Форми роботи під час заняття
Семінар
«Психологія управління конфліктом»
Мета: з’ясувати теоретичні підходи до вивчення спілкування у психології та розглянути різні аспекти управлінського спілкування у їх взаємозв’язках.
Питання для обговорення:
Поняття конфлікту, його типів та функцій
Структура та динаміка конфліктів.
Причини виникнення конфліктів.
Способи запобігання та розв’язання конфліктів.
На занятті обговорюються питання у відповідності до плану. Студенти діляться своїми знаннями та поглядами стосовно прочитаного. Ставлять одне одному додаткові запитання. Обговорюють проблеми, які викликали ускладнення у розумінні.
Практичне завдання 1 діагностика індивідуальних стратегій поведінки у конфліктних ситуаціях
Вступний коментар. Традиційно конфлікти у групах розглядалися як небажане відхилення, яке має негативні наслідки. Проблема зводилась до того, як уникнути конфліктів. Сучасний погляд полягає у розумінні конфліктів як неминучого явища та природнього фрагменту соціального життя. Більше того, конфлікт розглядається з точки зору його позитивних ефектів: конфлікт веде до змін, зміни – до адаптації, адаптація – до виживання. Отже, конфлікт виконує функцію сигналу про наявність проблеми та стимулу до її розв’язання. Проте, оскільки конфлікт може мати негативні наслідки, визнається необхідність управління конфліктами. Завдання управління конфліктом зводиться до переводу конфлікту у конструктивну форму, яка дозволяє використати його позитивний потенціал та мінімізувати можливі деструктивні наслідки, насамперед, за допомогою переговорної практики.
Мета: оволодіння навичками виявлення індивідуальних тенденцій поведінки у конфліктних ситуаціях, діагностики й аналізу власного стилю поведінки у конфліктних ситуаціях.
Матеріали та обладнання: опитувальник Томаса, ключ для обробки даних, бланк для відповідей.
Хід роботи:
1. Виконати методику в режимі самодіагностики.
2. Обробити результати.
3. Познайомитися з описом індивідуальних стратегій, спираючись на схему Томаса.
4. Дати письмову інтерпретацію отриманих результатів.
Методика схильності до конфліктної поведінки к.Томаса
Інструкція. Вам буде запропоновано тест на виявлення індивідуальних тенденцій поведінки у конфліктних ситуаціях. Я буду зачитувати під відповідними номерами пару суджень, із яких потрібно вибрати одне. За яким принципом? Не за принципом “гарно-погано”, “правильно-неправильно”, а за принципом більшої ймовірності даної поведінки для Вас (“частіше я поводжу себе так”, “це більше схоже на мене” та _іж.). Судження повторюються, але кожного разу зустрічаються у різних поєднаннях, тому не потрібно повторювати свій вибір, а навпаки, кожен раз вибирати наново. У своїх протоколах Ви записуєте номер, який я називаю, і букву “а”, якщо Ви обрали перше судження, або “б”, якщо друге”.
Текст опитувальника
1. А. Інколи я даю можливість іншим взяти на себе відповідальність за рішення спірного питання.
Б. Замість того, щоб обговорювати те, у чому ми не згодні, я намагаюсь звернути увагу на те, з чим ми обидва згодні.
2. А. Я намагаюся знайти компромісне рішення.
Б. Я прагну уладнати справу, враховуючи інтереси іншої людини і свої власні.
3. А. Звичайно я наполегливо добиваюся свого.
Б. Інколи я жертвую власними інтересами заради інтересів іншої людини.
4. А. Я прагну знайти компромісне рішення.
Б. Я намагаюся не вразити почуттів іншої людини.
5. А. Улагоджуючи спірну ситуацію, я завжди прагну знайти підтримку іншої людини.
Б. Я намагаюся робити все, аби уникнути непотрібної напруги.
6. А. Я прагну уникнути неприємностей для себе.
Б. Я завжди прагну домогтися свого.
7. А. Я намагаюся відкласти розв’язання спірного питання з тим, щоб згодом розв’язати його остаточно.
Б. Я вважаю можливим у чомусь поступитися, аби досягти чогось іншого.
8. А. Як правило, я наполегливо прагну домогтися свого.
Б. Перш за все, я прагну визначити зміст спірних питань.
9. А. Я думаю, що не завжди треба хвилюватися із приводу якихось суперечностей, що виникли.
Б. Я докладаю зусилля для того, щоб досягти свого.
10. А. Я твердо прагну досягти свого.
Б. Я намагаюся знайти компромісне рішення.
11. А. Перш за все, я намагаюся чітко визначити зміст спірних питань.
Б. Я прагну заспокоїти іншого і, головне, зберегти наші стосунки.
12. А. Я визнаю за краще не обирати позицію, яка може викликати суперечку.
Б. Я даю можливість іншому в чомусь залишитися із своєю думкою, якщо він також іде назустріч.
