колишньому СРСР в 1931р.

Теорія тестування у фізичному вихованні одержала наукове обґрунтування лише всередині 20-х років XX століття. У 1925 р. було надруковано наукову працю «Тест фізичних здібностей у процесі фізичного виховання» (Ф. Роджер), у 1934 р. – «Вимірювання загальних рухових здібностей людини» (Д. Брайс).

У СРСР було створено комплекс для визначення фізичної підготовленості різних груп населення «Готовий до праці і оборони» (1931), який мав позитивні сторони: оцінювались різні сторони фізичної підготовки людини; був доступний основній масі населення.

У СРСР систематична розробка методології тестування почалась приблизно на початку 60-х років XX ст. Значний внесок у розробку теорії тестів зробили В. Філін («Педагогічні методи дослідження у спорті», 1960); В. М. Зациорский («Спортивная метрология», 1982); М. А. Годик («Спортивная метрология», 1988), В. Л. Карпман («Тес-тирование в спортивной медицине», 1988).

В останній час теорія тестів одержала розвиток у працях Л. П. Сергієнка («Комплексне тестування рухових здібностей людини», 2010), В. Б. Коренберга («Спортивная метрология», 2004), Б. Х. Ланди («Методика комплексной оценки физического развития», 2004), Т. Ю. Круцевич («Контроль в физическом воспитании детей, подростков и юношей», 2005), С. В. Начинскої («Спортивная метрология», 2005).