Питання для самоконтролю

1. Переваги, недоліки та сучасний стан страхового асистансу в Україні

2. Організаційно-правові засади медичного страхування. Зарубіжний досвід.

3. Аналіз програм медичного страхування в Україні

4. Принципи визначення страхових тарифів з медичного страхування. Визначення розміру страхового забезпечення.

Методичні вказівки до виконання індивідуального завдання

Індивідуальне завдання з дисципліни «Соціальне страхування» представляє собою реферат, який демонструє поглиблене опрацювання відповідної теми.

У процесі підготовки реферату студент накопичує знання, вміння та навички роботи з різними інформаційними джерелами, готується до майбутніх курсових і дипломних робіт.

Тематика

1. Фонди соціального страхування як суб’єкти управління коштами соціального страхування

2. Аналіз систем соціального страхування країн світу

3. Основні етапи формування та сучасний стан медичного страхування в Україні

4. Прояви превентивної функції страхування в роботі фондів соціального страхування

5. Напрямки вдосконалення роботи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

6. Оцінка ступеня врахування сучасних тенденцій розвитку ринку праці в роботі Фонду соціального страхування від безробіття

7. Моделі соціального захисту в міжнародній практиці

8. Інформаційно - технічні послуги в системі соціального страхування як передумова ефективного надання соціальних послуг

9. Шляхи підвищення ефективності функціонування недержавних пенсійних фондів

10. Розвиток недержавного пенсійного страхування в Україні

11. Проблеми підвищення рівня допомоги по безробіттю у сучасних умовах

12. Проблема підвищення соціальних стандартів та нормативів на сучасному етапі економічного розвитку України

13. Напрямки вдосконалення роботи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань.

14. Напрямки вдосконалення роботи пенсійного Фонду

15. Аналіз систем пенсійного забезпечення в міжнародній практиці

16. Напрямки вдосконалення роботи Фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Критерї оцінювання реферату

1. Відповідність змісту реферату обраній темі.

2. Повнота опрацювання теми з використанням необхідної літератури.

3. Наукова і практична обґрунтованість висновків.

4. Самостійність виконаної роботи.

5. Стиль, логічність викладу, відповідність вимогам щодо оформлення.

Відповідність реферату всім наведеним критеріям дає змогу оцінити його найвище — оцінкою «відмінно». Невиконання однієї або кількох вимог знижує оцінку на таку саму кількість балів.

Вимоги до оформлення реферату

Загальними вимогами до оформлення реферату є: чіткість побудови; логічна послідовність викладу матеріалу; переконливість аргументації, стислість і точність визначень, що виключають можливість суб’єктивного і неоднозначного їх тлумачення, доведеність висновків та об’єктивність рекомендацій.

Реферат комплектується у такій послідовності: титульний аркуш; зміст; основна частина; список використаних джерел; додат­ки. Обсяг реферату — 15—20 сторінок машинописного тексту (без додатків).

Основна частина має включати в себе такі складові: визначення основних базових понять; аналіз проблеми, обгрунтування актуальності; формулювання мети та завдань; аналіз основних точок зору на проблему; шляхи вирішення проблеми, обгрунтування можливості застосування досвіду тощо; власні висновки та пропозиції; список використаних джерел (монографії, періодичні видання. електронні ресурси тощо).

Реферат друкують з одного боку аркуша формату А4 (210 × 297 мм), залишаючи береги таких розмірів: лівий — не менше 30 мм, правий — не менше 10 мм, верхній та нижній — не менше 20 мм.

Текст основної частини реферату розбивають на розділи та підрозділи. Назви розділів записують великими літерами перед текстом по центру сторінки. Заголовки підрозділів записують малими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Переноси слів у заголовках не дозволяються. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Відстань між заголовками та текстом має дорівнювати 3—4 інтервалам. Кожну структурну частину реферату (зміст, розділи основної частини, список використаних джерел, кожний додаток) треба починати з нової сторінки.

Нумерація сторінок реферату має бути наскрізною і подаватись арабськими цифрами без знака «№» і крапки. Першою сторінкою реферату є титульний аркуш, проте на ньому номер сторінки не ставлять. На наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки.

