1. Охарактеризуйте відмінності у будові еукаріотичної та прокаріотичної мікробних клітин та їх вплив на життєдіяльність мікроорганізмів.

Вищі протисти (еукаріоти) - клітини, що мають відокремлене ядро і великі рибосоми; нижчі протисти (прокаріоти) - доядерні організми, в клітинах яких немає відокремленого ядра, рибосоми дрібні й розсіяні в цитоплазмі, у більшості випадків також без будь-яких інших мембранних органел та одноклітинні, але є виключення.

За розмірами діаметра і об’єму еукаріоти більші від прокаріотів. Джгутики еукаріотів: складні з розташуванням мікротрубочок, а прокаріотів: прості (мікротрубочки відсутні).

У прокаріотів клітинний центр, ендоплазматична сітка, мітохондрії, комплекс Гольджі, лізосоми відсутні, у еукаріотів є.

2. Вкажіть засади побудови природної та штучної класифікації мікроорганізмів. Назвіть таксони мікроорганізмів та опишіть правила утворення назв основних таксонів прокаріотичних мікроорганізмів.

Існують два типи класифікації - штучна і природна. У штучній класифікації за основу беруть один або кілька легко помітних ознак. Вона створюється і застосовується для вирішення практичних задач, коли головним є зручність використання і простота.

Природна класифікація - Це спроба використовувати природні взаємозв'язку між організмами. В цьому випадку враховується більше даних, ніж в штучної класифікації, при цьому беруться до уваги не тільки зовнішні, але і внутрішні ознаки.

Таксон – група організмів, об’єднаних на основі загальноприйнятих методів класифікації, пов’язаних між собою тим чи іншим ступенем спорідненості, та достатньо відокремлену від інших груп, щоб їй сожна було присвоїти ту чи іншу таксономічну категорію – рід, вид. Таксон завжди позначає конкретні біологічні об’єкти: хребетні, папороті і ін. для бактерій прийнята бінарна номенклатура: кожній бактерії присвоюють родову і видову ознаки, що пишуться латинською мовою. Перше слово вказує на родову належність, друге – назву виду – Phytophtora infestans

3.Таксономія мікроскопічних грибів, відмітні таксономічні ознаки та правила утворення назв основних таксонів грибів. Відмітні особливості класів мікроміцетів, до яких входять основні збудники псування продовольчої сировини і харчових продуктів та об`єкти біотехнології.

Таксон – група організмів, об’єднаних на основі загальноприйнятих методів класифікації, пов’язаних між собою тим чи іншим ступенем спорідненості, та достатньо відокремлену від інших груп, щоб їй сожна було присвоїти ту чи іншу таксономічну категорію – рід, вид. В основу класифікації грибів покладено спосіб їх розмноження та будову міцелію. Класифікація враховує і філогенетичні зв’язки. Номенклатура бінарна: родова і видова назва (Aspergillus niger). Види об’єднуються у роди, роди у родини(-eceae), родини – у порядки(-ales), порядки – у класи(-mycetes).

Мікроміцети — гриби та грибоподібні організми мікроскопічних розмірів.

В основу таксономії мікроміцетів покладено особливості розмноження та будови міцелію. Вона є більш складною та заплутаною.

Основними таксонами мікроміцетів є відділ (-mycota), підвідділ (-mycotina), клас (-mycetes), підклас (-mycetidae), порядок (-ales), підпорядок (-inales), родина (-aceae), підродина (-oidae), рід та вид.

Хітридіоміцети: міцелій розвинутий дуже слабо. Розмножується зооспорами.

Зигоміцети: міцелій одноклітинний. Розмноження вегетативне – спорангієспорами, статеве – зигоспорами.

Аскоміцети: міцелій багатоклітинний. Розмноження вегетативне- конідіями, статеве – аскоспорами.

Базидіоміцети: міцелій багатоклітинний. Розможення вегетативне конідіями, статеве – базидіоспорами.

Дейтероміцети: міцелій багатоклітинний. Розмножуються виключно вегетативним шляхом: оїдіями і конідіями.

