Ситуація 3.

Домашнім завданням для учнів було вивчити напам’ять вірш.

Перевіряючи, як діти справились з великим віршем, вчителька викликала дев’ятеро дітей і залишилася ними дуже задоволена. Всі дев’ятеро знали вірш напам’ять.

На уроці була присутній директор школи. Після дзвоника вчителька запитала його: «Ну як?» Директор посміхнувся і відповів: «Так, дійсно діти декламували добре, але це все, що я можу відмітити як позитивне на Вашому уроці».

Вчителька здивувалась: «Що ж іще треба? Адже я встигла багатьох запитати, багатьох оцінила».

Як ви гадаєте, чому не сподобався урок директору? Які ідеї нової парадигми освіти і як має донести директор (психолог) до управлінської команди та персоналу школи?

Ситуація 4.

На кафедрі методик викладання педагогічного коледжу працювали 8 викладачів з фаховою освітою, половина з яких мала наукову ступінь та вчене звання. Працювали злагоджено, виявляти інтерес до справи. Керівником підрозділу був П.П.К-ко, кандидат педагогічних наук. Більшість рішень в підрозділі приймались колективно, і всім це подобалось. Але трапилось так, що керівнику запропонували роботу на більш вигідних умовах у іншому навчальному закладі і той пристав на цю пропозицію. Співробітники на цю подію відреагували по-різному. Через певний час на умовах конкурсу на вакантне місце прийшов новий викладач, який керівництвом був призначений тимчасово виконуючим обов’язки завідуючого. Це була порівняно молода людина з освітою престижного університету та науковим ступенем він подавав надії на гарне керівництво та професійне зростання.

Певний час кафедра працювала за інерцією злагоджено. Але настав період розробки плану роботи кафедри на рік. Як і раніше викладачі стали вносити пропозиції та формулювати спільні нові завдання роботи. Але тут новий керівник дав усім зрозуміти, що працювати далі будуть за розробленим ним планом, згідно з яким кожному викладачу визначався чіткий фронт робіт. Це позбавляло викладачів ініціативи та творчості і відобразилось на стосунках на кафедрі.

Дайте відповіді на наступні питання:

• Чи має рацію новий керівник стосовно підлеглих?

• Якщо «ні», то у чім полягає його основна помилка?

• Як би вчинили Ви на місці керівника?

• Дайте оцінку ситуації з боку практичного психолога установи.

Форми роботи під час заняття

Семінар №1

«Психологічний аналіз управління»

Мета: засвоєння студентами психологічної структури управління та її специфіки в освіті.

Питання для обговорення:

1. Психологічний аналіз управління

2. Специфіка управління в освіті, порівняно з іншими сферами.

3. Психологічний супровід гуманізації освіти.

На занятті обговорюються питання у відповідності до плану. Студенти діляться своїми знаннями та поглядами стосовно прочитаного. Ставлять одне одному додаткові запитання. Обговорюють проблеми, які викликали ускладнення у розумінні. Ставлять одне одному додаткові запитання. Заключним питанням може бути питання про те, в чому полягає цінність гуманізації освіти для розвитку особистості всіх суб’єктів освітнього процесу.

Ділова гра

«ГУМАНІЗАЦІЯ ОСВІТИ: ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ»

Мета: поглиблення знань про при принципи гуманізації освіти та здійснення управління на цих принципах

Необхідні матеріали: тексти для вивчення

Хід роботи

1. Студентам пропонується актуалізувати знання щодо засад гуманістичної психології, а далі, уважно ознайомитися з порівняльною таблицею складеною на основі праці С.Л.Братченко, де розкриті особливості класичної (когнітивно-орієнтованої) та нової – особистісно-орієнтованої освітньої парадигми:

Таблиця 1.1.

Освітні парадигми

Параметри	Когнітивно-орієнтована парадигма	Особистісно-орієнтована парадигма
Цілі та цінності освіти	Місія: підготовка підростаючого покоління до праці та життя; Цілі: дати дитині знання, уміння та навички, забезпечити соціалізацію. Цінності: нормативність (відповідність заданому стандарту), керованість (слухняність, дисциплінованість), однорідність (схожість). Загальна стратегія – стратегія формування, активного втручання у життя дитини, нехтування законами її внутрішнього життя	Місія: забезпечення умов для самовизначення та самореалізації особистості. Цілі: сприяти особистісному зростанню (всіх учасників освітнього процесу). Цінності: особистість та особистісна гідність кожного; свобода (свободний вибір та відповідальність за нього), творчість та індивідуальність у пізнанні та самовиявленні. Стратегія: допомога, підтримка та повага дитини.
Особистісна значущість та осмисленість	Зміст та процес освіти не мають прямого відношення до дитини, не пов’язані з його реальними інтересами та потребами, не є її особистим вибором. Така відчуженість властива і вчителям також, що вимушені орієнтуватися на вимоги стандартів методики.	Зміст та процес освіти є максимально осмисленими та індивідуально значущими. За учасниками освітнього процесу визнається право на визначення напряму освіти, його змісту. Форм організації.
Провідна активність	Головна діюча сила – викладання, тобто активність учителя, що веде за собою учня. Завдання учня – встигнути за учителем, для чого необхідно пристосуватися до його темпу, індивідуальних особливостей, актуального стану вчителя.	Головні діюча сила – це учіння, тобто активність самих учнів. Не учні пристосовуються до учителя. А учитель прагне максимально повно врахувати інтереси та особливості кожної дитини.
Модальність пізнання	Основна форма у якій пропонується навчальний матеріал – словесне пояснення, рідше демонстрація. Знання пропонуються як об’єктивний готовий результат, що отримав хтось і колись. При їх засвоєння учень має відповісти на безліч питань, що придумані вчителем, автором підручника.	Головний спосіб пізнання – на власному досвіді. В результаті пошуку. Експериментування. Перевірки гіпотез. Знання з’являються у дитини як відповіді на власні запитання – і тому знання індивідуальні і цінні для самої людини. Акцент робиться не на об’єктивному знанні, а на особистісному змінюванні. Таке пізнання стає пізнанням себе, відкриттям світу в собі та через себе.
Ролі учасників освітнього процесу	Жорстка фіксація асиметричних функцій учителя та учня. Влада зосереджена у руках учителя, що виконує роль інструктора, керівника, організатора, судді, контролера. Учень виконує вимоги учителя.	Рівноцінність і рівноправність дорослого та дитини в навчальному процесі. Учень та вчитель співробітничають, спільно здійснюють певну активність, що спрямована на спільну мету – розвиток та особистісне зростання кожного. Готовність до педагогічної діяльності – це не стільки володіння знаннями та методиками. Скільки особистісна зрілість, сформованість професійної позиції – емпатійної, конгруентної, безоціночної.

2. Утворюється дві мікрогрупи, їм пропонує викладач за виділеними критеріями проаналізувати організацію освітнього процесу в університеті де навчаються та оформити у вигляді експертного висновку.

3. Групи представляють результати аналізу. Ставлять одне одному запитання. Формулюють спільний експертний висновок.

4. В процесі спільного обговорення здійснюється пошук відповідей на питання: «Що таке освітня парадигма?», «Під дією яких чинників змінюється парадигма освіти?», «Чи доцільне протиставлення цих освітніх парадигм?», «Чи пов’язані між собою особистісно-центрована парадигма та гуманізація освітнього та управлінського процесу?”