13. А. Я пропоную середню позицію.
Б. Я наполягаю, щоб усе було зроблено по-моєму.
14. А. Я повідомляю іншому свою точку зору і цікавлюся його думкою.
Б. Я прагну показати іншому логіку і перевагу моїх поглядів.
15. А. Я намагаюся заспокоїти іншого і зберегти наші взаємини.
Б. Я прагну зробити все необхідне для того, щоб уникнути напруги.
16. А. Я намагаюся не зачіпати почуттів іншого.
Б. Як правило, я прагну переконати іншого у перевагах моєї позиції.
17. А. Як правило, я наполегливо намагаюся досягти свого.
Б. Я прагну зробити все, щоб запобігти непотрібній напрузі.
18. А. Якщо це зробить іншого щасливим, я дам йому можливість наполягти на своєму.
Б. Я дам іншому можливість залишитися із своєю думкою, якщо він іде мені назустріч.
19. А. Перш за все, я намагаюся визначити зміст спірних питань.
Б. Я намагаюся відкласти спірні питання для того, щоб з часом розв’язати їх остаточно.
20. А. Я намагаюся негайно подолати наші суперечності.
Б. Я прагну знайти найкраще поєднання переваг і втрат для нас обох.
21. А. Під час переговорів я прагну до прямого обговорення проблеми.
Б. Я завжди прагну бути уважним до іншого.
22. А. Я намагаюсь знайти “середину” між моєю позицією та позицією іншої людини.
Б. Я відстоюю власну позицію.
23.А. Як правило, я дбаю про те, щоб задовольнити бажання кожного з нас.
Б. Інколи я даю можливість іншим взяти на себе відповідальність за розв’язання спірного питання.
24. А. Якщо позиція іншого здається йому важливою, я прагну йти йому назустріч.
Б. Я намагаюся переконати іншого піти на компроміс.
25. А. Я прагну переконати іншого у тому, що я маю рацію.
Б. Під час переговорів я намагаюся бути уважним до аргументів іншого.
26. А. Як правило, я пропоную середню позицію.
Б. Я майже завжди прагну задовольнити інтереси кожного з нас.
27. А. Дуже часто я прагну уникнути суперечок.
Б. Якщо це зробить іншого щасливим, я дам йому можливість наполягати на своєму.
28. А. Як правило, я наполегливо прагну досягти свого.
Б. Улагоджуючи спірну ситуацію, я намагаюся знайти підтримку в іншого.
29. А. Я пропоную середню ситуацію.
Б. Вважаю, що не завжди потрібно хвилюватися через те, що виникають розбіжності у думках.
30. А. Я намагаюся не зачіпати почуттів іншого.
Б. Я завжди обираю таку позицію у суперечці, щоб спільними зусиллями досягти успіху.
Обробка результатів
Спочатку необхідно записати назви стратегій, а потім _іж групові_ відповіді з ключем. Отримані показники оцінюються наступним чином:
- значення від 0 до 5 є низькими, свідчать про невираженість даної стратегії в репертуарі поведінки;
- значення від 8 до 12 вважаються високими, вони дозволяють зробити висновок про вираженість даної стратегії у репертуарі поведінки.
Ключ
Характеристика стратегій поведінки у конфліктній ситуації
Суперництво (домінування, конкуренція, напористість) – орієнтація на досягнення своїх інтересів у поєднанні з нехтуванням інтересами інших; часто використовується; оцінюється як така, що призводить до втрат у міжособистісних взаєминах або їх руйнування.
Поступливість (пристосування) – орієнтація на нехтування своїми інтересами в _іж’я збереження взаємин та уникання ускладнень; часто застосовується; оцінюється як нездатність вирішувати проблеми.
Уникання – тенденція втечі від розв’язання проблеми; часто використовується; оцінюється як неефективна, така, що потенційно призводить до накопичення та загострення проблем.
Компроміс – стратегія поступок при поступках іншої сторони; як спосіб вирішення проблем має певні недоліки (вимушеність, неповна задоволеність сторін, нестабільність рішення); як характеристика поведінки оцінюється позитивно.
Співробітництво – орієнтація на максимальне задоволення як власних інтересів, так і інтересів іншої сторони; як спосіб вирішення проблем і психологічна схильність оцінюється найвище.
Застосування будь-якої стратегії може бути повністю виправданим і визначається особливостями конкретної ситуації, відносно якої і потрібно оцінювати її ефективність. Опитувальник виявляє індивідуальну схильність людини до використання тих або інших стратегій. Сильна вираженість тієї чи іншої стратегії у поведінковому репертуарі може розглядатися як характерологічна особливість, що потенційно призводить до деструктивних (суперництво, поступливість, уникання) або конструктивних (компроміс, співробітництво) наслідків у міжособистісних стосунках.
Рис 4. Основні стратегії поведінки у конфліктній ситуації (схема К.Томаса)