6

Тема 6. Організація обліку зобов’язань план

1. Поняття зобов’язань та їх класифікація у контексті організації обліку.

2. Оцінка та основні завдання організації обліку зобов’язань.

3. Організація документування операцій із зобов’язаннями.

4. Організація синтетичного і аналітичного обліку зобов’язань.

Мета організації обліку зобов’язань

Створити належні умови для своєчасного нарахування обов’язкових заборгованостей та їх відшкодування, відображення у обліку операцій, пов’язаних з виникненням та погашенням зобов’язань.

1. Поняття зобов’язань та їх класифікація у контексті організації обліку

Методологічні вимоги до формування в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності інформації про зобов’язання визначає П(С)БО 11 «Зобов’язання». Відповідно до нього зобов’язання - це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди. Борги (заборгованість) підприємства виникають внаслідок придбання товарів та послуг в кредит або залучення в обіг самого кредиту, який підприємство отримує як фінансування своєї діяльності. Іншими словами зо­бов’язання - це позичений (або позичковий) капітал.

Для визнання зобов’язань повинні бути дотримані дві умови: оцінка їх може бути достовірно визначена; існує ймовірність зменшення економічних вигод внаслідок їх погашення.

Для організації їх обліку і управління необхідна систематизація зобов’язань, яку проводять у вигляді класифікації.

З метою організації обліку їх поділяють на 4 групи: поточні (зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу), довгострокові (всі зобов'язання, які не є поточними), непередбачені зобов’язання, і доходи майбутніх періодів.

Непередбачене зобов'язання - це:

1) зобов'язання, що може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтверджено лише тоді, коли відбудеться або не відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю; або

2) теперішнє зобов'язання, що виникає внаслідок минулих подій, але не визнається, оскільки малоймовірно, що для врегулювання зобов'язання потрібно буде використати ресурси, які втілюють у собі економічні вигоди, або оскільки суму зобов'язання не можна достовірно визначити.

2. Оцінка та основні завдання організації обліку зобов’язань.

Завдання організації обліку зобов’язань

• організація чіткого документування розрахунків за зобов’язаннями;

• організація правильного, своєчасного нарахування податків і зборів;

• організація своєчасної сплати податків і зборів у відповідні ор­ганізації;

• організація повної реєстрації даних первинного обліку про зобов’язання в регістрах аналітичного та синтетичного обліку;

• організація звірки даних по зобов’язанням аналітичного та синтетичного обліку;

• правдиве відображення інформації щодо зобов’язань у звітності та примітках до неї.

З метою раціональної організації бухгалтерського обліку зобов’язань слід чітко знати, в якій послідовності проходять облікові процеси на кожному етапі їх обліку. Оскільки таких етапів три - первинний, поточний і підсумковий облік, то процес послідовності організації обліку зобов’язань на кожному з них розглянемо у блок схемі на рис. 6.1.

На першому етапі - етапі первинного обліку разом з документуванням потрібно провести оцінку зобов’язань, для чого потрібно знати відмінності у їх оцінці. Так, поточні зобов’язання оцінюються та відображаються в звітності за сумою погашення; довгострокові, на які нараховуються відсотки, відображають за їх теперішньою вартістю.

Сума погашення - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства

Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства. Дисконтуванню підлягають суми: довгострокових кредитів; облігаційних позик; довгострокових відсоткових векселів; платежів із довгострокової оренди; позик небанківських фінансово-кредитних установ. Суми створених забезпечень визнаються витратами. Непередбачені зобов’язання обліковуються на позабалансових рахунках за обліковою оцінкою.