Розділи реферату позначають послідовно арабськими цифрами. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, розділених крапкою. В кінці номера підрозділу перед його назвою також має стояти крапка (наприклад, 2.3. Назва — третій підрозділ другого розділу).

Стиль викладу матеріалу в рефераті має бути строгим і стриманим. Побудовуючи речення, бажано використовувати дієслова у неозначено–особистій формі, наприклад: «Вважається доцільним запропонувати...», а не «Я пропоную...». Слід користуватися також загальновизнаною управлінською термінологією, звертаючи увагу на точність її застосування та чіткість формулювань. Скорочення слів у тексті реферату та ілюстраціях до нього, крім загальновизнаних абревіатур, не допускається.

Цифровий матеріал, вміщений в текст реферату, як правило, має оформлятися у вигляді таблиць. За побудовою таблиця являє собою перехрещення горизонтальних рядків і вертикальних стовп­ців)

За побудови, оформлення та розміщення таблиць у тексті слід дотримуватися таких правил:

1. Кожна таблиця мусить мати тематичний заголовок, який відбиває її зміст і розміщується безпосередньо над таблицею по центру. Тематичний заголовок не підкреслюють. Праворуч над тематичним заголовком пишуть слово «Таблиця» та вказують її порядковий номер (знак «№» перед цифрами не ставиться). Заголовок таблиці і слово «Таблиця» починають з великої літери.

2. Заголовки стовпців мають починатися з великих літер, підзаголовки — з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком. Якщо підзаголовки мають самостійне значення, то їх починають з великої літери.

3. Стовпець з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба. За необхідності нумерації рядків їх порядкові номери ставлять перед назвою заголовків рядків.

4. Стовпці таблиці нумерують лише тоді, коли на них є посилання у тексті реферату або коли таблиця продовжується на наступній сторінці.

5. Якщо всі дані, наведені у таблиці, мають однакову одиницю вимірювання, її вказують у тематичному заголовку, якщо різні — у заголовках стовпців або рядків через кому. Позначення одиниць вимірювання при цьому має відповідати стандартам.

1. Якщо наведені у таблиці дані мають якісь особливості (є попередніми, стосуються частини явища, що вивчається тощо), то на це необхідно вказати у примітках, які розміщують одразу під таблицею.

2. Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, наведених у додатках) у межах кожного розділу двома арабськими цифрами, між якими ставиться крапка. Перша з цифр указує номер розділу, друга — порядковий номер таблиці всередині розділу.

3. На всі таблиці мають бути зроблені посилання в тексті реферату. У разі першого посилання пишуть слово «табл.», повторних — «див. табл.», після чого вказують номер таблиці (без знака «№»). Кожна таблиця супроводжується стислим аналізом і висновками. При цьому в тексті не треба повторювати кількісні відношення, наведені у таблиці.

4. Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті реферату (або на наступній сторінці) таким чином, щоб її можна було читати без повороту рукопису або з поворотом за го­динниковою стрілкою.

5. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. У такому разі назву таблиці пишучи вміщують тільки над її першою частиною, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці. Таблицю з великою кількістю стовпців можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки або стовпці таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому випадку — боковик.

У процесі оформлення реферату часто використовують ілюстративні матеріали у вигляді діаграм, графіків, схем тощо.

Графічне зображення статистичних даних, яке унаочнює співвідношення між ними, називається діаграмою. За формою побудови діаграми поділяють на лінійні, площинні та зображувальні. Найчастіше у проектах використовують лінійні діаграми, а з площинних — стовпцеві та секторні.

Лінійна діаграма за допомогою прямих, кривих або ламаних характеризує кількісні показники розвитку досліджуваних об’єктів, явищ або процесів.

У стовпцевих діаграмах кількісні дані відображають у вигляді прямокутників — стовпців, які розміщують вертикально поряд або на однаковій відстані один від одного. Висота цих стовпців відповідно до встановленого масштабу пропорційна кількісним значенням зображуваних показників. Горизонтальне розміщення таких прямокутників утворює стрічкову діаграму.

Секторна діаграма — поширена форма зіставлення різних частин одного цілого. Її будують шляхом поділу кола на окремі сектори пропорційно питомій вазі частин у цілому. Основою для порівняння є площі, утворювані секторами кола.

