35 Мета діяльності недержавних організацій соціальної підтримки

Недержавна організація (НДО) або неурядова організація (НУО) (англ. Non-governmental organization, скорочено NGO) є легальним підприємством створеним окремо від держави.

Це може бути консолідований громадський рух, який складається з окремих, взаємно не підпорядкованих громадських організацій, що взаємодіють, які спрямовують енергію громадян на творчу діяльність і тим самим знижують соціальну напругу в суспільстві. Цей ефект має місце коли в демократичному суспільстві, по-перше, існує «критична маса» недержавних неприбуткових організацій здатних впливати на хід суспільних процесів і, по-друге, переважна більшість громадських організацій не є антагоністами, тобто, коли вони не тяжіють до взаємовиключних політичних, національних, або інших полюсів.

Сфера діяльності НДО в країнах Європи та США охоплює практично всі галузі життя людини — економіку, політику, науку, культуру, освіту. Розгалужена мережа молодіжних, професійних, дитячих, жіночих, ветеранських, релігійних, а також елітарних організацій-клубів, аналітичних центрів або так званих «мозкових центрів» (Think tank) та ін. НДО створюють основу громадянського суспільства, є вирішальним стабілізаційим фактором, гарантом демократичного шляху розвитку. Так звані інституційні інвестори, які не належать ні до державного, ні до комерційного сектору — пенсійні, благодійні фонди, фонди культури, науки та ін., біржі, університети і т.д. разом зі своїми допоміжними установами забезпечують левову частку світового венчурного капіталу.

причини появлення маргіналізовані верстви, соціальні сироти

Соціальні сироти - це особлива соціально-демографічна група дітей, які внаслідок соціальних, економічних та морально-психологічних причин залишились сиротами при живих батьках. До них належать і безпритульні та бездоглядні діти, тобто діти вулиці.

Соціальне сирітство — це соціальне явище, яке виникло у XXI столітті, спричинене ухиленням або відстороненням батьків від виконання батьківських обов'язків, по відношенню до неповнолітньої дитини.

Причини соціального сирітства[ред. • ред. код]

Зростання рівня алкоголізації населення України

Низький рівень матеріального забезпечення сімей з дітьми.

Безвідповідальне ставлення батьків до виконання своїх обов'язків стосовно дітей.

Зловживання батьками наркотичними засобами.

Перебування батьків у місцях позбавлення волі.

Виїзд батьків закордон на заробітки.

Зниження рівня моральності населення України, ослаблення сімейних устоїв.

Агресивна поведінку батьків, брутальне та жорстоке поводження з дітьми, що становить загрозу дитячому життю і здоров'ю.

Збільшення рівня смертності населення.

Психічні захворювання.

Маргіналізація передбачає розрив (головна ознака втрату об'єктивної приналежності до якоїсь соціальної спільності без подальшого входження в іншу або без повної адаптації в новій спільності, в класичному випадкупослідовно рвуться економічні, і духовні зв'язки. При включенні маргінала в нову соціальну спільність ці зв'язки в тій же послідовності відновлюються, причому встановлення соціальних і духовних зв'язків, як правило, сильно відстає від встановлення зв'язківекономічних. Приклади маргінальності: городяни сільського походження, діти з міжнаціональних сімей, представники третіх країн, що отримали європейську освіту, емігранти, а також така категорія соціально знедолених, як жебраки, бродяги. Приписанемаргіналізація, як правило, примушує до пониження положення і статусу, а екстремальна (опосередковано приписане) вибиває з соціальних ніш по невизначеною соціальною траєкторії. Однак запропонована маргіналізація і першого, і другого роду руйнуєорієнтаційний потенціал схильних їй соціальних суб'єктів, формально присікає комунікативні канали зв'язку з колишньою генеральної спільністю, але не може позбавити суб'єкта всіх соціальних характеристик, які зумовлювали його вписаність у стійкігромадські структури. Таким чином, залишається можливою часткова або повна соціальна регенерація, що живиться внутрішнім прагненням і макрокультурой-ними стимулами. Маргіналізація особистості в умовах порушення сформованих соціальних зв'язків може вести додисоціації людини, тим самим викликаючи психологічне напруження, страх, пригніченість, заздрість, поведінка, що не співпадає із загальноприйнятими нормами. Маргінальна особистість має ряд характерних рис: занепокоєнням, агресивністю, честолюбством, егоцентричності.Саме тому спочатку мар-гінальность оцінювалася негативно і пов'язувалася з проявами соціального дискомфорту і девіації. Однак її соціальне значення може бути позитивним: відсутність жорстко окреслених норм і зв'язків сприяє підвищенню активності,прояву ініціативи, виробленню культурних і соціальних нововведень. Нормальна, природна маргіналізація, яка є частиною гомеостатичної системи суспільства і основою спонтанної соціальної мобільності, що дозволяє людям вписуватися в структури,де задовольняються їх потреби у прийнятті, визнанні, самовдосконаленні, реалізації, творчості і т.п., приймає в наших умовах насильницький, зовнішній, наказаний характер владного спонукання чужих планів і об'єктивних обставин.