4.Охарактеризуйте загальноприйняті системи класифікації вірусів (класифікація Міжнародного комітету таксономії вірусів, класифікація Балтімора) – вкажіть ознаки, покладені в їх основу, та назвіть основні класифікаційні групи. Охарактеризуйте будову вірусів. Надайте характеристику значення та практичного застосування вірусів у харчовій промисловості.

Віруси -особлива форма життя, для якої відмінними ознаками, за якими вона

відрізняється від інших живих істот є те, що віруси не мають клітинної будови, містять тільки один вид нуклеїнової кислоти та не здатні репродуктувати поза живою клітиною. Віруси - облігатні паразити. За формою віріонів віруси поділяються на: паличкоподібні (віруси тютюнової мозаїки, сказу та ін.), сферичні (віруси грипу, курячої саркоми, кору та ін.), кубовидні (віруси натуральної віспи, папіломи людини і тварин, аденовіруси, ентеровіруси тощо), ниткоподібні (віруси мозаїки пшениці, квасолі, сої, кавунів), булавовидні (віруси бактерій). На сьогодні відомо понад 300 вірусів – збудників інфекційних хвороб тварин та людей, і понад 700 фітопатогенних вірусів. Живуть і розмножуються тільки на живих клітинах рослин, тварин і людей. Вони викликають різні захворювання: віспа,кір, тютюнова мозаїка, бронзовість помідорів. Вони завдають великої шкоди при виробництві молочнокислих продуктів, бактеріальних добрив, антибіотиків. У грунті азотофікуючі бактерії можуть заражатись фагами, що призводить до затримки їхнього розвитку, а значить погіршує процес зв’язування молекулярного азоту, що негативно впливає на урожай.

Класифікація Міжнародного Комітету з таксономії вірусів за типом геному

Група І — дволанцюгові ДНК-віруси 

Група II — одноланцюгові ДНК-віруси

Група III — дволанцюгові РНК-віруси

Група IV — позитивно спрямовані одноланцюгові РНК-віруси

Група V — негативно спрямовані одноланцюгові РНК-віруси 

Група VI — одноланцюгові зворотно-транскрипційні РНК-віруси

Група VII — дволанцюгові зворотно-транскипційні ДНК-віруси

Класифікація Балтімора побудована на типі нуклеїнової кислоти, що використовується вірусом для переносу спадкового матеріалу, та на тому, яким шляхом відбувається її експресія та реплікація.

На відміну від клітинних організмів, генетична інформація яких зберігається у вигляді дволанцюгової ДНК, геном віруса може зберігатись як у вигляді дво-, так одноланцюгової нуклеїнової кислоти.

Таксономія вірусів в основних рисах схожа на таксономію клітинних організмів. Таксономічні категорії, що використовуються в класифікації вірусів):

Ряд (-virales)

Родина (-viridae)

Підродина (-virinae)

Рід (-virus)

Вид

5.Вкажіть ознаки, покладені в основу класифікації прокаріотів згідно «Визначника бактерій Берджі». Назвіть відділи прокаріотів та їх відмітні ознаки.

Найбільш поширена штучна класифікація – систематика бактерій Берджи, за спрощеною класифікацією бактерії ділять на родини, роди та види. Штучні класифікації прокаріотів враховують практичні моменти і служать для розпізнавання описаних форм. У класифікації мікроорганізмів основною одиницею є штам(чиста культура виділеної бактерії). Штами об’єднуються у види(species), види у роди(genus), роди у родини(-aceae). В основі поділу на родини лежить форма бактерій, на роди – морфологічні ознаки: здатність до спороутворення, сполучення клітин.

• Cracillicutes: грам негативні, спор не утворюють, розмноження бінарним поділом, є брунькування, одна група множинним поділом, рухомі

• Firmcutes: грам позитивна клітинна стінка, утв. ендоспори та спорангії, розмнож бінарним поділом, рухомі

• Tenericutes: грам негативні, клітинна стінка відсутня, розмнож бінарним поділом, брунькуванням, фрагментацією.

• Mendosicutes: архебактерії