Засобом графічного зображення змін однієї величини залежно від змін іншої є графік. Найчастіше у рефератах використовують графіки часових рядів. Для їх побудови використовують, як правило, прямокутну систему координат. На осі абсцис відкладають відрізки часу, а на осі ординат — значення рівнів ряду динаміки. На один графік можна нанести для порівняння декілька динамічних рядів.

Схеми у рефераті вживають для того, щоб показати склад, структуру та взаємозв’язки між окремими елементами явища, системи, що вивчаються, або послідовність етапів того чи іншого процесу. Креслення схем і графіків має відповідати вимогам стандартів.

Усі ілюстративні матеріали у рефераті необхідно розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше (або на наступній сторінці), так щоб їх можна було читати без повороту аркуша або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Усі ілюстрації позначаються скороченим словом «Рис.» (Рис.) і нумеруються послідовно в межах розділу (за винятком ілюстрацій, наведених у додатках). Номер ілюстрації складається з номера розділу та порядкового номера ілюстрації, розділених крапкою. Після номера ілюстрації наводиться її назва. За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий текст). Номер ілюстрації, її назву та пояснювальні написи розміщують послідовно під ілюстрацією. Посилаючись на ілюстрацію у тексті реферату, називають її вид (діаграма, графік, схема) та номер. У разі повторного посилання на ілюстрацію вживають скорочене слово «дивись» (наприклад, «див. рис. 2.1»);

Формули, що наводяться у рефераті, нумерують у межах розділу арабськими цифрами, так само як і таблиці та рисунки. Порядковий номер формули вказують у круглих дужках праворуч від неї. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба наводити безпосередньо під формулою в тій самій послідовності, в якій їх дано у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба пояснювати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де», без двокрапки. Посилання в тексті на порядковий номер формули роблять у круглих дужках (наприклад, «...у формулі (2.1)»).

Формули рівняння треба виділяти з тексту вільними рядками — вище і нижче кожної формули потрібно залишати не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (–), множення(х) і ділення (:).

У процесі написання реферату може з’явитися потреба у примітках до тексту або до таблиць. Такі примітки містять довідкову чи пояснювальну інформацію. Якщо примітка лише одна, то після слова «Примітка» ставлять крапку, якщо їх декілька, то після слова «Примітка» ставлять двокрапку, а примітки нумерують арабськими цифрами з крапкою.

Інформація, запозичена з інших джерел, а також цитати, наведені у тексті реферату, обов’язково мають супроводжуватися посиланнями на відповідні джерела. Такі посилання дають змогу відшукати першоджерело, отримати необхідну інформацію щодо нього та перевірити достовірність наведених у рефераті відомостей. Посилання дають або одразу після закінчення цитати — у квадратних дужках зазначаються порядковий номер джерела у списку літератури та відповідна сторінка джерела (наприклад, [4, с. 35]), або під текстом цієї сторінки — зазначаються прізвище та ініціали автора, назва джерела, видавництво, рік видання та сторінка.

Список використаних джерел наводять після основної частини. Перелік джерел інформації укладають (за абеткою) у такій послідовності:

• закони України;

• інструкції та нормативні акти міністерств і відомств;

• наукова, навчально–методична, спеціальна література, ви­дана українською або російською мовами;

• наукова, навчально–методична, спеціальна література, видана іноземними мовами.

Набір елементів бібліографічного опису літературних джерел різних видів (закон України, статистичний щорічник, підручник, навчальний посібник, монографія, стаття, перекладне видання, оригінальне зарубіжне видання), спосіб написання кожного елементу, використання розділових знаків тощо мають відповідати стандарту.

Оформлюючи додатки до реферату, слід дотримуватися таких правил:

• послідовність подання додатків визначається порядком появи посилань на них у тексті реферату;

• кожний додаток має починатися з нової сторінки;

• кожний додаток незалежно від його характеру мусить мати заголовок, надрукований вгорі по центру малими літерами з першої великої. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток», після якого за допомогою великих літер української абетки (за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь) ідентифікується його позначення (наприклад, «Додаток А», «Додаток Б» і т. д.). Один додаток позначається як «додаток А»;

• текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У такому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку (наприклад, А. 2 — другий розділ додатка А). Ілюстрації, таблиці і формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка (наприклад, рис. А. 1.2 — другий Рис. першого розділу додатка А).