Характеристика стилю керівництва за класифікацією к.Левіна Основні ознаки авторитарного стилю керівництва

Формальний бік

Змістовий бік

Звернення до підлеглих переважно у формі жорстких вказівок, розпорядження, наказів.

Ставлення до підлеглих як до безправних об’єктів діяльності.

Тон мовлення лаконічний, командний.

Чітко та до дрібниць планує майбутню діяльність і вимагає цього від своїх підлеглих. Схильний створювати різні звіти, графіки, рейтинги.

Характер мовлення переважно непривітний.

Сам ініціативний, але присікає ініціативу підлеглих. Недовіряє їх здібностям, свою думку вважає єдино правильною, ставить себе поза критикою.

Вимоги переважно завищені, без врахування реальних умов та можливостей.

Ефективна діяльність підлеглих забезпечується на основі «вольового натиску» на них, спонукає викладатися максимально.

Керівник подавляє виявлення підлеглими почуттів. Не враховує їх психологічні особливості. Не звертає увагу на реакцію підлеглих на свої дії. Ніколи з ними не радиться.

Має багато труднощів у спілкуванні з підлеглими. Часто сам є ініціатором конфліктів.

Знаходиться поза групою, якою керує (формальне лідерство). Підлеглі такого керівника бояться, але не люблять. Йому часто дають різні прізвиська, що відображають такі негативні риси, як жорсткість, агресивність, невміння бачити у вчинках людей щось гарне. Автократ має негативне сприйняття більшості дій підлеглих та негативну настанову щодо неформального спілкування з членами колективу.

Має формальний авторитет, обумовлений його статусом та часом перебування на посаді. До нього не йдуть радитися, поділитися своїми радощами та турботами його колеги.

Він рідко хвалить підлеглих, переважно їх лає. Оцінка діяльності підлеглих суб’єктивна, перевага надається формальній стороні діяльності

Формальний бік

Змістовий бік

Форма звернення до підлеглих непослідовна – то прохання, то наказ. Це обумовлене тим, що ліберальний керівник немає системи чітких та постійних вимог до підлеглих.

Тон мовлення ліберальний або нерішучий, оскільки він далеко невпевнений, що його вимога (прохання) буде використана.

Характер мовлення є поспішливий, так як такий керіник прагне до мінімуму скоротити будь-яке (зокрема і ділове спілкування) з підлеглими.

Керівник ліберального стилю ніколи немає чіткого плану дій, віддає перевагу спонтанним діям.

Повністю безініціативний на роботі (не у особистості житті). Все прагне перекласти на ініціативу підлеглих. Прагне уникнути навіть дрібної відповідальності. З великою радістю підтримує ініціативу інших.

Керівник-ліберал не забезпечує ефективної діяльності підлеглих, але не «заважає» органам самоуправління та діям неформального лідера. Прагне ні у що не втручатися.

Ліберал швидко «забуває» про свої попередні вимоги і через деякий час може висувати інші, іноді протилежні вимоги. При лібералі учні розвивають власну ініціативу і у групі керує неформальний лідер з членів цього колективу. Учні його недолюблюють насміхаються над ним і часто дають прізвиська, що характеризують такі його риси як безпринципність, непослідовність, безволля, пасивність тощо.

Ліберальний викладач нездатен об’єктивно оцінити підсумки власних дій та дій підлеглих. Переважно перебільшує як результати власної діяльності, так і діяльності підлеглих. Здатен блискуче звітуватися навіть про незначні результати роботи.

Легко спілкується з людьми. Прагне нікому не суперечити. Прагне з усіма зберігати гарні стосунки. Не виступає з відкритою критикою. Зовні доброзичливий, ніколи не приймає участь у виробничих конфліктах, прагне відсторонитися від них. В конфліктних ситуаціях, що торкаються його особистості, виявляє плаксивість, намагається викликати співчуття, або агресію, щодо тих сміє його критикувати. Має тимчасовий, формальний авторитет, який не забезпечує можливість суттєво впливати на діяльність та поведінку підлеглих.